Ердоган володіє економічними інструментами впливу на Росію, стверджує Риженко.

Президент України Володимир Зеленський провів напередодні, 31 жовтня, зустріч із президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Фото: www.president.gov.ua

Ердоган володіє економічними інструментами, які дозволяють йому впливати на Росію.

Глава України Володимир Зеленський провів зустріч із турецьким лідером Реджепом Таїпом Ердоганом. Переговори все ще тривають. Які результати можуть бути від нової ініціативи президента Туреччини?

На мою думку, це може бути пов'язано з тим, що Туреччина є важливим економічним партнером для Росії та має можливість впливати на її економічну ситуацію. Особливо це актуально в умовах, коли у Росії залишилось небагато таких партнерів. Туреччина залишається третім найбільшим імпортером російської нафти. Крім того, важливими сферами співпраці є сільське господарство, туристична галузь та фінансові операції. Я чув, що до нещодавнього часу російські картки могли використовуватись у Туреччині. Можливо, їх вже відключили, оскільки в інших країнах російська банківська система не функціонує. Також продовжуються рейси з турецьких аеропортів до Росії. Таким чином, економічний вплив Туреччини на Росію є значним.

Я також пригадую події, що сталися 22-24 роки тому, коли після терористичних атак 11 вересня 2001 року в США в Середземному морі проходила операція "Активне зусилля". Тоді виникла ідея розширити цю операцію на Чорне море. Однак Туреччина висловила сильний опір цій пропозиції і запропонувала створити Чорноморські сили - підрозділ в рамках операції "Чорноморська гармонія", який очолила Туреччина. На папері виглядало все дуже привабливо. Цю ініціативу підтримали всі країни регіону, і її навіть затвердили парламенти всіх шести країн. Проте, коли спочатку в Грузії в 2008 році, а згодом в Україні розгорнулися кризові ситуації, це з'єднання так і не вжило жодних дій.

Подібна ситуація спостерігається і в Туреччині: хоча країна робить політичні заяви про підтримку територіальної цілісності України, насправді вона не вживає жодних реальних заходів для стримування російської агресії. Коли виникають економічні інтереси, Туреччина проявляє значну активність, що спостерігається і зараз. Залишається лише спостерігати за подальшим розвитком подій. Проте важливо постійно підкреслювати, що поряд із економічними інтересами існує також потреба жити в мирному середовищі, де не загрожують ракети та "Шахеди", які Росія активно використовує, зокрема завдяки тому, що Туреччина імплементує купівлю її нафти та інших ресурсів.

Туреччина зацікавлена у відновленні перевезень зерна, але Росія вивозить крадене зерно з окупованих територій України

Останнім часом активізувалися не тільки морські перевезення дизельного пального, але й зерновий трафік. Відомо, що в Азовському морі тривалий час перебували в очікуванні завантажені зерном судна. Наразі ж через Керченську протоку почали їх випускати в Чорне море з Азовського. Три місяці зупинки перевезень, спричинені атаками українських безпілотників, фактично завершилися. Що стало причиною цих змін? І куди направляються ці зерновози?

Я думаю, що це пов'язано насамперед із візитом нашого президента до Туреччини та активізацією позиції Туреччини щодо постачання зерна. Тому що всю сільськогосподарську продукцію зернової групи Туреччина купує або в Україні, або в Росії. З середини липня склалася така ситуація, що обидві лінії морських сполучень були фактично перерізані. Туреччині потрібна ця продукція, тому зараз там роблять усе, навіть вдаються до досить агресивної політичної риторики, щоб відкрити ці лінії постачання і не допускати нападів на судна. Це питання також згадувалося неодноразово і було пріоритетним на зустрічі президента Зеленського з президентом Ердоганом.

Судна пішли через Керченську протоку. Але більшість зернових вантажів ідуть з окупованих портів. До речі, ці порти закриті урядом України. Я маю на увазі Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ. Вони окуповані, і світ їх не визнає, зокрема й Туреччина. Крім того, саме зерно походить з окупованих територій України, і фактично це вкрадене зерно. Тому такий фактор також треба враховувати і доводити це до відома тих країн, з якими ми працюємо, спілкуємося і чиї інтереси враховуємо.

Андрій Риженко. Зображення: Facebook.

"Протягом року Мурманськ здатний обробити обсяги вантажів, які порти Великої Одеси перевантажували всього за один тиждень."

