Кризова ситуація в ТЦК, важка ситуація в Олешках та виклики для ветеранів: бесіда з Дмитром Лубінцем.

В Україні спостерігається серйозна внутрішня криза у сфері прав людини під час війни, викликана втратою довіри до територіальних центрів комплектування, бюрократичними труднощами для ветеранів та відсутністю міжнародних механізмів для повернення цивільних осіб, які потрапили в полон.

В інтерв'ю РБК-Україна Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець відверто розповів, чому мовчання про зловживання більше не працює, як виживають люди в окупованих Олешках та що робить держава, аби захист прав не залишався лише гаслом.

Перегляньте повну версію бесіди на YouTube-каналі РБК-Україна, а нижче представлені основні моменти інтерв'ю.

Ситуація в Олешках: гуманітарна криза та зусилля щодо евакуації.

У тимчасово захоплених Олешках на Херсонщині ситуація критична і фактично межує з гуманітарною катастрофою, зазначає Лубінець. Мешканці міста страждають не тільки від дефіциту медикаментів і продуктів харчування, але й перебувають у постійному небезпечному становищі для свого життя.

"Згідно з нашими даними, ситуація там є вкрай складною: люди не лише страждають від дефіциту їжі та медикаментів, але й фактично вмирають. Ми, як українська сторона, вжили всіх необхідних заходів для вирішення цієї проблеми, і наразі ми близькі до того, щоб організувати евакуацію українських громадян, які потребують допомоги", - підкреслив Лубінець.

Він акцентував увагу на тому, що евакуація охоплює тисячі цивільних людей, серед яких багато дітей. У той час як щоденні складні переговори з російською стороною тривають, підтримку виживання місцевих мешканців забезпечують Збройні сили України.

Військові використовують дрони для доставки цивільним необхідної питної води, продуктів харчування та медикаментів. Однак ворог намагається перешкоджати цим операціям, збиваючи дрони та затримуючи тих, хто отримує допомогу від Збройних Сил України. Також є випадки, коли російські солдати окупують житло місцевих мешканців та забирають у них останні запаси їжі.

Кризова ситуація в ТЦК та мобілізація: чому бездіяльність не є виходом.

Мобілізація та дії представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) є однією з найактуальніших проблем, що викликає широкий суспільний резонанс. Кількість звернень і скарг на неправомірні дії військових комісаріатів стрімко зростає: лише за цей неповний рік до Офісу уповноваженого з прав людини надійшло понад 6 тисяч скарг, що вже перевищує загальний показник за весь 2025 рік.

Дмитро Лубінець зазначив, що у 2023-2024 роках намагався вирішувати ці питання виключно через закриті листи та юридичні наради з Міністерством оборони, Генеральним штабом та командуванням Сухопутних військ. Але оскільки це давало нульовий результат, він був змушений перейти у публічну площину.

"Мене звинувачують у тому, що я сприяю російській пропаганді. Але що робити, якщо юридичні документи та закриті засідання не дали результату? Ви самі змусили мене виступити на публічній арені. Єдине, на що влада реагує з максимальною ефективністю, - це відкритий осуд," - зазначив уповноважений.

За його словами, ситуація вже не обмежується окремими інцидентами, а перетворилася на системну кризу, основними факторами якої є знищення довіри та корупційні практики.

"У період з 2023 по 2025 рік я переважно займався юридичною діяльністю. Починаючи з 2025 року, окрім юридичних зобов'язань, я також почав проводити публічні виступи, висвітлюючи системну кризу. Це вже не просто проблема, а серйозна системна криза, що порушує права громадян України в контексті мобілізації," - зазначив омбудсмен.

Розв'язання проблеми мобілізації, на думку Дмитра Лубінця, лежить не в площині "заплющування очей на проблему", а в тотальній прозорості та невідворотності покарання. Повернути втрачену довіру суспільства, коли за гроші можна "порішати", буде важко, але можливо. Для цього потрібні рішучі кроки, де головними запобіжниками мають стати цифровізація та відеоконтроль.

Перше і ключове - це тотальна відеофіксація. Кожен співробітник ТЦК під час роботи у групах оповіщення повинен бути з увімкненою бодікамерою, а всі приміщення центрів комплектування мають бути обладнані відеоспостереженням.

Логіка омбудсмена тут проста: якщо під час конфлікту бодікамера виявилася вимкненою, система має апріорі діяти за презумпцією вини працівника ТЦК. До того ж обов'язковою є участь офіцерів Національної поліції, які повинні реагувати на порушення закону з обох боків - як щодо цивільних, так і щодо військових.

Паралельно має бути запущено механізм невідворотності покарання. Якщо у попередні роки матеріали про порушення з боку ТЦК тонули в правоохоронних відписках, то у 2026 році кримінальні провадження нарешті почали доходити до реальних судових вироків. За матеріалами Офісу омбудсмена вже проведені сотні обшуків: в Одесі засудили дев'ятьох працівників ТЦК (одного з них - за пряме катування), а на Закарпатті четверо співробітників чекають на вироки в СІЗО.

