"Вклала 600 тисяч гривень авансу": вже два роки мати очікує на пам'ятник для могили свого сина, який навчався в академії СБУ - 20 хвилин.

На похованні курсанта СБУ Богдана Тиркала вже давно мало б з'явитися пам'ятник, проте його родина вже майже два роки чекає на його створення...

Для того щоб належним чином вшанувати пам'ять свого сина, який загинув на війні, сумуюча мати змушена звертатися до суду, прокуратури і поліції, а також шукати адвоката...

* Після її звернення до редакції ситуацію з'ясовував журналіст "20 хвилин".

Перед Великоднем та поминальними днями Олена Малик укрила могилу свого сина щільною зеленого кольору тканиною. Вона встановила табличку з його фотографією, яка стала альтернативою пам'ятнику, що повинен був вже зайняти почесне місце на цій священній для неї ділянці.

— У червні мине два роки, відколи я замовила пам'ятник, — ділиться жінка. — Я заплатила аванс у 600 тисяч гривень, а тепер залишилася без грошей і без пам’ятника.

Пані Олена говорить з великою емоційною напругою, не приховуючи своїх сліз. Вона розповідає, що, окрім невимовного болю за сином, який не покидає її серце та душу, їй також заважають належно вшанувати пам’ять своєї дитини.

Що не так з надмогильним пам'ятником?

"Мамо, чи не варто нам попросити Денисових родичів про допомогу?"

Богдан Тиркало, син пані Олени, загинув під час війни 18 січня 2023 року. На момент трагедії йому було всього 22 роки. Перед початком бойових дій він навчався в Національній академії СБУ, де отримав диплом бакалавра. Після цього вступив до магістратури. Мати розповідає, що він навіть встиг скласти першу сесію, а потім -- почалася війна…

На початку конфлікту Богдан не ділився зі мною всією правдою, -- ділиться своїми переживаннями мама хлопця Олена. -- Він не хотів мене засмучувати. Сказав, що залишається в академії, але насправді там його не було. Лише 7 березня я дізналася, що він служить у військовій частині.

Її син був удостоєний ордена "За мужність" III ступеня, хоч, на жаль, це сталося посмертно. Він знайшов вічний спокій на кладовищі в Немирові.

Тут він виріс, закінчив школу №2. Мама згадує, що Бодю, так вона його називає, обирали президентом школи. Тепер цю посаду доручили молодшому братові.

— Ми шукали, де можна замовити пам'ятник для могили сина, — продовжує свою історію пані Олена. — Розмірковували, до кого звернутися, запитували в знайомих. Відвідали кілька підприємств, але не знайшли того, що потрібно. І раптом молодший син каже: "Мамо, чому ми не згадали про Денисових родичів? Богдан колись говорив, що вони виготовляють пам'ятники. Давай звернемося до них — вони добре знали Богдана, адже він часто бував у них. Чому платити незнайомим?".

За словами її співрозмовниці, Денис є другом її сина. Він походить з Іллінців, а його батько — священнослужитель, який працює в храмі. Бодя згадував, що у їхній родині панує затишна атмосфера. Він не раз відвідував їхній дім.

Богдан та Денис зустрілися під час навчання в Одеській військовій академії, але жоден з них не завершив курс. Спочатку Денис вирішив залишити навчання через нові амбіції – він пройшов відбір до Французького легіону та вирушив на службу до Франції. Невдовзі Богдан наслідував його приклад; хоча він продовжував освіту, вибрав інший навчальний заклад і вступив до Національної академії СБУ.

-- Щоб ви зрозуміли, настільки тісно дружили Бодя з Денисом, розповім вам таку історію, -- продовжує пані Олена. -- В академії в одній групі з Богданом в навчалася дівчина. Хороша дівчина. Він розповів про неї Денису. Знав, що такі дівчата йому подобаюся. Познайомив їх. З часом вони одружилися. Так що Бодя для друга навіть знайшов наречену. Денис нині теж на війні, повернувся з Франції.

Як пізніше дізналася мати полеглого Богдана, чоловік рідної сестри Дениса займається виготовленням пам'ятників. Звати його Сергій Вішталь. Його підприємство знаходиться в Іллінцях. Туди й поїхала пані Олена, аби поговорити про пам'ятник. Після всіх узгоджень, замовила роботу у червні 2024 року. Однак, як уже згадували, пам'ятника нема дотепер.

Плитка різноманітна, а стелі зовсім не продемонстрував.

Олена Малик ділиться новиною про те, що Сергій Вішталь дав згоду на створення пам'ятника.

— Щодо угоди, він запевнив, що встигнемо з усіма документами, головне — виконати роботу, — розповідає пані Олена. — Я дійсно повірила. Його дружина — рідна сестра Дениса, вона знайома з моїм сином. Їхній батько — священик. Як можна було сумніватися в таких людях?

За словами співрозмовниці, коли Вішталь поцікавився, який саме пам'ятник вона бажає замовити, жінка вказала на конкретне місце на кладовищі. Пам'ятник планували виготовити з граніту, поєднуючи червоний і чорний кольори. Основним мав бути червоний, тоді як чорний використовували б для окантовки.

