На гребені хвиль: як агротрейдер "НІБУЛОН" протягом 35 років відкриває нові горизонти для українського зерна.

Довіряйте надійному -- підпишіться на Telegraf у Google Новинах

У серпні 2017-го року в українських соціальних мережах несподівано з'явилася хвиля постів про кавуни. Все почалося з повідомлення прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, який анонсував, що до столиці з Херсона вирушає баржа, завантажена цими соковитими фруктами.

"Вперше за 14 років херсонські кавуни відправляться в столицю не автошляхами, а річковим транспортом. Це - позитивна новина, яка говорить про те, що річкове сполучення починає відроджуватися", - писав прем'єр, ненавмисно запускаючи веселу ланцюгову реакцію.

Баржа з кавунами стала справжньою сенсацією, її подорож до Києва висвітлювали в новинах, наче це була місія на Місяць. Кількість мемів і пародійних профілів, присвячених цим плавучим ягодам, змагалася лише з обсягом вантажу — 250 тонн соковитих смугастих кавунів.

Для експертів ця подія була не менш значущою, ніж херсонський кавун: Дніпро та інші ріки знову стають частиною транспортної системи України.

Головною фігурою визначної події став Олексій Вадатурський, керівник аграрного холдингу "НІБУЛОН". Цю компанію він заснував у 1991 році разом із закордонними партнерами, про що свідчить її назва-акронім, що розшифровується як НІколаєв - БУдапешт - ЛОНдон.

Надалі компанія вже мала 100% вітчизняний капітал, а до 2017 року стала одним із лідерів українського агробізнесу. На світовому ж конкурувала з лідерами ринку, перевозячи понад 4,6 млн т агропродукції за рік. Українське зерно і кукурудза йшли до Африки, Азії, Китаю, Індії та Європи. Паралельно розвивався власний флот.

Олексій Вадатурський розповідав Forbes Ukraine, що ідея використання річки виникла у нього не з легкого життя. До 2000 року компанія "НІБУЛОН" займалася транспортуванням сільськогосподарської продукції за допомогою автомобілів та залізничного транспорту, проте залізнична монополія створювала чимало труднощів. З приходом до влади Януковича та його команди ситуація стала ще більш складною.

Вадатурський черпав натхнення з прикладу американської річки Міссісіпі, яка і досі залишається важливою транспортною артерією. Саме там він придбав вживані баржі та буксири, але незабаром зрозумів, що це було помилкою. Стара техніка часто виходила з ладу і вимагала постійного ремонту. Тож у майбутньому він вирішив інвестувати лише в нову техніку, а ще краще - створити власний флот.

Невдовзі ситуація повторилася. Перші 20 барж і буксирів, замовлені на миколаївському заводі "Океан", залишилися недобудованими через фінансові труднощі підприємства та зміну власників. Тоді Олексій Вадатурський вирішив, що наявність власного флоту — це чудово, але наявність власної верфі — ще краще. Він придбав миколаївський судноремонтний завод "Лиман". Фактично, завод довелося знести та побудувати заново, інвестувавши близько 35 мільйонів доларів у новий проект. Тепер між ідеєю створення власного флоту та його реалізацією не залишилося жодних бар'єрів. Хоча, звичайно, мати флот — це чудово, але мати власні портові термінали... Ви зрозуміли, про що мова.

Таким чином, компанія "НІБУЛОН" розвинула мережу перевантажувальних терміналів на ріках Дніпро та Південний Буг, а також відкрила основний морський термінал у Миколаєві. Навіть у нинішніх умовах війни, флот підприємства складається з понад 80 барж, буксирів та спеціалізованих суден, які були виготовлені на власному заводі в Миколаєві.

Олексій Вадатурський також заснував найбільшу в Україні мережу елеваторів, щоб забезпечити їх доступність для фермерів. Таким чином, він розвивав свій бізнес, формуючи цілісну систему логістичних ланцюгів, що охоплює шлях від поля до порту, а далі – до споживачів.

"Вислів "від сохи" написаний про нього, він знав кожний гвинтик, кожну сотку своєї землі. У 2021 році "НІБУЛОН" зібрав і відвантажив рекордні 5,6 млн т продукції. Компанія Вадатурського - великий гравець на світовому ринку, конкурував з міжнародними трейдерами і перемагав. Крім того, вони майже єдині займалися відродженням українського суднобудівництва. Ринок знає його як людину, яка залізно тримається свого слова, ніколи не йде на компроміси. Ми багато втратили", - написав 31 липня 2022 року акціонер та засновник компаній "ТІС" та "М.В. Карго" Андрій Ставніцер.

В той день російська ракета вразила житловий будинок у Миколаєві, де проживав 74-річний Олексій Вадатурський разом із дружиною Раїсою. Ця постать в українському агробізнесі, яка відновила річкові перевезення та заснувала власний флот, під час повномасштабної агресії залишилась у прифронтовому Миколаєві, борючись за свою справу, коли вороги захоплювали елеватори та зерно компанії "НІБУЛОН". Місцеві мешканці відзначали, що сама його присутність в Миколаєві вселяла відчуття спокою та надії.

Його охрестили хлібним капітаном та адміралом Дніпра. Життєвим девізом для нього стало "Ніколи не відступай!". Олексій Вадатурський завжди дотримувався цього принципу.

Після того, як батько відійшов у вічність, керівництво компанії перейшло до його сина Андрія Вадатурського. У розмові з "Економічною правдою" він поділився спогадами про те, як на початку великої війни фінансові партнери залишили "НІБУЛОН" на самоті з викликами, що постали перед компанією та фермерами.