Одночасно слід вирвати з коренем корупційні механізми, які, на жаль, проникають майже на кожному етапі мобілізаційного процесу. Повідомлення про фіктивні "приписки", продаж статусу багатодітного батька або підробку висновків військово-лікарської комісії повинні отримувати термінову юридичну реакцію.

"...Ситуація досягла такого рівня, що дітей почали продавати військовозобов'язаним. На цьому тижні ми виявили чотирьох дітей на Закарпатті, які походять з багатодітної родини: їхня мати продала їх чоловікові, що не має жодного зв'язку з родиною. Він отримав статус багатодітного батька, виїхав за кордон, а діти залишилися в Україні в жахливих умовах. На мою думку, таке взагалі не могло б трапитися, якби ми не закривали очі на проблеми ще у 2023 році", - зазначив Дмитро Лубінець.

Основна мета цих реформ полягає в відновленні почуття справедливості у правовій системі. Захист держави є конституційним обов'язком кожного громадянина, тому в умовах війни не повинно бути жодних форм дискримінації за фінансовими ознаками. Не може бути такого, щоб заможні люди мали можливість уникати відповідальності, в той час як весь тягар війни лягає на плечі тих, хто не може собі дозволити "платити" за звільнення від обов'язків.

Дозвольте навести приклад, щоб проілюструвати, чи є це системною проблемою. Перш ніж почати, зазначу, що всі ці події мали місце під час попереднього керівництва Міністерства оборони та командування Сухопутних військ. Щодо Закарпаття, з’явилися свідчення ймовірних корупційних дій колишнього начальника обласного ТЦК та СП. Ми передаємо ці дані правоохоронним органам. Служба безпеки України проводить обшуки та виявляє значні суми грошей в іноземній валюті на робочому місці. Яка ж подальша доля цієї особи? Її звільняють, про це активно говорять. Але через два місяці ця людина повертається на ту ж посаду, але вже з приставкою "в.о.". І протягом 10 місяців цю приставку "в.о." їй продовжують щомісяця! Протягом всього цього часу я надсилаю численні запити та додаткові матеріали про ситуацію в Закарпатті, але жодної реакції немає. Скажіть, це проблема системи чи окремих осіб? Я вважаю, що все очевидно і лежить на поверхні. І такі ситуації не є поодинокими, це не тільки проблема Закарпаття, - зазначив уповноважений.

Невдала політика щодо ветеранів та 6 мільйонів осіб, які служили, після завершення війни.

На сьогоднішній день в Україні вже зареєстровано більше 2 мільйонів ветеранів і ветеранок, і після завершення війни ця кількість може зрости до 5-6 мільйонів. Однак результати спеціального моніторингу уповноваженого з прав людини вражають: понад половина ветеранів вважає, що їхні права порушуються з боку держави. Натомість, замість надання належної підтримки після повернення з фронту чи полону, бійці змушені вести тривалу боротьбу з бюрократичними перешкодами.

"Уявіть собі: один мільйон українців, які пожертвували частиною свого життя та здоров'я — адже без втрати здоров'я наразі демобілізуватися неможливо. Це означає, що ці люди отримали травми і звільнилися з військової служби саме через їхній стан. І цей мільйон громадян вважає, що держава нічого не робить для захисту їхніх прав! А це лише початок — насправді ветеранів налічується понад 2 мільйони. За моїми підрахунками, після завершення війни кількість ветеранів може зрости до 5-6 мільйонів", - зазначив Лубінець.

Основна проблема системи полягає в абсолютному бюрократичному безладді та фрагментації. В Україні досі відсутнє єдине вікно або інтегрований реєстр для ветеранів. Функції розподілені між Міністерством соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я, Міністерством ветеранів та місцевими органами влади. Яскравим прикладом є випадок оборонця Маріуполя, який, повернувшись із російського полону, місяцями не міг отримати просту довідку про внутрішньо переміщену особу. Причина – відомчі бази даних не взаємодіють між собою. Чоловікові довелося зібрати таку кількість документів, що вони заповнили пів кімнати, щоб вирішити елементарну проблему.

Другий наріжний камінь - застаріле законодавство. Базовий закон, який має гарантувати захист прав ветеранів, ухвалювали ще у 1993 році. Зрозуміло, що нормативна база тридцятирічної давнини абсолютно не адаптована під масштаби та виклики нинішньої повномасштабної війни.

Ситуація ускладнюється через незначні виплати та недоліки в процесах реабілітації. Військові, які пожертвували своїм здоров'ям на фронті, часто отримують мізерні компенсації за серйозні травми — іноді лише кілька сотень гривень. Крім того, ефективна система медичного обслуговування та соціальної адаптації для них досі залишається відсутньою.