Зараз відомо, що Росія вперше відправляє зерно на експорт через арктичний порт Мурманська. Наскільки вагомою є ця альтернатива для Російської Федерації? Чи може вона замінити чорноморські перевезення? Які проблеми там виникають?

Ця ініціатива не має жодних реальних перспектив. Це ще один приклад пропагандистських зусиль. Мурманськ, безумовно, можна вважати арктичним портом, але традиційний Північний морський шлях веде на схід, а не на захід. Наразі ми обговорюємо перевезення зерна з Мурманська до Марокко. Так, там дійсно завантажують кілька тисяч тонн, але витрати на залізничні перевезення з південних регіонів Росії до Мурманська в п’ять разів вищі, ніж до порту Новоросійськ. Це перший аспект. І, звісно, це позначиться на ціні цієї продукції для Марокко, і, ймовірно, там не будуть задоволені.

По-друге, Мурманський порт має здатність обробляти один мільйон тонн сільськогосподарських вантажів щороку. Для порівняння, цей обсяг вантажів порти Великої Одеси обробляли за тиждень до початку активізації блокади, що сталося в середині липня. Таким чином, Одеса, Чорноморськ і Південний здатні перевантажувати за один тиждень стільки ж, скільки Мурманськ за цілий рік. З цього можна зробити певні висновки.

Безперечно, Мурманськ не здатний обробляти вантажі в таких обсягах, як Новоросійськ. Останній є важливим портом, з річним вантажообігом, що досягає 150 мільйонів тонн різноманітних вантажів. Це справді вражаюча цифра, яка в чотири рази перевищує показники Одеси. Тож інформація про Мурманськ виглядає більше як пропагандистський хід, покликаний зменшити напругу навколо питань постачання через Балтійське та Чорне моря. Нібито, спробуймо знайти альтернативи там. Проте існує також Північний морський шлях, але ситуація в цьому регіоні є ще складнішою.

"Поки що немає відповідних спроможностей, підрозділів і платформ, які могли б протидіяти цим дронам"

Чи може теперішня ситуація в Чорному морі бути врегульована військовим шляхом -- за допомогою застосування більшої воєнної сили, можливо, навіть турецької?

Я підтримую ідею вирішення цього питання через ретельно продумане операційне планування, базуючись на концепції DIME, що охоплює чотири ключові елементи: дипломатію, інформацію, військову силу та економіку. Усі сучасні військові операції, як на оперативному, так і на стратегічному рівні, реалізуються в такій рамці, і в західному світі завжди намагаються інтегрувати ці чотири компоненти. Використання виключно військових ресурсів є малоефективним, оскільки це потребує значних витрат і може призвести до серйозних втрат. Я виступаю за те, щоб питання вирішувалися в рамках парадигми DIME, але з акцентом на посилення військової складової. Туреччина має можливість направити свої сили для запобігання атакам Російської Федерації на судна, що проходять уздовж західного узбережжя Чорного моря, поблизу Болгарії, Румунії та Туреччини. Останні дві тижні показали, що варто тільки судну трохи вийти за межі територіальних вод цих країн, як воно стає мішенню для атак з боку безпілотників. Це стало очевидним лише кілька днів тому.

А, до речі, напади на кораблі в районі Болгарії продовжуються. Чи дійсно немає жодних шляхів для вирішення цієї проблеми? Чи просто обмежуються констатацією фактів та вказують на "невідомі" дрони, що завдають шкоди судноплавству?

Дрони вже не є чимось незнайомим: існують аудіо- та відеозаписи, а також фотографії, які підтверджують їхнє використання. Ми можемо ідентифікувати, що ці дрони походять з Росії, і експерти можуть визначити, з яких місць ними керують. Проте варто зазначити, що ці повітряні апарати є цивільними, і не мають засобів для самооборони, включаючи озброєння. Крім того, ресурси та можливості у цих країн поки що обмежені. Румунія та Болгарія вже звернулися за додатковою підтримкою до НАТО. Зокрема, повідомляється про перекидання літаків, можливо, безпілотних систем. Але така платформа для активних операцій на морі є досить новою, і НАТО наразі не готове до таких викликів.

Також важливо враховувати Монтрецьку конвенцію, адже Туреччина не дозволить проходження жодного військового судна, навіть якщо воно діє на користь Болгарії чи Румунії. Хоча, можливо, варто підкреслити, що ці сили не матимуть безпосереднього відношення до конфлікту між Україною та Росією. Проблема існує, і її потрібно вирішити. Проте на даний момент немає відповідних можливостей, підрозділів і платформ, здатних протистояти цим дронам.