Росія активізує свої ракетні атаки на Київ: на які фактори покладається противник, чи зможуть "дві стіни" забезпечити захист, і які кроки можна вжити у випадку відсутності перехоплювачів для системи Patriot.

Лише в липні 2026 року російські окупаційні сили здійснили 10 атак різної інтенсивності на столицю України – Київ. У серпні терор триває. При цьому, під час цих нападів противник здебільшого використовує ракети, які важко перехоплюються звичайними системами протиповітряної оборони. Президент України Володимир Зеленський вже протягом кількох місяців звертається до міжнародних партнерів з проханням забезпечити постачання протиракет, однак, здається, українцям доведеться самим турбуватися про свою безпеку. Тому розуміння методів, які використовує ворог, є надзвичайно важливим у цей час.

З початку року російські загарбники поступово, але рішуче почали використовувати проти українських міст цілеспрямовану номенклатуру засобів ураження в рамках адаптивного терору. Якщо взяти до уваги Київ, то це місто в основному піддається атакам ракетами, які важко перехопити, зокрема: балістичними, аеробалістичними та гіперзвуковими.

Наразі всі ці ракети здатні перехоплювати системи, які використовуються Силами оборони України, зокрема ЗРК Patriot і SAMP-T. Інші системи не мають подібних можливостей. Проте, як неодноразово підкреслював президент України, наявний боєкомплект для цих ЗРК є недостатнім для ефективного захисту від російських атак. Наприклад, після удару по столиці в ніч на 1 серпня Володимир Зеленський повідомив, що вдалося перехопити тільки одну балістичну ракету з 27 через брак ракет-перехоплювачів для системи Patriot.

У цьому матеріалі ми проаналізуємо, які ракети використовує Росія для атак на столицю України, які способи самозахисту можуть бути ефективними, а також розглянемо, які системи протиповітряної оборони з інших країн можуть стати корисною підтримкою у боротьбі з російським терором.

Знаряддя страху

Розпочнемо з ракет, які Росія останнім часом стала використовувати значно частіше, ніж раніше, завдаючи ударів по Києву. Серед цих ракет є як відомі моделі, так і нові, з якими кияни можуть зіткнутися вперше. Проте жителі Миколаївської та Одеської областей вже мали неприємний досвід їх використання. Давайте розглянемо все детальніше.

9М723: ключова балістична ракета системи оперативно-тактичного ракетного комплексу "Іскандер-М"

Діапазон польоту становить 500 кілометрів.

Найвища точка, до якої може піднятися об'єкт, становить 100 км.

Швидкість ракети досягає 2 600 м/с на максимальній висоті, зменшуючись до 2 100 м/с при переході на останню стадію польоту, та становить 800 м/с під час наближення до цілі. У цей критичний момент ракета є найбільш вразливою для перехоплення.

Бойова частина важить 500 кг. Стандартна осколково-фугасна бойова частина є капсулою, що нагадує радянську бетонобійну бомбу БЕТАБ-500, спеціально розроблену для знищення укріплених об'єктів та бункерів. Саме в цьому полягає її основна загроза — ракета здатна пробивати декілька бетонних шарів, що робить її надзвичайно небезпечною при атаці на висотні будівлі. Ступінь руйнування залежить від матеріалів, з яких зведено ці конструкції. Наприклад, ракета 9М723 має таку потужність, що може повністю зруйнувати п'ятиповерхову цегляну споруду.

Крім того, 9М723 оснащений касетними боєголовками, що містять 54 суббоєприпаси 9Н730. Ці боєприпаси вивільняються з висоти від 900 до 1 400 метрів і розраховані на завдання ударів невибіркового характеру на значних територіях. Що стосується бетонних конструкцій, то руйнівна сила таких боєголовок є меншою, якщо не враховувати ризики загорянь, але вони становлять серйозну загрозу для людей, які перебувають на відкритій місцевості без укриттів.

Виробництво - у середньому три одиниці готової продукції на добу, і залежить від поставок усіх необхідних компонентів, у тому числі контрабандного походження.

Ракети 9М723 в основному використовуються для атак на Київ та навколишні райони з території Брянської та Курської областей Російської Федерації. Це надає супротивнику можливість запускати їх з безпечної відстані, що забезпечує значну відстань від українського кордону, і зменшує ймовірність ураження пускового комплексу у відповідь або його виявлення під час переміщення до місця запуску.

Ракети 9М723 долають 500 км за трохи більше ніж 3 хвилини. Відстань до Києва від кордону з РФ долається за півтори хвилини.

Х-47М2 "Кинжал" є аеробалістичним варіантом ракети 9М723, спеціально адаптованим для запуску з авіаційного платформи МіГ-31К.

Для виконання цих завдань ракета отримала посилену конструкцію для повітряного старту, вдосконалену хвостову частину та зменшені аеродинамічні рулі.

