Кампанія набору студентів-2025: Теми, про які ми уникаємо відкритих розмов.

Як конфлікт трансформує систему освіти в Україні.

Ми стали прокидатись від повітряної тривоги не рідше, ніж від будильника. Війна ввійшла в наше життя так, що стало важко згадати, як це -- планувати щось на кілька років уперед. Але знаєте, що мене дивує? Попри невизначеність, українці вступають до університетів. Батьки шукають, де буде безпечно і якісно. А студенти мріють не про втечу, а про те, як тут, вдома, змінювати країну.

Вступна кампанія 2025 — це не лише про оцінки та квоти для мене. Це про можливість обирати шлях життя та розвитку. Це про тих, хто керуватиме процесами, створюватиме безпілотні технології та розроблятиме енергетичні системи на горизонті п'яти, десяти чи навіть п'ятнадцяти років.

Цьогорічний процес вступу стане випробуванням не лише для університетів, а й для всієї нації. Щоб зрозуміти, які зміни відбуваються у сфері вищої освіти в Україні сьогодні, необхідно зосередитися на трьох ключових аспектах.

Система освіти в країні зазнала значних перетворень.

До 2022 року основними гравцями у боротьбі за абітурієнтів були Київ, Харків, Дніпро та Одеса. Однак сьогодні на перший план виходять західні області України. Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль і Ужгород стали новими центрами навчання, прийнявши значну частину освітніх закладів з деокупованих міст і тих, які постійно зазнають обстрілів.

За неофіційними відомостями, отриманими від приймальних комісій, близько 40-50% заявок подаються саме в ці регіони. Це пояснюється тим, що тут ситуація є відносно безпечною, а також існують можливості для навчання в очному форматі, оскільки батьки прагнуть уберегти своїх дітей від постійних обстрілів.

Університети змушені адаптуватись: відкривати партнерські програми, релокувати лабораторії, домовлятись про навчальні майданчики. Для системи вищої освіти це -- найбільша внутрішня міграція за часи незалежності.

Формат навчання: поєднання реального світу та вигаданих сценаріїв на папері.

У мене є одне суттєве запитання: "В якому форматі повинні отримувати освіту ваші діти?" Це питання, яке суспільство поки що уникає обговорення, хоча воно безпосередньо впливає на рівень підготовки кадрів, особливо в сферах техніки та інженерії. І тут важливо говорити відверто.

Сьогодні більшість університетів працює дистанційно. Студенти вчаться з дому, але в дипломах буде написано -- "денна форма навчання". А так не повинно бути. Формат має відповідати реальності. Бо неможливо отримати якісну інженерну чи авіаційну освіту тільки через екран.

У Київському авіаційному університеті ми наполегливо дотримуємося очного навчання там, де це дозволяє безпекова ситуація. Адже університет — це не лише лекції, а також лабораторії, тренажери, аеродроми та справжні командні проекти. Це спільнота, яка виховує фахівців, а не просто слухачів. Звісно, в умовах серйозних обставин навчання переходить в онлайн-формат. Проте, практичні заняття, авіаційні тренінги та дослідницькі роботи повинні відбуватися лише вживу. Адже освіта, що формується виключно дистанційно, не забезпечить сильного майбутнього для нашої країни.

Питання дійсного формату навчання потребує чесного озвучення на рівні державної освітньої політики: або ми визнаємо змішаний формат і фіксуємо його в документах, або повертаємо студентів в аудиторії там, де це можливо. Приховування реального стану справ -- загроза для ринку праці та безпеки країни в майбутньому.

Хто потрібен країні vs куди йдуть вчитись

Ще одна характерна риса цьогорічної Вступної кампанії – суттєві зміни на ринку праці. Війна яскраво продемонструвала, хто насправді є основою країни. Наразі найбільшим попитом користуються спеціальності в галузі інженерії, природничих наук, авіації та енергетики.

Сфера IT поступово втрачає свою провідну роль, оскільки ринок праці переповнений фахівцями в цій галузі. Сьогодні зростає попит на спеціалістів, які займаються практичною діяльністю, які здатні створювати реальні продукти, а не лише готувати презентації. Навіть після завершення війни такі професіонали залишаться затребуваними завдяки своїй експертизі. Нове дослідження "Індекс майбутнього" Фонду Олени Зеленської вказує на те, що молодь поки не усвідомлює потреби ринку праці. Більшість, за звичкою, планує вступати на спеціальності в IT та комп'ютерних науках — 13,5%, хоча реальний попит на таких спеціалістів складає лише 1,5%.

Окремо хочу сказати про наших студентів-військових. Їх щороку більше. Це надзвичайно важливо. Бо навіть ті, хто сьогодні на фронті, думають про завтрашній день. Навчаються на авіаційних інженерів, енергетиків, біотехнологів. Вони знову повернуться в цивільне життя -- і працюватимуть на відбудову.

Освіта є формою опору. Вона забезпечує життєздатність нашої країни. Диплом — це не просто шматок паперу, а ключ до майбутнього. Це свідчення того, що ми не склали руки. Висловлюю вдячність усім, хто цьогоріч стає студентом українського університету. Дякую батькам, які підтримують своїх дітей у виборі навчання тут, не зважаючи на труднощі. Особлива шана тим, хто обирає освіту під час тривог і загроз. Це не лише про наш теперішній день, а про те, якою буде Україна в завтрашньому дні.