Прокурор без страху і моралі: Вербицького видали, але не ув'язнили.

Рік минув з моменту, коли Дмитро Вербицький, який став фігурантом резонансних корупційних розслідувань, покинув Генеральну прокуратуру. Офіційно це сталося "за власним бажанням", але насправді рішення було ухвалено після того, як журналісти, НАЗК та НАБУ детально проаналізували його декларацію. Тепер спостерігається новий розвиток подій. За даними одеського партактиву, ім'я Вербицького зникло з внутрішніх комунікацій партії "Батьківщина". Його більше не згадують у афішах, а навіть на заходах фонду "Країна Добра" більше не використовують партійну символіку. Хоча публічних заяв не було, партія почала дистанціюватися від нього.

Хоча це може виглядати як незначна подія, насправді вона має велике значення. Завдяки спільним зусиллям журналістів, активістів та небайдужих мешканців Одеси вдалося вигнати токсичного діяча з публічної арени. Інституції все ще зазнають труднощів, але суспільний тиск поступово відкриває шлях там, де раніше панували кулуарні угоди.

Але не партією єдиною. Все-таки хотілося, щоб довгі руки української Феміди дотягнулися і до інших епізодів пригод екс-прокурора Вербицького. Давайте їх згадаємо.

Кар'єра в стилі "вічного життя"

Колишній заступник генерального прокурора опинився в центрі уваги журналістських розслідувань через свої "скромні" статки. Його майно включає розкішний будинок у престижному селищі Коник під Києвом, ще одну віллу в Одесі, квартиру в Туреччині, колекцію елітних автомобілів, а також салон краси, зареєстрований на його цивільну партнерку. Згідно з оцінками Національного агентства з запобігання корупції, загальна вартість необґрунтованих активів становить не менше 29 мільйонів гривень. Все це на фоні офіційних доходів, які явно не відповідають розкішному стилю життя.

Ба більше, саме Вербицький курирував у прокуратурі справу про незаконне відчуження землі в тому ж селищі Коник, Паралельно його племінник "викуповує" там будинок за 2,8 млн грн, що в шість разів дешевше за ринкову вартість. Сусідній особняк оформляється на Христину Ільницьку - супутницю життя екс-прокурора, чиї доходи не пояснюють ні Porsche Macan, ні особняк, ні салон краси.

Вся ситуація нагадує інструкцію з маскування корупційних слідів: активи зареєстровані на родичів і партнерку, а сам Вербицький безтурботно заявляє: "Це не моє, я нічого не знаю". Проте камери системи "Безпечне місто" зафіксували, як пара заїжджає на закриту територію разом, а банківські операції та витрати свідчать про спільне життя та фінансові зв'язки. Але, незважаючи на це, жодних підозр не виникає. Наче йдеться не про високопрофесійного юриста, а про персонажа з казки, який просто "щасливо живе".

НАЗК активізує свою діяльність, в той час як НАБУ залишається в тиші.

Національне агентство з питань запобігання корупції завершило аналіз декларацій колишнього прокурора. Виявлено невідповідність у декларації, зокрема необґрунтовані активи, маніпуляції з нерухомістю та недостовірні відомості. Крім того, зафіксовано рух коштів на банківських рахунках в обсязі 2,4 млн грн без підтверджених джерел. Усі зібрані матеріали були передані до Національного антикорупційного бюро ще у травні 2024 року.

НАБУ офіційно ініціювало справу, але на цьому все закінчується. Не висунуто жодних підозр, арештів також не відбулося. Навіть повістки не надійшло. Судове засідання за позовом Вербицького до НАЗК, в якому він прагне "відновити свою честь", було перенесено. Сам позивач не з’явився на слухання.

Складається враження, що Бюро навмисно затягує процес. Немає жодних активних дій щодо підозрюваного, попри те, що справа має характер класичного прикладу: активи зареєстровані на підставних осіб, майно придбане за значно заниженими цінами, а витрати в кілька разів перевищують офіційно задекларовані доходи. Навіть без урахування офшорних схем і нестандартних маневрів, вся доступна інформація є відкритою, підтвердженою журналістськими розслідуваннями та висновками державних установ.

Політична маскування та зовнішній вигляд доброчинності.

Зрозумівши, що повернення до влади можливе не через юридичні інстанції, а завдяки ефективній комунікації, Вербицький повертається до Одеси. Він стає на чолі районного підрозділу партії "Батьківщина" і оновлює старий фонд "КД", запустивши його під новою назвою - "Країна Добра". Його партнерка Ільницька робить аналогічні кроки з іншим фондом. За даними журналістів, лише одна з чотирьох заявлених адрес фонду є дійсною.

Нещодавно для Вербицького прозвучав тривожний сигнал. На банерах та в соціальних мережах фонду більше не з'являється жодної партійної символіки. За даними джерел, всередині "Батьківщини" було ухвалено рішення дистанціюватися від нього, принаймні на публічному рівні. Вербицький опинився поза межами партійних комунікацій. І це вже можна вважати спільною перемогою.

Фонд продовжує функціонувати в звичному ритмі, наче нічого не сталося. Пожертви, медичні набори, сертифікати та візити до ветеранів – але вже без колишнього духу партії. Це змушує сприймати його дії як особисту кампанію з ребрендингу: ніби благодійність слугує виправданням за минулі злочини. І чим довше НАБУ залишатиметься в тіні, тим більше шансів у Вербицького перетворити свій піар на реальне політичне відновлення.

Історія Дмитра Вербицького – це не лише чергова розповідь про корупцію. Це справжній випробування для зрілості наших інституцій. НАЗК справилося з викликами. Суспільство також не залишилося осторонь. Партія... хоч і з затримкою, але теж спробувала діяти. Єдине, що не вдалося – це НАБУ. Без їхньої реакції ця справа ризикує перетворитися на політичний анекдот: як прокурор, що має віллу, коханку і партійний квиток, намагався представити себе в образі святого.

Однак ми не можемо дозволити йому піти без наслідків. Україна також не має права на те, щоб справа Вербицького стала звичним явищем. Поки він блукає Одесою з гуманітарною допомогою, ми сподіваємося тільки на одне - справжнє розслідування, судове розглядання та справедливий вирок.