Такий формат запуску та зміни у конструкції дозволили збільшити дальність польоту ракети з 1 500 до 2 000 км.

Щодо швидкості польоту, то вона може сягати 3 400 м/с або 12 000 км/год.

Бойова частина має стандартну для таких ракет масу в 500 кг, а за основу також взято концепцію радянської авіаційної бетонобійної бомби БЕТАБ-500. З огляду на швидкість польоту, пробивний ефект у Х-47М2 "Кинжал" вищий, ніж у класичної 9М723.

В Росії у середньому виготовляється одна така ракета кожні 2-3 дні, але при наявності всіх потрібних елементів виробництво може зрости.

3М22 "Циркон": російська гіперзвукова крилата ракета, призначена для використання з морських платформ.

Вона була створена НВО "Машинобудування". Незважаючи на велику подібність до 9М723 та Х-47М2, цей пристрій оснащений прямоточним повітряно-реактивним двигуном і не використовує балістичну траєкторію польоту.

Дальність польоту - 1 000 км.

Вага бойової частини складає 400 кілограмів.

Швидкість, з якою здійснюється політ, коливається в межах від 2 700 до 3 000 метрів на секунду.

Якщо раніше запуски "Цирконів" по Києву здійснювалися з території тимчасово окупованого Криму, то з червня 2026 року - вже й з Курської області РФ. Противник передислокував туди з АРК частину комплексів "Бастіон", про що казав речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.

Шлях до Києва зазвичай займає близько 3 хвилин.

Щодо виробництва, то це одна одиниця готової продукції протягом 2-3 днів. Але за час повномасштабного вторгнення РОВ накопичили боєкомплект, що дозволяє зараз досить активно застосовувати "Циркони".

KN-23 (Hwasong-11A variant).

Це північнокорейський аналог 9М723, яку в КНДР через технічні та технологічні недоліки виробництва не змогли повністю повторити, і в результаті пішли своїм шляхом розвитку твердопаливної балістики, частково повторивши російську розробку.

У результаті ракета вийшла більшою та важчою. Це дозволило створити певні варіації між дальністю польоту та масою бойової частини.

Діапазон дальності польоту становить від 450 до 600 км.

Маса БЧ - від 500 кг до 1 000 кг.

Швидкісні характеристики майже збігаються з 9М723, за винятком квазібалістичних висот, які змінюються в залежності від етапу польоту і становлять від 40 до 60 км.

Подібно до 9М723, ракета KN-23 має найбільшу вразливість під час фінальної фази наближення до мети.

Виробничі обсяги залишаються невизначеними.

48Н6ДМ

Ракети 48Н6 є частиною озброєння системи протиповітряної оборони С-400 "Тріумф", проте російські війська активно використовують їх для атак на наземні об'єкти.

Діапазон польоту становить від 200 до 250 км.

Маса бойової головки становить 180 кілограмів.

Швидкість руху в повітрі коливається в межах від 1 800 до 2 500 метрів за секунду.

Виробничі обсяги складають приблизно 1-2 ракети щодня.

Пуски в напрямку Києва переважно здійснюються з Брянської області, що загалом робить цей комплекс найбільш вразливим для ударів у відповідь - у разі його раннього виявлення.

48Н6ДМ, на відміну від інших типів ракет, обладнана значною кількістю осколкових елементів (що включає десятки тисяч шрапнелі), що робить її не лише потужною, але й надзвичайно небезпечною для цивільного населення, особливо в відкритих і незахищених місцевостях.

П-800 "Онікс" (3М55) може бути переписано як: П-800 "Онікс" (3М55) – це сучасна ракета, що поєднує в собі передові технології та високу продуктивність.

Ця протикорабельна ракета, що запускається з установок "Бастіон-П", активно використовується противником з 2022 року. Вона застосовується не лише для ураження морських та надводних цілей, а й для атак на наземні об'єкти.

Дальність польоту - від 300 до 800 км.

Вага бойової головки становить 300 кілограмів.

Швидкість польоту залежить від умов польоту. Якщо біля поверхні моря, то це 680-700 м/с, якщо над поверхнею землі, то маршова швидкість може сягати 880 м/с.

Обсяги виробництва складають приблизно одну ракету кожні 2-3 доби.

Супротив

Усі перераховані вище ракети становлять небезпеку з низки практично однакових причин:

- висока швидкість польоту;

– потужні військові формування, які не зупинить жодна стіна.

- складні для перехоплення висоти і траєкторії польоту.

На даний момент в Україні існує лише два види систем протиповітряної оборони, які можуть перехоплювати ці ракети: це ЗРК Patriot (ракети PAC-3) та SAMP/T (ракети Aster-30, особливо в модифікації B1NT).

