Імперія в надрах: як сім'я Злочевських накопичує статки та обходить покарання.

Втеча за кордон, кримінальне переслідування та корупційні скандали не завжди означають втрату фінансового впливу. Яскравим підтвердженням цього є історія Миколи Злочевського - колишнього міністра екології та природних ресурсів України часів Януковича. Залишивши країну ще у 2014 році, експосадовець не лише не втратив свій ключовий бізнес, а й спромігся побудувати надприбуткову схему, яка щороку генерує десятки мільярдів гривень.

Компанії, пов'язані зі Злочевським, продовжують активно експлуатувати українські природні ресурси, інвестуючи в елітну нерухомість у Києві та здійснюючи виведення капіталів через іноземні юрисдикції. Усе це відбувається на фоні повної юридичної безпеки для самого бенефіціара, який успішно вирішив свої питання з антикорупційними органами.

OBOZ.UA запускає нову серію статей, присвячених діяльності компаній Миколи Злочевського в Україні. У першій публікації розглядається, якими підприємствами володіє родина Злочевських та які методи їм допомогли уникнути відповідальності.

Офіційна зміна власників: паспорти Кіпру та дочірі мільярдерів.

Переважна частина активів Миколи Злочевського в Україні на сьогоднішній день формально не належить йому. Масштабний процес переоформлення власності розпочався напередодні посилення контролю фінансових потоків як на міжнародному, так і на українському рівнях. До серпня 2020 року Злочевський особисто значився як кінцевий бенефіціар своїх основних компаній. Однак згодом активи були передані на ім'я його двох доньок - Каріни та Анни Злочевських.

Цікавою деталлю юридичного переоформлення стало використання доньками іноземних паспортів. Наразі обидві доньки колишнього урядовця проживають на Кіпрі. Під час внесення змін до українських державних реєстрів були використані саме кіпрські документи, через що в реєстраційних даних навіть відсутнє по батькові нових власниць. Подібний крок дозволив не лише дистанціювати сам бізнес від прізвища ексміністра часів Януковича, а й створити зручну систему для подальшого виведення дивідендів за межі України.

Згідно з інформацією аналітичної платформи Opendatabot, у 2025 році загальний дохід українських компаній, зареєстрованих на Каріну та Анну Злочевських, перевищив вражаючу суму у понад 20 мільярдів гривень.

Ключовим компонентом імперії виступає компанія ТОВ "Еско-Північ". Ця організація фокусується на розвідувальному бурінні, видобутку нафти та природного газу, а також на оптовій торгівлі енергетичними ресурсами. Вражаюча динаміка фінансових показників цього підприємства: якщо у 2021 році його чистий дохід склав лише 50,8 мільйона гривень, за декілька років він збільшився в 44 рази. За підсумками року "Еско-Північ" досягла загального доходу в 13,8 млрд грн, забезпечивши своїм акціонерам 2,2 млрд грн чистого прибутку.

Окрім флагманського підприємства, до переліку активів родини Злочевських входять й інші великі компанії, річний виторг кожної з яких впевнено перевищує позначку в 100 мільйонів гривень:

* ТОВ "Еско-Північ" - основний газовидобувний актив;

ТОВ "Інфокс" є компанією з різними напрямками діяльності, яка, зокрема, здобула популярність завдяки управлінню водоканалом в Одесі.

АТ "ЗНВКІФ "Скайфол" є венчурним інвестиційним фондом, що забезпечує збір та розподіл фінансових ресурсів.

* Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокомсервіс"

ТОВ "Перша українська газонафтова корпорація"

* Компанія "Системний Інженеринг"

* ТОВ "Надрагаз";

АТ "Родоліт" could be rephrased as "Акціонерне товариство 'Родоліт'."

Компания "ГеоЮнит"

* Компанія "Парі".

Хоча нинішні масштаби енергетичного бізнесу Злочевського об'єктивно менші, ніж ті, що спостерігалися до 2014 року, він все ще залишається одним з найзначніших учасників приватного ринку вуглеводнів в Україні. Ключ до стабільності та високих прибутків цього бізнесу не стільки в впровадженні нових технологій, скільки в наявності портфелю спеціальних дозволів (ліцензій) на видобуток корисних копалин, накопичених за багато років.

Перебуваючи на посаді міністра екології та природних ресурсів, Злочевський мав у своєму розпорядженні величезні адміністративні ресурси. Саме в цей час закладалися основи його приватної енергетичної імперії. Підприємства, що були тісно пов'язані з його близьким оточенням, регулярно отримували можливість доступу до найбільш перспективних нафтогазових родовищ у державі.

