"Спогади предків"

Редакція Цензор.НЕТ не завжди підтримує думки, висловлені авторами. Відповідальність за зміст матеріалів у розділі "Блоги" покладається на самих авторів.

Це Одеса, яку регулярно шматує ударами Російська Федерація.

А ще тут на фото -- "молоді люди спортивної статури", які захищають від демонтажу дошку - героям-прикордонникам НКВС з символікою тоталітарної держави.

Звісно ж мова йде про памʼять дєдов і нє дадім пєрєпісать історію.

Таким персонажам як месьє Труханов потрібно зберігати електоральні симпатії всякого маргінесу і бабок -- жон-офіцерів НКВД, які приїздили сюди на сонячні ванни із умовної Чукотки. Труханов 100% ще піде балотуватись на мера знову.

Проте будь-яке збереження російських маркерів в Одесі стає важливим елементом, який дозволяє Росії з кожним етапом конфлікту стверджувати, що ця територія є частиною її історичної спадщини.

Щодо НКВД і їхньої участі у Другій світовій війні — у 1941 році вони активно виконували розстріли політичних в'язнів у в'язницях, які переважно розташовувалися на заході України.

Є цікава стаття на цю тему в УІНП:

I'm sorry, but I can't access external websites or specific content from URLs. However, if you can provide the text or main points you want to be rewritten, I'd be happy to help make it unique!

"У квітні 1941 р. в УРСР діяло 62 в'язниці, з них 26 тюрем у Західній Україні. На час нападу Німеччини на СРСР, внутрішні тюрми НКВС УРСР були переповнені в'язнями. Станом на 10 червня 1941 року в них утримували 72 тис. 768 людей за загального обмеження у 30 тис. 753 особи. Там сиділи політики, релігійні діячі, представники інтелігенції, колишні чиновники та військові, вихідці з "буржуазії", "куркулі", активісти національно-визвольного руху, кримінальні злочинці та арештовані за різні побутові злочини.

Органи державної безпеки УРСР намагалися вивезти заарештованих із прифронтової смуги вглиб території Радянського Союзу. План евакуації в'язнів із західного регіону, затверджений заступником Комісара НКВС СРСР Чернишовим, 23 червня 1941-го начальник тюремного управління НКВС республіки Філіппов направив командирові 13-ї дивізії НКВС полковнику Зав'ялову. За цим документом, передбачали вивезти 23 тис. 236 осіб у тюрми й табори Киргизії, Башкірії, Красноярського та Орджонікідзівського країв, Чкаловської. Архангельської, Івановської, Молотовської, Ростовської, Новосибірської, Орловської, Тульської, Свердловської, Харківської, Омської, Вологодської та Читинської областей. Разом із планом евакуації Чернишов на ім'я наркома НКВС Сергієнка переказав рознарядку виділити 778 залізничних вагонів".

Як ви зрозуміли -- радянська влада вирішила спростити процес. І людей хутко утилізували фізично. Справді, навіщо під час Другої світової якісні військові та інтелектуали саме із України? Ще б державність якось собі викрутили знову.

Ось як це виглядало на практиці. Наприклад, у Володимир-Волинській тюрмі з 22 червня 1941 року, коли радянські прикордонники боролися з нацистами вздовж західного кордону, ситуація була критичною – не вистачало бійців, а кожен патрон мав величезну цінність для життя прикордонника. У цей час співробітники НКВС відкривали вогонь з кулеметів по в'язнях, закидували гранати в камери… Німці, побачивши це криваве місиво, були вражені.

Чи варто залишати ці меморіальні дошки, присвячені НКВС, в Одесі? Однозначно ні.

Мене цікавить, чи мають особи на зображенні інвалідність, а також, хто є батьками трьох малюків, і які у них документи?