Крім згаданих систем, існують й інші технології у світі, які можуть бути використані для перехоплення вказаної категорії ракетних засобів РОВ.

THAAD - це система протиракетної оборони, яка функціонує в атмосфері і часто стає темою обговорення в медіа. Вона була розроблена для перехоплення балістичних ракет на значних висотах ще до їх виходу на остаточну траєкторію польоту, що відповідає етапу завдання удару.

Однак є одна важлива проблема з THAAD: її основна функція полягає у перехопленні цілей у верхніх шарах атмосфери, що не дозволяє ефективно протидіяти низьколетючим об'єктам, таким як 3М22 "Циркон" і П-800 "Онікс". Крім того, кількість таких систем обмежена, а запас боєприпасів до них є вкрай обмеженим.

"Праща Давида" - це ізраїльська система, яка була створена для протидії балістичним ракетам, але її ефективність проти низьколітаючих цілей типу 3М22 "Циркон" і П-800 "Онікс" не підтверджена. Крім того, Ізраїль навряд чи в найближчій перспективі настільки зблизиться з Україною, щоб постачати ці комплекси.

Варто також згадати корабельну систему Aegis BMD, яка добре зарекомендувала себе у боротьбі проти балістичних ракет. Особливо SM-3. А SM-6 - як засіб перехоплення гіперзвукових цілей. Але це насамперед корабельна система.

Отже, в аспекті пасивної оборони Україна може очікувати на незначне зростання обсягу постачань зенітних ракетних комплексів Patriot і SAMP-T у найближчому майбутньому, проте проблема нестачі ракет залишиться актуальною.

Локалізація виробництва PAC-3 та Aster-30 B1NT в Україні може лише частково вирішити проблему нестачі ракет, так само як і потенційна розробка системи Freya. Щоб реалізувати ці можливості для протидії і перейти до відносного серійного виробництва, знадобиться, принаймні, рік. Але що робити Україні в цей період?

Активна боротьба полягає в знищенні російських ракетних систем та завданні ударів по підприємствам, що займаються їх виробництвом.

Про це я вже частково згадав вище, вказуючи дальність польоту ракет і місця їхніх запусків. Зазначивши, що найвразливішими є саме пускові установки С-400, оскільки для застосування ракет 48Н6ДМ їм доводиться перебувати найближче до кордону з Україною. Практично всі інші мають серйозний буфер безпеки для запобігання ударам у відповідь.

Напередодні, контрадмірал у відставці ВМС США Марк Монтгомері запропонував Україні використовувати винищувачі F-16, оснащені авіаційними ракетами Extended Range Attack Munition (ERAM). Ці ракети мають дальність польоту 480 км, бойову частину вагою 227 кг і відзначаються значною стійкістю до засобів радіоелектронної боротьби, що робить їх ефективними у боротьбі з російськими оперативно-тактичними ракетними комплексами.

У 2025 році Держдепартамент США схвалив продаж Україні до 3350 ракет ERAM, але офіційних даних про надходження цих засобів ураження у розпорядження Повітряних сил ЗСУ немає.

Щодо атак на виробництва ракет, то це завдання є цілком здійсненним, однак для його реалізації необхідно використовувати велику кількість ракет з потужними бойовими частинами. Залишити такі підприємства без роботи за допомогою дронів не вдасться. Проте, як показує практика, наразі ми ще не досягли рівня, на якому можемо проводити настільки масштабні та зосереджені удари з використанням ракетних засобів.

Результати аналізу

Супротивник обрав стратегію ракетних атак на Київ, використовуючи типи ракет, які важче всього перехопити. В умовах обмеженості систем протиповітряної оборони та їхніх боєприпасів, противник продовжить завдавати ударів по столиці, посилюючи атмосферу страху та терору.

Україна, безперечно, шукатиме шляхи вирішення цієї проблеми, які впираються в можливості західних країн та обмеженість їхніх ресурсів. Налагодження ж власного виробництва займе досить багато часу, щоб вийти на серійне виробництво, а знищення російських пускових установок і підприємств також залежить від реакції, можливостей та оперативності партнерів.

У цей непростий час жителі столиці повинні ретельно стежити за своєю безпекою та не нехтувати основними рекомендаціями для підготовки до можливих масованих атак.

Вищезазначені категорії ракет та їхні особливості дозволяють оцінити рівень загрози та швидкість реагування на запуски, що у багатьох випадках зведено до критичного мінімуму. Найбільш ефективним захистом під час таких атак вважаються бомбосховища, підвали або метро. Дві стіни не зможуть забезпечити безпеку при прямому попаданні балістичної ракети, особливо у випадку з ракетами типу 9М723.

Відповідальність людей за власне життя в цей складний період війни стає не менш пріоритетною, ніж пошук ефективних засобів боротьби з цими загрозами.