Яскравим прикладом є отримання у 2010 році ліцензії на розробку Пролетарського родовища, розташованого в Дніпропетровській області. За даними Асоціації газовидобувних компаній України, це родовище з підтвердженими запасами у понад 1,5 мільярда кубічних метрів газу входить до топ 10 найбагатших газом ділянок країни.

З юридичної перспективи, механізм видачі подібних спеціальних дозволів був спроектований таким чином, щоб максимально захистити керівника відомства. Усі рішення приймалися колективно, шляхом роботи спеціальних комісій та колегій, тому особистий підпис Миколи Злочевського на важливих дозвільних документах відсутній. Це створює практично непереборний процесуальний бар'єр для правоохоронних органів у майбутньому: довести в суді факт зловживання службовими повноваженнями, тиск на підлеглих або створення вигідних умов для власного бізнесу виявилося юридично вкрай складним завданням.

Неймовірний хабар, закриті розслідування та "угода століття"

Незважаючи на те, що формально немає жодних звинувачень у видачі ліцензій, Микола Злочевський опинився в епіцентрі одного з найбільш резонансних корупційних скандалів в новітній історії України. Мова йде про спробу передати рекордний хабар у розмірі 6 мільйонів доларів готівкою.

Ці кошти призначалися для тогочасного директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артема Ситника та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назара Холодницького. Метою передачі такої астрономічної суми було оперативне закриття кримінальних проваджень, у яких фігурували компанія Burisma (що належить Злочевському) та підконтрольний йому "Реал Банк".

Справа "Реал Банку" стосувалася схеми, що сприяла розкраданню коштів Національного банку. Фінансова установа отримала від НБУ стабілізаційний кредит на суму 800 мільйонів гривень, за яким було закріплено заставу у вигляді нафтобази. Коли банк не зміг повернути кредит, а регулятор спробував реалізувати заставне майно, з'ясувалося, що реальна вартість об'єкта була штучно завищена. Насправді нафтобаза була придбана за ціну, що не перевищує 3 мільйони гривень.

Однак спроба підкупу високопосадовців антикорупційних органів була зафіксована, і посередників затримали. Здавалося, що це повинно було закінчитися реальним ув'язненням та конфіскацією майна для замовника. Проте завершення цієї справи виявилося зовсім інакшим.

Микола Злочевський пішов на угоду зі слідством (визнання винуватості). За рішенням суду та за погодженням прокурорів САП, колишньому міністру призначили символічний кримінальний штраф у розмірі 68 тисяч гривень. Додатково в межах угоди Злочевський перерахував 660 мільйонів гривень на підтримку Збройних Сил України (зокрема на проєкт "Армія дронів").

Правоохоронна система трактувала це так: оскільки хабар не дістався адресатів, безпосередньої фінансової шкоди державі цим епізодом завдано не було, а отже, залучення значних коштів на потреби оборони через благодійність є достатньою компенсацією за вчинене правопорушення. Чиновники та посередники, які сприяли ексміністру у цій справі, також уникнули реальних термінів, отримавши умовні покарання та зберігши статки.

Блокування відкритих торгів як стратегія захоплення

Нещодавно найбільші медіа знову звернули увагу на бізнес Злочевського. Причиною для цього стали відмова Державної служби геології та надр в організації відкритого електронного аукціону на Стинавську ділянку. Це рішення в значній мірі вигідне для родини Злочевського. Усі запити та клопотання "Укрнафти" щодо прозорого продажу права на видобуток постійно блокуються під різними формальними приводами, що створює штучну затримку в управлінні родовищем.

Не оголошуючи відкриті торги, регулятор фактично заморожує об'єкт. Це створює можливості для структур Злочевського реалізувати декілька вигідних для них сценаріїв. У той час як призупинення видобутку завдає шкоди державному бюджету, ТОВ "Парі Нафтогаз" використовує факт "накладання меж" спеціального дозволу № 5398 як інструмент тиску, блокуючи будь-які зовнішні ініціативи щодо розробки ресурсів.

Відтермінування аукціону дозволяє компаніям Злочевського вирішити необхідні питання з землевідведеннями, скоригувати кордони своїх сусідніх ділянок або скористатися іншими юридичними хитрощами. Це може надати їм можливість в майбутньому претендувати на розширення меж свого спеціального дозволу або отримати ділянку за спрощеною схемою — без конкуренції та додаткових витрат на торгах.

Родина Злочевського зберігає значний вплив на чиновників. І як саме чиниться цей вплив, можна здогадатися, згадавши кримінальне провадження щодо самого Злочевського і розміри хабарів, які в ньому фігурували.

OBOZ.UA продовжить розповідати про бізнес Злочевського. Ми також направимо звернення до правоохоронних органів з вимогою розслідувати описані в тексті аномалії. Далі буде...