"Якраз перед цим були відкриті певні кредитні лінії закордонних банків, і ми під ці зобов'язання продовжували купувати збіжжя від виробників. Нам продали дуже багато зерна, на понад мільярд гривень на той день. 24 лютого банки зупинили фінансування".

Тоді батько і син Вадатурськи почали шукати альтернативи, прокладали нові маршрути для своєї агропродукції. Одним із таких рішень стало будівництво зернового терміналу на Дунаї, в Ізмаїлі, хоча залишалася непевність: чи витримає він конкуренцію із "зерновим коридором" з портів великої Одеси?

Факти підтвердили, що вибір виявився стратегічно вдалим. Вже незабаром після запуску морського "зернового коридору" Росія почала його активно підривати, а згодом завдала ракетних і дронових атак, систематично руйнуючи глибоководні порти та інфраструктуру великої Одеси. За перші три роки функціонування філії "Бесарабська" в Ізмаїлі було перевезено понад 4,5 млн тонн зерна.

Ще один новий виклик – це міни. Як повідомляє Elevatorist, на початку 2022 року земельний банк компанії "НІБУЛОН" складав приблизно 85 тисяч гектарів, розташованих у Вінницькій, Житомирській, Луганській, Миколаївській, Сумській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях. На цих територіях вирощували такі культури, як пшениця, кукурудза, ячмінь, соняшник, соя, ріпак і сорго. Також займалися тваринництвом: на підприємствах у Вінницькій, Житомирській, Миколаївській та Хмельницькій областях утримувалося близько 2,6 тисяч голів великої рогатої худоби та 4,1 тисячі свиней.

Офіційні дані свідчать, що до 2026 року агрокомпанія "НІБУЛОН" володіє понад 73 тисячами гектарів земель, з яких близько 30 тисяч є окупованими або замінованими. Це викликає гірку іронію: колись учасники аграрного ринку дивувались, чому холдинг інвестує у власний флот, а тепер аграріям "НІБУЛОНу" доводиться освоювати нову спеціальність - розмінування. Наприкінці вересня 2026 року компанія звітувала про очищення понад 7,6 тисячі гектарів земель фермерських господарств у Херсонській та Миколаївській областях. Наступним етапом стане розмінування акваторій, що використовуються для експортних маршрутів.

Внаслідок російської військової агресії компанія "НІБУЛОН" втратила 68% своїх активів, проте залишається серед п'яти найбільших експортерів українського зерна. У маркетинговому році 2024/2025 компанія експортувала більше 2,3 млн тонн зернових та олійних культур до 18 країн. З 2008 року "НІБУЛОН" є активним учасником Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP) і, навіть під час війни, продовжує сприяти боротьбі з голодом у таких країнах, як Бангладеш, Ефіопія, Кенія, Мавританія, Пакистан і Ємен.

Партнерами компанії "НІБУЛОН" є більше 4 тисяч українських фермерів, для яких небезпека з боку мін і дронів - лише частина численних викликів. Кінетичні обмеження на експорт української агропродукції внаслідок руйнування портової інфраструктури та блокування ключових логістичних шляхів мають вагомий вплив на ціни. Аграрний сектор вкрай залежить від інвестицій: перед тим як реалізувати урожай, необхідно вкласти кошти у добрива, насіння та підготовку до майбутніх посівів. У кризові часи фермерам може бракувати обігових коштів, що може призвести до зниження обсягів виробництва.

"НІБУЛОН" шукає шляхи підтримки своїх фермерів. Зокрема, інвестує в цифровізацію: NIBULON App надає аналітику по цінах на різні культури по своїх філіях, де можна побачити динаміку цін за останні 10 років. Через застосунок можна створювати контракти, відстежувати їх виконання або транспортування продукції, контролювати фінанси.

Фермери отримують шанс реалізувати своє зерно та олійні культури безпосередньо за актуальними ринковими цінами, або ж можуть зберігати свою продукцію на елеваторах "НІБУЛОН", щоб продати її пізніше, коли ціни зростуть.

Олексій Вадатурський працював над створенням оптимального логістичного ланцюга, яким сільгосппродукція рухається від фермера до компанії або країни-кінцевого споживача. Андрій Вадатурський також розв'язує цю задачу, але вже в умовах логістики воєнного часу. Від стійкості та адаптивності залежить збереження експортного потенціалу України.

Приміром, однією з найважливіших завдань на сьогодні є підготовка фахівців для річкового транспорту, що в майбутньому сприятиме збільшенню експортного потенціалу через Дунайський коридор до 100 тисяч тонн щомісяця, що, в свою чергу, забезпечить додаткові 1,2 мільйона тонн продукції на рік.

В компанії підрахували, що від заснування у грудні 1991-го до сьогодні, в розвиток аграрного сектора та логістичної інфраструктури проінвестували більше 2,3 млрд доларів. Із них понад 70 млн - вже під час повномасштабної війни.

У корабельній теорії є поняття "остійності". Воно означає здатність судна чи корабля тримати рівновагу і не перекидатися попри зовнішні впливи, такі як хвиля, вітер або зміна курсу. За 35 років "НІБУЛОН" продемонстрував високу остійність та здатність рухатися попри хвилі та шторми. Як і ровесниця компанії - незалежна Україна.

Отже, одного дня баржу з херсонськими кавунами знову зустрічатимуть у Києві, а українське зерно, кукурудза, соя та ріпак знову забезпечать їжею півсвіту. Хоча наразі ніхто не може вказати конкретну дату, існує велика ймовірність, що флот "НІБУЛОН" активно долучиться до цього процесу.