Чому Росія об'єктивно не в змозі захопити всю територію України?

Заява Трампа про "поступку" Путіна - абсурд на тлі реальних можливостей РФ. Розбираємо з експертами

За словами Дональда Трампа, президента США, Володимир Путін зробив "значний крок назад", погодившись не "захоплювати всю Україну". Але чи можна це вважати поступкою? Згадаймо, як російські війська відступали з-під Києва, Чернігова та Сум, а також їхній програш на Харківщині у 2022 році. Їхня нездатність витіснити Збройні Сили України з Курської та Білгородської областей і тривала безуспішність окупації всього Донбасу відображають реальність, що "захоплення всієї України" для Росії залишається недосяжною метою. Схоже, що Путін сам усвідомлює величезні витрати цієї війни, які загрожують його владі. Посилення ракетних атак та терору з використанням шахедів проти цивільного населення свідчить про відчай через безсилля на фронті. Розумна частина Заходу це помічає. Заява Трампа виглядає, щонайменше, дивною, а загалом складається враження, що Кремль навмисно ставить президента США в незручне становище.

Військовослужбовець ЗСУ та політолог Кирило Сазонов влучно підкреслив важливість реального розуміння ситуації, коментуючи поширені наративи: "Пане президенте, з повагою, але мушу вас засмутити — ви стали жертвою дезінформації. У вас створилося глибоко хибне уявлення про події... Росія прагнула захопити всю територію України. Вона дійсно намагалася. Дуже активно. Однак їй це не вдалося. Це не прояв доброї волі, це не 'поступка'. Я пам'ятаю той час дуже чітко." Сазонов нагадав про масовані атаки 2022 року на Київ, Харків і спроби десанту в Одесі, які були зупинені не через благі наміри Кремля, а завдяки незламному опору українських захисників. "Ніхто не зупинявся на березі Ірпеня, поруч з моїм домом, щоб оголосити: 'Ми могли б увійти до Києва, але вирішили відступити'. Ні. Вони зупинилися лише через те, що їх зупинили. Це була 72-га бригада, Ірпінська тероборона, розвідка та ЗСУ. Хлопці, які тримали Мощун, а також артилерія, що працювала в потрібних точках", - акцентує він на реальності тих подій, яка кардинально відрізняється від заяв про "поступки".

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко чітко вказує: "Російські окупаційні війська не мають жодного шансу захопити всю територію України -- для цього їм критично бракує ресурсів. Попри заяви про "другу армію світу", ми сьогодні спостерігаємо фактичне виснаження її потенціалу. І мова не про оцінки аналітиків чи експертів -- це видно безпосередньо на полі бою". За його словами, замість броньованих колон, які ми бачили на початку вторгнення, зараз російські штурмові групи часто використовують переобладнану цивільну техніку, мотоцикли, а подекуди й зовсім екзотичні засоби пересування. "Ми бачимо, на чому вони штурмують наші позиції: це вже не танки й не нескінченні броньовані колони, а переобладнані цивільні автівки, "Ниви", "Жигулі", УАЗики, мотоцикли, електросамокати, моноколеса -- а подекуди навіть коні та віслюки. Це і є нинішнє обличчя російської армії на четвертому році повномасштабної війни", - констатує Коваленко.

Це виснаження, як зазначає аналітик, було передбачуваним. Росія, переорієнтувавши свою економіку на військові потреби, не змогла організувати масове виробництво сучасної техніки в необхідних масштабах і зробила ставку на відновлення радянських запасів. "Максимальне використання цієї техніки припало на 2023-2024 роки. Проте вже наприкінці 2024 року стало очевидно, що російські запаси не є безмежними. Виникло не лише виснаження військ, а й вичерпання складів, баз зберігання та технічних центрів, де зберігалася ще радянська техніка", - зазначає фахівець. Як наслідок, на даний момент армія РФ змушена вести бойові дії переважно за допомогою піхоти, підкріпленої тим, що може пересуватися. Коваленко робить невтішний для агресора висновок: "Це вже не армія, а пародія на неї. І саме це є реальним індикатором їхнього становища. У такому стані російська армія не в змозі реалізувати навіть середньострокові окупаційні цілі, не кажучи вже про повне захоплення України".

Прогнози стосовно майбутнього виснаження російських ресурсів виглядають не надто обнадійливими для Кремля.

За оцінками Олександра Коваленка, "у 2025 році Росія остаточно вичерпає свій технічний резерв -- склади й центри збереження бронетехніки по всій території країни будуть фактично спорожнені. Це означає кінець радянського спадку, на якому тримався весь ударний потенціал російської армії протягом останніх років." Залишиться лише техніка, яка вже пройшла розконсервацію, або та, що перебуває в ремонті після бойових пошкоджень. "Ми вступаємо у фазу, коли російський ВПК починає ганяти одну й ту саму техніку по другому, третьому, четвертому колу відновлення. Це замкнене коло утилізації -- фактично реанімація металобрухту, який у нормальній армії вже давно списали б", - пояснює Коваленко. Ця фаза означає втрату можливості швидкого та якісного поповнення втрат, унеможливлюючи значне нарощування наступальних спроможностей. Єдиним ресурсом залишається людський - так зване "м'ясо".

Прикладом неефективності та надмірної вартості російських "досягнень" слугує статистика втрат.

