Дефіцит причалів для суперяхт оцінюється у 15 мільярдів доларів. Чому інвестори активно купують місця для яхт заможних людей?

Сегмент елітних марин для розкішних яхт переживає значний інвестиційний підйом, оскільки існує критична нестача місць у провідних портах світу та спостерігається швидкий ріст числа мільярдерів та їхніх статків.

Високі регуляторні перешкоди та екологічні норми ускладнюють процес будівництва нових портів, в той час як кількість суперяхт у світі зростає з неймовірною швидкістю. Це призводить до того, що найбагатші люди планети змагаються за обмежену кількість причалів, перетворюючи приватні марини на надзвичайно прибуткові інфраструктурні активи, як зазначає Financial Times. Зміни в ціновій політиці та консолідація галузі вплинуть і на вітчизняних власників водних транспортних засобів.

Аукціони та угоди на мільярди

За даними аналітиків McKinsey, обсяг світового ринку обслуговування марин досяг $15 млрд і зростатиме в середньому на 8% щороку до 2030 року.

Попри те, що загальна кількість суден, довжина яких перевищує 12 метрів, налічує 210 000 одиниць і щороку зростає на 8 000, у світі доступно лише 160 000 місць для їх пришвартування. За останнє десятиліття флот суперяхт довжиною від 30 метрів зріс на 40%, досягнувши 6239 одиниць. Важливим фактором, що вплинув на ринок, стало впровадження супутникового інтернету Starlink, який надав можливість молодим мільярдерам працювати прямо з яхти, створюючи умови "яхт-офісу".

Недостатня кількість причалів привертає увагу найбільших інвестиційних фондів у світі. Американська інвестиційна компанія Blackstone придбала оператора Safe Harbor Marinas за $5,7 мільярда, а згодом поглинула MarineMax за $1,5 мільярда, пропонуючи майже 100-відсоткову надбавку до ринкової вартості. У той же час, мережу D-Marin, яка управляє більш ніж 20 елітними портами в Середземномор'ї, перепродали французькій компанії InfraVia за суму, що перевищує €1 мільярд.

"Безсумнівно, попит значно перевищує пропозицію. Земельні ділянки на узбережжі є вкрай обмеженими, а процес отримання дозволів виявляється надзвичайно складним", -- підкреслив Джон Нери, управляючий партнер інвестиційної компанії Squircle Capital.

Подвоєння тарифів та ротація

Згідно з інформацією від галузевих експертів, ціни на парковки в елітних місцях Середземномор'я, зокрема в Монако та Антибі, протягом останніх десяти років подвоїлися.

Наприклад, тижнева орендова плата за стоянку 80-метрової гібридної суперяхти Savannah у пікові літні місяці досягає €1,2 млн. У деяких маринах черга на причалювання суден довжиною понад 20 метрів розтягнулася на сотні позицій і кілька років очікування. Аби втримати багатих клієнтів, оператори інвестують у цифрові платформи онлайн-бронювання, цілодобове спостереження дронами, вертолітні майданчики та закриті VIP-клуби.

"Проблеми зі швартуванням зростають через збільшення розмірів яхт та обмежену кількість причалів. Основна зміна полягає в тому, що отримати бажане місце стало складніше", – зазначила керівниця консалтингової компанії Джозефін Де Лука.

У зв'язку з нестачею ресурсів у Європі та США, географічний ландшафт марин починає охоплювати нові території. У Гонконгу активно зводять сучасний порт на 500 причалів, призначений для суперяхт, тоді як в Абу-Дабі та Японії девелопери реалізують проекти з будівництва перших спеціалізованих яхтових центрів.

"Ви ж не захочете їхати на своїй Lamborghini чи Ferrari на стоянку для вантажівок", -- зауважив колишній капітан суперяхти Крис Дарем.

Український вимір

Широкомасштабний конфлікт змусив суттєво перемістити великий український капітал у європейські води. Підвищення цін у Середземному морі та світова нестача причалів значно позначилися на витратах на обслуговування суден українських підприємців.

Для вітчизняного бізнесу суперяхти роками були не просто елементом розкоші, а й плавучими резиденціями. Показний приклад -- 85-метрова п'ятипалубна яхта ACE засновника МХП Юрія Косюка, яка свого часу слугувала повноцінним офісом на воді для переговорів із VIP-гостями (судно було продане ще до великої війни у 2021 році для фінансування розвитку агрохолдингу). Нині ж інші великі судна українського походження -- як-от Z Костянтина Жеваго чи Kaiser Олександра Ярославського -- змушені постійно маневрувати між елітними гаванями Монако, Антиба та Ібіці.

Глобальне зростання тарифів на швартування змушує судновласників витрачати мільйони євро лише для того, щоб мати можливість розміщувати свої судна в престижних портах. У контексті повоєнного розмінування Чорного моря, відкриття марин високого класу в Одесі, відповідно до стандартів D-Marin або Safe Harbor, могло б привабити міжнародний яхтовий трафік до цього регіону.