Вибір між Європою і Росією: Герасимчук розглядає геополітичну дилему парламентських виборів у Молдові.

Мітинг у центрі Кишинева на підтримку євроінтеграції Молдови. Травень 2023 року. Ілюстративне фото: facebook/presedinte.md

Спостерігається зростаюча тенденція використання теми "Великої Молдови".

До парламентських виборів у Молдові залишилося чотири місяці, і в країні помітно зросла активність антиукраїнських настроїв. Зокрема, звучать навіть заяви про "Південну Бессарабію". Лідерка партії Moldova Mare ("Велика Молдова") та соратниця проросійського олігарха Ілана Шора, Вікторія Фуртуне, висловила думку про необхідність повернення Буджака — історико-географічного регіону на півдні Одеської області — до складу Молдови. Також варто згадати, що Костадін Костадінов, скандальний лідер проросійської партії з Болгарії Vazrazhdane, раніше робив подібні заяви щодо "Південної Бессарабії". Яка ж реакція України на цю риторику?

У даній ситуації можна стверджувати лише одне: Україна є незалежною державою, і підняття питання про перегляд кордонів абсолютно неприпустимо. Ми стикаємося з проблемою російської агресії, і додавання до цього обговорення кордонів з малознайомими політиками з Республіки Молдова виглядає вкрай абсурдно. Найважливіше в цій ситуації — зрозуміти мотиви Фуртуне та усвідомити потенційні наслідки таких дій. Ясно, що у нас формується тенденція до експлуатації ідеї "Великої Молдови". Цю тенденцію намагалися пов'язати з подібними процесами в Румунії, адже назва партії Moldova Mare нагадує про партію România Mare ("Велика Румунія"), яка здобула популярність на початку 90-х і також підіймала питання повернення до кордонів колишнього королівства.

"Одна з проблем Гагаузії полягає в її проросійській орієнтації."

Ми маємо розуміти ще контекст Гагаузії, тому що це було непросто так виголошено в Гагаузії. Гагаузія - це молдовська автономія, яка дуже тісно підпорядкована саме Ілану Шору і його прибічникам. Башканом (головою - ред.) Гагаузії є Євгенія Гуцул, яка взагалі була нікому невідома до того, як її вибрали. А вибрали її башканкою саме через те, що Шор її підтримав, у тому числі фінансово і своєю мережею. Нагадаю, що з Гуцул не розмовляють фактично в Кишиневі, хоча формально за Конституцією вона навіть мала би входити до уряду. Але Мая Санду вважає, що це просто якийсь злочинно-спричинений феномен, тому не контактує з Гуцул і аж ніяк не бачить її в складі уряду. Але проблема Гагаузії не тільки в тому, що вона прошорівська, проблема Гагаузії ще й в тому, що вона проросійська. Справа в тому, що всі опитування показували, що настрої в Гагаузькому регіоні набагато більш проросійські навіть, ніж у сепаратистському Придністров'ї. Там люблять Росію, там цінують Росію, там довіряють Росії і тому Гагаузія може бути розіграна як карта під час виборів, які відбудуться вже за 4 місяці. Дмитро Рогозін, який свого часу відповідав у Москві за Молдову, казав, що якщо Молдова надто стрімко рухатиметься європейським шляхом, то "її потяг" може втратити кілька вагонів". Вочевидь, Рогозін натякав на те, що Росія буде займатися підривною діяльністю і в Придністров'ї, і в Гагаузії. І в Україні теж. В тому числі в регіоні Буджака ми маємо і болгарську меншину, і гагаузьку меншину. Очевидно, ще є теми, якими можна спекулювати. Приміром, гагаузи є православними і так само Московського патріархату. Тож вони можуть роздувати цю церковну тематику, нібито Україна притісняє права православних Московського патріархату, в Гагаузії вони процвітають, то, мовляв, чому б не поєднати зусилля і не захистити права гагаузьких православних на території України.

Болгарський контекст

Ми можемо розглянути також ризики, пов'язані з темою перегляду кордонів. Ви згадали про ситуацію в Болгарії, яка має своє значення в цьому контексті. Наприклад, Костадін Костадінов, очевидно, з нетерпінням чекає на початок червня, коли будуть оприлюднені результати готовності Болгарії до вступу в Єврозону. Якщо результати виявляться незадовільними, це може призвести до серйозних наслідків, таких як розпад урядової коаліції та проведення нових дострокових виборів. Водночас партія "Відродження" Костадінова може бути зацікавлена у розпалюванні конфліктів, щоб залучити більше виборців у разі виборів. Як ви бачите, цей контекст є досить складним. Здавалося б, звичайна заява маловідомої політикині насправді вписується у більш широкий контекст, який потребує уважного аналізу, оскільки його тенденції можуть бути дійсно тривожними.

"Буджак ніколи не був у складі Республіки Молдова, це абсурд"

Буджак, також відомий як Південна Бессарабія, — це цікавий регіон з багатою історією. Що ж собою являє цей край і які події формували його минуле?

Цей регіон вирізняється багатокультурністю. Сьогодні він є частиною Одеської області. Його кордони часто змінювалися, зазвичай через військові конфлікти. На деякий період Буджак перебував під контролем Османської імперії, а згодом, внаслідок війни, потрапив до рук Російської імперії. Після чергового збройного конфлікту територія знову змінила власника і опинилася в складі Румунського королівства. Пізніше, у рамках пакту Молотова-Ріббентропа, сталінський СРСР повернув її під свою юрисдикцію. Проте румуни знову зайняли цей регіон, а з перемогою Радянського Союзу Буджак став частиною Української РСР.

Чим заплутаніша історія, тим простіше нею керувати, вірно?

