На порозі Третьої світової війни: чому Сполученим Штатам необхідно загострення для ініціювання переговорів з Путіним.

Перенесення конфлікту на міжнародну арену та "передача естафети" між Байденом і Трампом.

США надали санкцію на використання далекобійної зброї проти території Росії, в той час як Росія розробила нову ядерну доктрину. Давайте розглянемо різні точки зору на цю ситуацію.

Початково, найбільш абсурдною виглядає версія, що це нібито «міна», яку Байден залишає для Трампа, ніби намагаючись унеможливити його прихід до влади шляхом різкого загострення глобальної ситуації.

Почнемо з того, що частина наших експертів "накидають" на політичну систему США уявлення про політичну культуру в Україні, а це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

В Україні чимало людей вдаються до аберації, відомої як "перенесення".

Ми схильні проектувати на навколишній світ свої власні уявлення та концепції політичних взаємин. Проте, якщо для пропагандиста найбільша небезпека полягає в тому, щоб сприймати свою пропаганду за істину, то для аналітика критично важливо уникати впливу суб'єктивного сприйняття реальності.

На жаль, в Україні багато людей сприймають взаємини між республіканцями і демократами через призму конфлікту між Партією регіонів і Нашою Україною, а також відносини між Трампом та Байденом порівнюють з ситуацією між Порошенком і Зеленським.

Однак у західній політичній традиції немає практики демонтажу моніторів у ситуаційній кімнаті РНБО, які були придбані за готівку. Також не прийнято залишати своїм наступникам "сюрпризи" у формі несподіваних змін до Конституції.

Ба більше, у США є поняття "перехідної адміністрації", коли всі рішення, ухвалювані командою, що йде, узгоджуються з командою переможця.

Такі події відбуваються і в даний час.

Більш того, в даний момент демократи явно не в найкращій формі для проведення подібних "постановок": вони переживають період електорального краху та політичної деморалізації. Це особливо помітно на тлі масштабів "техаської бензопильної різанини" під час виборів президента і парламенту.

Ба більше, немає вольового джерела для "грюкання дверима". Байден явно не в таких кондиціях, ба більше, він ображений на своїх однопартійців, оскільки досі впевнений, що переміг би Трампа, якби його не списали в тираж.

Після такої значної особистої поразки Гарріс не має наміру виконувати роль "радикалізатора". Крім того, її "програмування" передбачає залишатися в тіні більш впливового лідера. Вона ніколи не проявляла ініціативу та не брала на себе відповідальність.

Тож хто ж це? Блінкен? Так, він дійсно може вражати грою на гітарі у київському клубі, але навряд чи він здатен на таку значну радикалізацію.

Крім того, необхідно враховувати, що з 15 грудня у США починається мертвий політичний сезон і він триватиме до інавгурації нового президента в січні.

Протягом трьох тижнів, навіть якщо є велике бажання, неможливо реалізувати нову концепцію війни.

Що ж насправді трапляється?

Використовую бейсбольну термінологію. Пітчер -- гравець, який кидає м'яч із пітчерської гірки до будинку, де його ловить кетчер. Вважається найважливішою позицією на полі.

Кетчер – це той гравець, який займає позицію за домашньою базою і ловить м'ячі, що їх подає пітчер. Це ключова роль, що потребує не лише індивідуальних вмінь, а й злагодженості в роботі з пітчером.

Тепер розмістимо учасників на полі.

Пітчер -- це Байден, а Кетчер -- це Трамп. Байден запускає м'яч "радикалізації", а Трамп має його "піймати" на початку наступного року.

У цьому закладено глибокий зміст.

Річ у тім, що мирні переговори Трампа і Путіна в нинішньому форматі війни несуть у собі низку загроз для США і персонально для нового президента. Ми вже побачили, що навіть дзвінок Шольца Путіну зумовив критику на адресу Німеччини. Будь-яка особиста зустріч із Путіним викличе ще більший опір у колах західного істеблішменту.

Можливо, Трамп просто ігноруватиме такі коментарі. Але що ж тоді стане темою його розмови з Путіним? Чи буде це дискусія про те, де саме проходитиме лінія розмежування в Запорізькій чи Херсонській області?

У сучасному вигляді конфлікт має характер регіональної війни за територію, подібно до того, як це було між Індією та Пакистаном або Іраном та Іраком.

Було б абсолютно несподівано, якби Трамп намагався вести перемовини про Україну без участі самої України, обговорюючи з Путіним територіальні питання, що стосуються інтересів іншої суверенної нації. У будь-якому випадку, така ситуація сприймалася б надзвичайно негативно, особливо в Україні та Європі.

До речі, Путін завжди намагався знизити статус війни проти України, вживаючи такі евфемізми, як "СВО", і забороняючи називати війну війною. Водночас, він підвищує міжнародний статус конфлікту, стверджуючи, що це протистояння між Росією і Заходом. У цьому контексті термін "війна" не лише не забороняється, а й активно використовується, причому пишеться з великої літери. В Росії навіть почали обговорювати новий термін "Оборонна Війна" у контексті Заходу.

Байден активно обходить цю класифікацію. Його точка зору полягає в тому, що існує Росія як агресор і Україна як жертва агресії; цей конфлікт не має жодного зовнішнього контексту; будь-які спроби знайти такий контекст вважаються виправданням агресії. Основною метою США є підтримка України, і Вашингтон не бачить необхідності для діалогу з Москвою, хоча це не заважає проводити закриті консультації щодо різних рівнів ескалації.

Ось чому за останні три роки не відбулося жодних зустрічей між Байденом та Путіним, і, якщо Гарріс виграє, то протягом наступних чотирьох років її контактів з Путіним також не варто очікувати.

Проводити в межах такої "спадщини" зустріч Трампа і Путіна вкрай небезпечно для нової американської адміністрації.

Але ця зустріч, найімовірніше, буде. І для її проведення війна РФ проти України має отримати глобальний контекст. Рівень загроз має вийти на міжнародний рівень. Тобто, це вже має бути не просто "справа" двох протиборчих сторін. Це має стосуватися десятків країн і безпеки їхніх громадян.

Це має бути Карибська криза 2.0.

Трамп прийшов до влади під гаслом "не допустити Третьої світової війни". І до моменту його інавгурації загальне тло має бути саме таким.

Під час Карибської кризи 1962 року ніхто вже не згадував про Кубу, а Фідель Кастро не брав участі в переговорах Кеннеді та Хрущова.

Трамп повинен вжити заходів для уникнення "Третьої світової війни". Про це активно говорять його прихильники, зокрема Ілон Маск, формуючи певний інформаційний фон. За такі дії можна отримати Нобелівську премію миру, залишити слід в історії та стати персонажем документальних і художніх фільмів.

Однак для того, щоб досягти розрядки, спочатку потрібно, щоб виникла напруга. Саме з цієї причини адміністрація Байдена стала своєрідним контрапунктом до адміністрації Трампа. Контрапункт — це свідоме протиставлення.

Для чого це потрібно Байдену?

Найголовніше, що це потрібно глибинній державі.

Можливо, у цьому контексті є певні особисті нюанси у стосунках між двома політиками, які можуть свідчити про неофіційні угоди. Або ж, можливо, це рішення не належить безпосередньо Байдену, а є результатом дій його тимчасової адміністрації.

Принаймні, це не настільки важливо. Важливо інше: Байден -- подав, а Трампу тепер це ловити.