Заява Президента з нагоди Дня пам'яті і перемоги над нацизмом в Другій світовій війні 1939-1945 років -- Офіційний веб-сайт Президента України.

Слава Україні! Бажаю вам чудового ранку, шановні українці та українки!

Сьогодні День пам'яті та перемоги над нацизмом. День, який ми відзначаємо разом з усім світом, з усіма, хто 80 років тому боровся за життя, аби зло програло, аби "ніколи знову". На жаль, три роки тому це знову повторилось, і так само, як колись, над Києвом знову заревіла сирена повітряної тривоги, зло знову пішло на нашу землю українську. Вранці 24 лютого на Хрещатику було пусто - ні машин, ні людей. Зараз тут - життя, ви бачите. Три роки тому, під час запису звернення до Дня Незалежності, тут була спалена російська техніка. І тільки такий парад зло може отримати тут. Тут, де сьогодні панує наше бажання жити, бути. Сьогодні тут українці, тут українки йдуть своїми вулицями під своїми прапорами завдяки своїм героям. Нашим героям, нашим воїнам. Хто захистив і захищає країну зараз по всій лінії фронту, далеко від свого дому, аби це життя було можливим. Хтось поспішає, хтось просто гуляє, готує каву, робить свою роботу. Хтось везе автівку на фронт, хтось їде у справах, працювати на благо людей, а хтось іде центром свого міста, свого містечка й чує: "Дякую!" Це так важливо. "Дякую" для них - для воїнів - таке важливе, таке потрібне в ці кілька днів, що вони мають, аби перевести подих трішки. А далі - продовжувати свою службу Україні, щоб продовжувалося життя в Україні. Всюди. У Києві, Львові, Дніпрі, Харкові, Одесі, у всій країні, яка живе, щоб боротись, і бореться, щоб жити. І це - відповідь на питання, чому зло обов'язково програє. І в чому взагалі різниця між ними в Росії і нами. Цю різницю Росія показує кожного 9 травня. Різницю між життям на майдані Незалежності та парадом страху на Красній площі. Колони з танків, коробки вбивць, що марширують, перевдягнута масовка, напівживі обличчя, які звисока прийматимуть цю ходу. Секта під назвою "Можем повторить". Ви повторили. Повторили все те зло. Україна це бачила. Весь світ це побачив. Завтра про звірства нацистів буде говорити організатор братських могил у Бучі. І про блокаду Ленінграда казатимуть ті, саме ті, хто влаштував блокаду Маріуполя. Буде парад цинізму. Інакше просто не назвеш. Парад жовчі й брехні. Так, ніби не десятки держав-союзників, а особисто Путін перемагав нацизм. Наче він своїми руками підіймав Прапор Перемоги над Рейхстагом у Берліні. Слава богу, Україна вирвалась із цього всього, із цього болота, слава богу, Україна не забула, що 80 років тому з нацизмом боролися десятки народів. І понад 8 мільйонів українців, на жаль, загинули в цій боротьбі. І майже кожна наша родина має фото, береже пам'ять про когось зі своїх. Прадід, бабуся чи прабабуся або, як у мене, дідусь. І ті з нас, хто застав ще живих ветеранів Другої світової, пам'ятають, як вони тихо, скромно збирались, без романтики, без пафосу згадуючи той час, як вони завжди підіймали тост: "Нехай не буде війни!"

На сьогоднішній день практично в кожній українській сім'ї можна знайти героя, який боровся або продовжує боротися з новими викликами. Він захищає нашу Батьківщину, Київ, усі наші населені пункти, наших співвітчизників і наше право на життя.

Це місце, яке ми називаємо пам'яттю, має величезне значення. Воно демонструє, чому наше життя має сенс, чому Україна продовжує існувати та чому її дух такий незламний. Тут, де колись просто стояла звичайна табличка з написом "Постав прапорець, якщо знаєш того, кого вбила Росія", зараз розташоване місце народної пам'яті. Кожен прапорець, кожен портрет та свічка є символами нашої вдячності та вшанування. Це не просто пам'ятник, створений за наказом; це щире прагнення людей вшанувати найкращих серед нас. Це також підкреслює глибоку прірву, що існує між нами та злом. Для них ідолом є дід на Красній площі, чиє ім'я стало синонімом смерті для мільйонів. Натомість для нас справжніми героями є ті, хто поруч з нами.

Кожен з нас прагне до тиші та перемоги миру. Ми активно боремося за це і усвідомлюємо, що для досягнення мети необхідні зміни. Або ж Росія повинна кардинально трансформуватися, або світ повинен адаптуватися до нових умов. Це нагадує події 80-річної давності, коли стало зрозуміло, що умиротворення зла — це безглуздо. З ним потрібно боротися. Спільно. Рішуче. Використовуючи силу, тиск, на всіх можливих фронтах — на полі бою, в дипломатії, в економіці — де завгодно. Лише так ми зможемо досягти справжнього "ніколи знову". В іншому випадку, світ буде змушений вжити заходів для денацифікації та демілітаризації Росії.

Дорогі українці!

Вісімдесят років тому світ святкував тріумф над нацизмом у Другій світовій війні. Ця дата нагадує нам про важливу істину: будь-яке зло обов'язково завершує своє існування. Кожен загарбник рано чи пізно залишає нашу землю. Життя завжди відновлюється. За це ми сьогодні боремося. І це неодмінно відбудеться!

З Днем пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! Вічна пам'ять усім, хто боровся зі злом, і слава всім, хто захищає сьогодні життя!

Слава Україні!