Привертаю увагу НАБУ: ми виявляємо Комарницького та Кириленка, але Вербицького залишаємо без уваги?

Штош, не відстану від цього кейсу! Друзі, на тлі переможних реляцій про спецоперацію НАБУ щодо Комарницького і постачання харчування до МО хочеться капнути ложку дьогтю у діжку з медом. Є відчуття, що Бюро за одними справами "біжить", а інші розслідує довго, причому таким чином, що потім ці справи роками розглядаються у ВАКС, потихеньку там помирають або закінчуються умовними термінами чи укладанням угоди між обвинуваченими і слідством. Якщо деякі детективи недопрацьовують, то давайте традиційно дамо імпульс через публічну сферу?

Схоже, що саме така перспектива (тривале розслідування) чекає на справу екс-заступника генерального прокурора Дмитра Вербицького. Щоб не залишатися на рівні припущень, давайте порівняємо розвиток двох справ — голови Антимонопольного комітету Павла Кириленка та колишнього заступника генпрокурора Дмитра Вербицького.

Обидва чиновники стали об'єктом звинувачень у незаконному збагаченні та неправдивому декларуванні своїх активів. Що стосується Павла Кириленка, то за інформацією НАБУ та САП, у період з 2020 по 2023 рік він набув майна на суму більше 72 мільйонів гривень. Серед цих активів - сім квартир у Києві та Ужгороді, заміський будинок, нежитлові приміщення, а також автомобіль BMW X3. Варто зазначити, що це майно було зареєстроване на батьків його дружини, хоча їх офіційні доходи не дозволяли б здійснити такі витрати. САП розпочала кримінальне провадження проти Кириленка в березні 2024 року, а завершення розслідування було оголошено в грудні. Наразі справа розглядається в ВАКС.

Дмитро Вербицький, за даними НАЗК, отримав необґрунтовані активи на суму близько 29 мільйонів гривень. До цього списку входять автомобілі марки Lexus і Porsche Macan T, а також нерухомість, включаючи будинки та земельні ділянки в Києві та Одесі, а також квартира в Анталії (Туреччина). Це майно було зареєстроване на осіб, що мають з ним зв'язок, зокрема на племінника та співмешканку, чий офіційний дохід не відповідає вартості придбаних активів. У червні минулого року НАБУ розпочало розслідування щодо Вербицького, і з того часу ситуація залишається настільки ж загадковою, як і раніше.

Отже, справа Криленка розвивається досить активно — і це, безумовно, заслуговує на похвалу! Щодо ситуації з Вербицьким, минуло вже 10 місяців, але інформації про перебіг справи немає — жодних новин від НАБУ чи САП не надходило. Вербицький вільно пересувається, займається комічною благодійною діяльністю і, здається, готується до політичної кар'єри в "Батьківщині". Ні запобіжних заходів, ні передачі справи до суду не відбулося.

Постає питання: чи справді справа Вербицького є настільки складнішою, ніж справа Кириленка? Сумніви в цьому цілком обґрунтовані. На фоні затягування розслідування позов Вербицького до НАЗК щодо захисту "пошкодженої честі" та ділової репутації виглядає логічним кроком. Він, очевидно, прагне отримати позитивне рішення, яке зможе використати в якості аргументу в своїй справі проти НАБУ. Хочу звернути увагу керівництва НАБУ на те, що дії в цих справах виглядають як такі, що розслідуються з різною інтенсивністю. Можна провести паралелі з розслідуванням закупівлі харчів для армії, що тривало досить довго, здається, близько півтора року. Сподіваюся, що в результаті ми отримаємо публічний та позитивний висновок.

Проте виникає підозра, що прокурори залишаються недоторканими в рамках правоохоронних структур і судової системи. Складається враження, що ми не стали свідками жодного випадку, коли прокурор поніс би відповідальність після відкриття справи проти нього. Чи стане справа Вербицького ще однією ланкою в безмежному ланцюгу безкарності в прокуратурі?