"Я перейшов до нових засобів: якщо колись у мене була зброя, то тепер це земля і виноград. Проте мета залишається незмінною."

Історія Андрія Дзиндзі є яскравим прикладом того, як, незважаючи на найскладніші труднощі, можна відкрити нові горизонти та принести користь своїй країні. Це розповідь про незламність духу, про те, як людина, яка пережила важкі випробування, змогла перетворити свій досвід на щось значуще, справжнє та корисне для оточуючих.

Побачила на сторінці народного депутата і співачки Софії Федини пост, у якому пані Софія просить підтримати бізнес ветерана. "Після кількох операцій Андрій Дзиндзя вирішив таки втілити свою мрію -- заснувати винарню і творити чудове вино. Своє. Унікальне. Українське!", -- написала пані Софія.

Я не просила пана Андрія привезти мені вино на Великдень, але вирішила поговорити з ним про важливі речі — про Майдан, масштабну війну, операцію на відкритому серці, а також про те, як його, борця за незалежність України, відправили на комісію і як йому вдалося здійснити свою мрію про вирощування винограду.

Андрій Дзиндзя -- людина, чия історія поєднує боротьбу, втрати, пошук себе і новий сенс у мирній праці. Колишній військовий та учасник Революції Гідності, сьогодні він вирощує виноград, створює авторське вино і водночас продовжує підтримувати українських захисників.

Андрій Дзиндзя народився на Франківщині, займався бізнесом і громадською діяльністю. Його шлях до виноградарства не був ані простим, ані запланованим.

Разом з другом ми створили ініціативу "Дорожній контроль", метою якої було виявлення зловживань з боку ДАІ. У 2013-2014 роках Андрій активно долучився до протестів на Майдані, захищаючи гідність та свободу нашої країни. Він також відіграв важливу роль у блокуванні Кабінету Міністрів, за що тодішня влада заарештувала його на два місяці, відправивши до слідчого ізолятора.

А вже далі Андрій Дзиндзя зупинитися не міг -- гостре почуття справедливості його просто розривало. У 2014-му разом з Тетяною Чорновол і тими, хто брав участь в Автомайдані, пішов бити ворога на Донбасі.

З початком масштабного конфлікту він вирішив стати на захист України на сході. Не чекаючи на повістку, в перший день, як тільки російські війська розпочали бомбардування Києва, зібрав рюкзак і вирушив до військкомату. "Я – доброволець! У 2014 році я вже служив в "Азові" добровольцем, а через вісім років знову став на захист, цього разу в Добробат (206-й батальйон ТРО)".

Брав участь у бойових діях на різних фронтах, а фінальною точкою в його війні став Бахмут. Пан Андрій жартує, що отримував різні поранення – від незначних до більш серйозних, а також зазнав контузії. Після важкої хвороби на ковід, під час одного з медичних обстежень виявилось, що у нього серйозні проблеми із серцем. Навесні 2023 року він переніс операцію на відкритому серці.

Військовий досвід справив значний вплив — як на фізичному, так і на емоційному рівні. Повернення до спокійного життя стало справжнім випробуванням, що вимагало не лише часу, але й глибоких внутрішніх змін. Це також передбачало тривалу реабілітацію.

У 2024 році в його житті з’явилося виноградарство. На початку це був лише спосіб відновлення та лікування душі. Працюючи на одеській землі, щодня дбаючи про рослини та спостерігаючи за природними процесами, він зміг віднайти внутрішню гармонію. З часом це захоплення перетворилося на справжню життєву справу.

У мене є друзі - етнічні болгари, -- розповів журналістці "ВЗ" пан Андрій, -- які живуть на Одещині, мене підтримали і допомогли у втіленні моєї мрії. Частину землі орендую, частину - купив. Щоб робити добре вино, треба щонайменше два роки чекати, поки воно визріє. А щоб саджанець вкорінився і давав врожай, треба ще три роки. Лише на четвертий рік буде нормальний врожай.

Не все так однозначно, як може здаватися на перший погляд...

Це дійсно величезна праця. Проте це моя мрія, що стала реальністю. Коли у мене з'являвся вільний час, я відвідував друзів в Одещині і намагався створити "своє" вино. Звичайно, результат був далеко не досконалим, адже виготовлення вина – це складний процес.

Яке вино вам більше до вподоби: сухе чи десертне?

Я створюю класичні вина, в яких не використовуються вода та цукор. Мої напої - це 100% натуральний продукт. Це виключно сухі вина, тому їх смак не може бути солодким або напівсолодким. Я не займаюся виготовленням компотів, лише справжніми натуральними винами.

Сік із винограду отримують за допомогою спеціальних машин, або ж його можуть вичавлювати ногами, як це зображено у деяких кінокартині.

Боже, бережи! Топтання ногами – це частина розваги, яку влаштовують на фестивалях. Для отримання соку з винограду існують спеціалізовані преси.

Яка стратегія формування цін на вашу продукцію?

-- Від 250 до 350 гривень за 0,75-грамову пляшку. Дорожче вино те, що витримане щонайменше півтора року. Для правильного зберігання вина збудував підвал.

А ви самі вживаєте вино?

Зовсім небагато. Проте спробувати варто.

Сьогодні Андрій займається вирощуванням різноманітних сортів винограду, досліджуючи нові смаки та технології для виготовлення крафтового вина. Він зазначає, що в кожній пляшці закладено не лише зусилля, а й особлива історія. Його вино символізує витривалість, силу та вміння відновлюватись, як і сама Україна.

Одночасно він не забуває про основну мету — підтримку військових. Частину доходу від реалізації вина Андрій витрачає на допомогу Збройним силам України: купує необхідне обладнання, бере участь у волонтерських проектах, підтримує своїх побратимів. Для нього це не просто обов'язок, а продовження боротьби, але в новому вигляді.

"Я просто змінив інструменти, -- говорить він. -- Раніше це була зброя, тепер -- земля і виноград. Але мета та сама".