Звичайно, саме до цього вони й звертаються. Проте, навіть у такій ситуації, ми не спостерігаємо його в межах Молдови. Він ніколи не входив до складу Республіки Молдова — це просто абсурд.

Сергій Герасимчук. Зображення: facebook/DiplomaticAcademyofUkraine.

"Зараз вирішальними будуть парламентські вибори"

Наскільки сильним є вплив РФ у самій Молдові зараз і як це виявляється?

На справді, Росія намагається впливати на ситуацію в Республіці Молдова. Ми стали свідками напружених виборів президента, де Майя Санду здобула перемогу, проте існували загрози, що проросійський кандидат може отримати підтримку. Не можна забувати й про референдум минулого року, на якому лише трохи більше голосів було віддано за європейську інтеграцію, ніж за збереження нейтралітету. А ми знаємо, що нейтралітет в даному контексті означає вплив Російської Федерації. Зараз ключовими стануть парламентські вибори, де існує ризик, що правляча партія PAS ("Дія і солідарність"), яка підтримує Майю Санду і європейський курс, може не досягти необхідної більшості. Це поставить їх перед труднощами у пошуку коаліційного партнера. Варто зазначити, що PAS є найбільшою проєвропейською силою і фактично є єдиною партією, що має шанси пройти до парламенту з таким курсом.

Інші політичні сили виявляють або прихильність до Ілана Шора, або чітко займають проросійську позицію, як, наприклад, Партія соціалістів під керівництвом Ігоря Додона. Деякі з них є досить непередбачуваними. Є блок "Альтернатива", до якого входять, зокрема, Стояногло (колишній генеральний прокурор Молдови, який мав проросійські настрої на президентських виборах), мер Кишинева Іон Чебан, котрий раніше був членом Партії соціалістів і нещодавно змінив свою позицію, а також експрем'єр Йон Кіку, відомий своїми проросійськими поглядами. Хоча "Альтернатива" заявляє про готовність до співпраці з різними політичними силами, ми розуміємо, що приєднання до проєвропейської сили партії з "третім шляхом" може призвести до непередбачуваних наслідків. Схожі ситуації вже спостерігалися в Україні, де ідея "третього шляху" часто вела до патової ситуації або зближення з Росією.

"Європейський Союз проявляє значний інтерес до Молдови."

Європейський Союз нещодавно висловлював ідею про можливе розділення процесів вступу до ЄС для України та Молдови. Однак Україна швидко відреагувала на цю пропозицію, засудивши її. Загалом, ЄС проявляє інтерес до євроінтеграційних прагнень Молдови та готовий надавати їй необхідну підтримку.

Так, Європейський Союз дійсно проявляє значний інтерес до Молдови. Існує реальний ризик, що країни можуть потрапити під різні пакети угод, що для України було б не зовсім вигідно, оскільки це сценарій, на який сподівається прем'єр Угорщини Віктор Орбан. Він активно просуває цю ідею, стверджуючи, що не має запитань до Молдови, натомість намагається блокувати прогрес України. У Молдові, до речі, зросли шанси, адже нещодавно в Румунії відбулися вибори, на яких Мая Санду отримала підтримку нового президента Нікушора Дана. Зрозуміло, що Дан, щонайменше з почуття вдячності, буде підтримувати Молдову на її європейському шляху. Санду та її політична сила, у свою чергу, намагатимуться активізувати співпрацю з Євросоюзом, демонструючи своїм виборцям, що ці відносини можна зберегти, підтримуючи проєвропейські сили. Євросоюз також зацікавлений у тому, щоб не втратити Молдову, адже встановлення проросійського уряду там стало б серйозною проблемою. У Санду не залишиться варіантів для дій. Тому ЄС, очевидно, буде ініціювати певні заходи. Але хотілося б, щоб ці ініціативи охоплювали не лише Молдову, а й Україну, щоб ми залишалися в одному "кошику", а не розділялися.

Читайте також: "Це дуже відповідає інтересам України" -- Присяжнюк про результати президентських виборів у Румунії"

Сучасна ситуація така, що ігнорувати її вже ні в якому разі не виходить.

Якою мірою майбутні вибори в Молдові зосередяться на геополітичному виборі між Європою та Росією?

Сьогодні, здається, основним напрямком політичної дискусії є розподіл геополітичних впливів. На початку своєї президентської кампанії Майя Санду намагалася уникнути теми геополітики, акцентуючи увагу на боротьбі з корупцією та спадщиною Влада Плахотнюка, який контролював багато процесів у країні. Однак нині геополітичні обставини настільки ускладнилися, що ігнорувати їх стало неможливо. Санду, безумовно, може акцентувати свої зусилля на європейській інтеграції, протиставляючи її російському впливу, адже реалії вимагають відкритості щодо цих питань. Саме це стане основою її політичної стратегії. Тим часом, опоненти, такі як "Шори", використовуватимуть аргументи на підтримку проросійського вибору та важливості збереження зв’язків із Росією. Як видно, "Альтернатива" також взяла на озброєння ідеї "молдовенізму", що не є дивним, адже одним із її лідерів є Марк Ткачук, колишній радник Вороніна, який активно просував ці питання в минулому.

"У Гагаузії ескалація, на жаль, більш можлива, ніж у Придністров'ї"

Якою мірою на цих парламентських виборах у Молдові російська сторона може використовувати "картку" Придністров'я для дестабілізації обстановки, якщо виявлять, що вибір населення йде в напрямку, який їм не до вподоби?

Я думаю, що Придністров'я буде намагатися уникати будь-яких ескалацій, тому що Придністров'я - це не тільки проросійське населення, це ще й група "Шериф", яка сидить тихо, тому що хоче зберегти свої фінансові потоки. А от в Гагаузії ескалація, на жаль, більш можлива.