Олександр Коваленко представляє вражаючі статистичні дані: якщо в 2024 році для захоплення одного квадратного кілометра української території Росія втрачала в середньому 128 солдатів, то на початку 2025 року цей показник зріс до 158-159, а наразі він коливається в межах 190-192 тіл на квадратний кілометр. "Ця пропорція - кількість загиблих на кожен захоплений кілометр - продовжує зростати, і, за нашими прогнозами, вона лише збільшуватиметься в травні та червні. Причина надзвичайно проста: російські війська дедалі частіше вдаються до активного застосування піхоти, намагаючись компенсувати нестачу техніки, боєприпасів та організації", - зазначає експерт.

Прості арифметичні розрахунки демонструють абсолютну нереалістичність "повної окупації".

Станом на лютий 2025 року, згідно з інформацією Deep State, близько 112 300 км² (18,6%) території України залишаються під тимчасовою окупацією. Невідвойовані площі становлять приблизно 491 328 км². Якщо взяти до уваги теперішній рівень втрат, який складає 192 тіла на км², для захоплення залишків українських територій Росії довелося б пожертвувати неймовірною кількістю – 94 334 976 людських життів. "Це майже 95 мільйонів", - зазначає Коваленко. Ця арифметика категорично виключає можливість реалізації їхніх військових амбіцій. І важливо зазначити, що цей показник лише зростатиме... "Чим далі, тим більше – це тупа, кривава м'ясорубка", - додає він. Кожна спроба просування з боку Росії перетворюється на стратегічне самознищення, виснажуючи людські та матеріальні ресурси без жодної реальної ймовірності досягнення поставлених цілей. На цьому фоні заяви Путіна про тисячі одиниць нової техніки (4 тисячі одиниць бронетанкової техніки, 180 бойових літаків і вертольотів, а також різноманітні роботи, лазери та інше) виглядають особливо "кумедно", коли "наші позиції окупанти атакують на білих 'Нивах' та електросамокатах", як зауважує Коваленко.

Додатковим підтвердженням нездатності Росії є постійні зриви термінів виконання навіть найпростіших завдань.

Коваленко нагадує про цілі, поставлені перед російським командуванням на 2024 рік: штурм Покровська, окупація Курахового, просування на Сіверськ, вихід на Костянтинівку, захоплення Торецька, Часового Яру та інші. "Чи були виконані ці завдання у 2024 році? Ні. І станом на перший квартал 2025-го вони теж залишаються нереалізованими", - констатує експерт. Наприклад, Часів Яр тримає оборону понад півтора року, а спроба захопити Торецьк силами 8-ї армії за місяць призвела лише до незначного просування ціною величезних втрат. "Це вкотре доводить, що Росія не здатна ефективно проводити масштабні наступальні операції в стислий термін. Їй бракує як живої сили, так і технічних ресурсів", - підсумовує Коваленко. А так звана "літня наступальна кампанія Путіна", за його словами, є лише спробою надолужити провали минулого року. Росія катастрофічно буксує, не зумівши повністю окупувати жодну з ключових областей в їх адміністративних межах: "І я маю на увазі не лише Донеччину, а й Луганщину, де ситуація для них також далека від контрольованої. Про Правобережну частину Херсонщини чи Запорізьку область -- взагалі не йдеться".

У цьому контексті повертаємося до заяви Трампа.

Кирило Сазонов, звертаючись до реалій 2022 року, підкреслює, що Росія та багато хто на Заході (і навіть в Україні) не вірили у спроможність ЗСУ чинити опір. "Пане Трамп, вони справді вірили, що ЗСУ не існує. Що опору не буде. Що в них -- "друга армія світу". І, будемо відверті, не тільки вони так думали... А ми? А ми виявилися міцні. Попри брак техніки, БК, і всього на світі", - акцентує Сазонов. Він також відзначає безпрецедентний волонтерський рух, який став символом української стійкості. Висновок однозначний: "Відмова від захоплення України -- це не поступка з боку Росії. Вони намагалися. Вони справді дуже старалися. Але отримали по пиці. І не тільки. Не змогли. Всі були в шоці. Це і є реальність. Як ви самі кажете -- "карти на руках"".

Олександр Коваленко вважає, що Дональд Трамп нехтує ґрунтовними даними, які надають американські розвідслужби, і натомість опирається на сумнівні ідеї, що часто перетворюються на конспірологічні теорії. За словами Коваленка, це пов'язано з впливом його найближчого оточення, яке, як і сам Трамп, не володіє необхідними знаннями та адекватним розумінням ситуації, створюючи при цьому "альтернативну реальність".

Підсумовуючи, можна стверджувати, що Росія не відмовляється від наміру захопити всю Україну через добру волю — вона просто не має ані необхідних сил, ані ресурсів для цього. Обрахунки втрат, виснаження технічних можливостей та неможливість досягти навіть проміжних цілей чітко демонструють межі її потенціалу. Будь-які висловлювання, які не враховують цю жорстку реальність, свідчать або про глибоке нерозуміння ситуації, або є свідомими політичними маніпуляціями. Україна, незважаючи на всі труднощі, продовжує підтверджувати свою стійкість і здатність захищати свою незалежність, спираючись не на уявні "поступки" агресора, а на відвагу своїх захисників та реалістичну оцінку можливостей супротивника.