Втім, найболючішим фактором залишається чиновницька байдужість на місцях. Навіть найкраща державна програма чи залучений бюджет можуть бути перекреслені людським фактором в конкретній громаді. Під час одного з моніторингових візитів Офісу омбудсмена до ОТГ працівники зафіксували показовий випадок: поранений ветеран на милицях намагався дістати документи із папки.

На минулому тижні ми здійснювали моніторинг в одній з об'єднаних територіальних громад. Моя радниця Ольга Данилова, яка сама є ветераном і брала участь в АТО з 2014 року, розповіла про ситуацію: вони приїжджають в ОТГ, а в кабінеті сидить чиновниця. І ось до неї заходить ветеран на милицях. Він підходить, а вона починає наполягати на якійсь довідці. Чоловік намагається знайти папку — милиці падають, а відкрити саму папку у нього не виходить. Моя моніторингова група спостерігає за цим... Знаєте, коли ти не є безпосередньо причетним, але відчуваєш жахливий сором. Мої колеги підходять, пропонують ветеранovi стілець і допомагають йому. А чиновниця в цей час просто продовжує запитувати про довідку, навіть не звертаючи на нього уваги! І знаєте, можна створити величезну систему, виділити чималі кошти, але одна людина може зруйнувати довіру ветерана до держави своїм ганебним ставленням. Як ми ставимося до ветеранів, так і українська армія бореться за нас. Якщо ми не змінимо цю систему зараз, це може призвести до серйозної соціальної кризи, - підкреслив омбудсмен.

Охорона прав цивільних заручників: недоліки у міжнародних механізмах

Найбільш ускладненою категорією для репатріації є цивільні громадяни України, яких було затримано або засуджено окупаційними властями за "державну зраду" чи надання підтримки Збройним Силам України.

На відміну від військовополонених, для цивільних у міжнародному праві не існує процедури обміну. Женевські конвенції забороняють затримувати цивільне населення чи примусово змінювати його громадянство, але не містять інструментів реагування, якщо країна-агресор порушує ці норми.

"Я звертаюся до міжнародних партнерів: настав момент створити П'яту Женевську конвенцію, яка чітко окреслить, як світ повинен реагувати на серйозні порушення попередніх чотирьох", - підкреслив омбудсмен.

Єдиним працюючим механізмом повернення цивільних наразі є непублічні перемовини та процедура "возз'єднання сімей". Загалом Офісу омбудсмена вдалося повернути додому 906 цивільних українців.

У той же час Лубінець звернувся до всіх громадян, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, із закликом виїжджати звідти при найменшій можливості, оскільки правові важелі впливу на Російську Федерацію є вкрай обмеженими.

Євроінтеграція та національні спільноти: правозахисний трек

Офіс Уповноваженого з прав людини бере активну участь у переговорах з Європейською комісією в контексті створення важливого Євроінтеграційного кластера, що стосується базових прав та свобод.

Одним з ключових успіхів правозахисної дипломатії стало значне пом'якшення напруженості у взаєминах з сусідніми європейськими державами, особливо в контексті делікатної теми захисту прав національних меншин.

Найбільш показовим прикладом став угорський трек. Після серії складних переговорів та взаємних візитів уповноважених з прав людини України та Угорщини ситуацію вдалося перевести в конструктивне русло. Омбудсмени особисто відвідали Закарпаття, де проінспектували 11 шкіл з угорською мовою навчання та місцевий заклад вищої освіти.

Безпосередній контакт із школярами та студентами наочно підтвердив європейським партнерам, що в Україні збудована ефективна система захисту освітніх, мовних та культурних прав національних меншин. Цей діалог завершився підписанням офіційного двостороннього меморандуму та створенням постійно діючої робочої групи, що сприяло усуненню політичних бар'єрів.

Офіс омбудсмена налагодив ефективні канали комунікації та робочі механізми співпраці з уповноваженими органами сусідніх країн, які мають безпосередній вплив на євроінтеграційний процес України. Серед них – омбудсмени Румунії, Польщі, Болгарії, Греції та Словаччини.

"Я хочу висловити окрему вдячність представникам національних спільнот України за їхню підтримку в переговорах з нашими європейськими партнерами. Важливим моментом стало публічне звернення українських громадян - членів угорської національної спільноти - до колишнього прем'єр-міністра Орбана. Після цього були подані схожі прохання до нового прем'єр-міністра Угорщини, з закликом не перешкоджати вступу України до Європейського Союзу", - зазначив уповноважений.

Дотримання прав людини під час війни - це питання виживання

Дмитро Лубінець категорично відкинув заяви окремих політиків про те, що дотримання Конституції та прав людини "не на часі" під час війни.

"Якщо стверджуємо, що питання прав людини не є актуальним, то чим ми тоді відрізняємося від росіян? Основним аргументом для наших партнерів у питаннях фінансової, військової та дипломатичної підтримки є саме захист демократичних цінностей," - зазначив омбудсмен.

Він підкреслив, що українські солдати на передовій борються, перш за все, за вільну та демократичну націю, де життя людини та її гідність мають найвищу цінність.