— Тоді Вішталь запевнив мене: "Не переживайте, у вас все буде ще краще!" — ділиться жінка. — Це справило на мене враження. Було приємно почути такі підтримуючі слова.

Ціна, щоправда, вразила. Як стверджує пані Олена, чоловік сказав, що вся робота буде коштувати один мільйон гривень. Що закупити матеріали, треба внести аванс 600 тисяч гривень. Саме такі суми Олена Малик називає у заяві у поліцію. Є вони і в ухвалі Немирівського суду. Відкриття кримінального провадження жінка добивалася через суд.

-- Я передала Вішталю п'ятсот тисяч готівкою, а ще сто тисяч розділила на дві частини для переказу на рахунки двох осіб з Коростишева: 60 тисяч і 40 тисяч, -- розповідає Олена. -- Це для виготовлення специфічних елементів, які називаються шарами, оскільки в Іллінцях таких не виготовляють.

На запитання репортера про наявність квитанції за аванс, пані Олена зауважила, що такої у неї немає. Вона пояснила це своєю безумовною довірою до тих, хто був знайомий з її сином.

-- Згодом, коли спалахнув конфлікт, я під час однієї з бесід зафіксувала частину розмови про фінанси, -- розповідає моя співрозмовниця. -- У ній чутно, як Вішталь не заперечує, що отримав попередню оплату. Врешті-решт, як можна створити пам'ятник, якщо не було б закуплено граніт?

Після укладання плитки, коли ми почали її мити, звернули увагу на те, що шви мають різні розміри: деякі ширші, інші — вужчі, — розповідає пані Олена. — Чи це справді така халтура за мільйон? Але це ще не всі проблеми.

Поглянувши уважніше, стало очевидно, що плитка має різноманітні відтінки — аж три варіанти кольору. Це була різна плитка. Також помітно, що кожен елемент був оброблений з усіх чотирьох сторін. Камінь мав червоний колір, але відтінки варіювалися: від світлішого до темнішого, а ще був вишневий.

Як стверджує мати полеглого воїна, вона змусила виконавця робіт зняти таку плитку. Зняти зняли, однак і після повторної роботи не зробили так, як вона замовляла. Тому відмовилася приймати роботу і плитку знов зняли.

— Коли йдеться про стелу з портретом і написом, присвяченим пам’яті, я жодного разу її не бачила, — ділиться своїми переживаннями мати загиблого воїна. — Незважаючи на всі мої запити, її просто не демонструють. Обіцянок було багато, але жодного разу вони не були виконані. Я навіть зафіксувала на телефоні його слова. Він лише розповів, які фрази з’являться на стелі, і показав фотографію, що буде викарбувана. Моя сестра також зверталася до нього, але й їй він не відкрив цієї інформації.

Суд ухвалив рішення, згідно з яким поліція повинна ініціювати розслідування.

Мати загиблого бійця звернулася до поліції Немирова з проханням розпочати розслідування щодо ситуації з пам'ятником захиснику Батьківщини. Проте, її клопотання було відхилене. Відділ поліції не виявив жодних ознак злочину. Це було зазначено у відповіді на її заяву: "кримінального правопорушення не зафіксовано".

Натомість Немирівський суд задовольнив каргу Олени Малик. Визнав незаконною бездіяльність посадових осіб Немирівської поліції, зобов'язав внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за заявою матері військового, який віддав своє життя за Україну.

Кримінальне провадження розпочато 15.11.2025 року. Майже через два місяці жінці знадобилося, аби добитися початку розслідування. Досудове розслідування здійснюють за ознаками правопорушення ч.2 ст.192 Кримінального кодексу України (Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою).

Розслідування справи проводив слідчий з Немирівського відділу поліції Назарій Брюхович. Під час допиту Олена Малик повідомила, що на основі усного договору з Сергієм Вішталем він взяв на себе зобов'язання створити та встановити пам'ятник на могилі її сина Богдана Тиркала. За її словами, Вішталь озвучив ціну робіт у розмірі одного мільйона гривень, з яких 600 тисяч гривень мали бути сплачені як передоплата. Жінка стверджує, що вона вже передала цю суму Вішталю. Слідчий зафіксував цю інформацію в матеріалах досудового розслідування.

Роботи виконано неякісно і не в повному обсязі, плитка має видимі пошкодження. На вимогу пані Малик плитка демонтована, Вдруге також якість не відповідає вимогам, яких мав дотриматися підприємець. Тому слідчий постановив провести товарознавчу експертизу.

Через тиждень виповниться чотири місяці з моменту відкриття кримінального провадження та початку розслідування. Олена Малик вважає, що слідство може бути навмисно затягнутим, або ж мова йде про службову недбалість. У зв'язку з цим вона подала клопотання до керівництва обласної поліції з проханням провести службову перевірку дій та бездіяльності слідчого, а також керівництва Немирівської поліції. Додатково вона вимагала відсторонити слідчого Брюховича від справи і передати її іншому фахівцеві. Її клопотання було задоволене.

"Угоду не підписували, фінансових коштів не отримував."

Свою думку з приводу ситуації з пам'ятником полеглому воїну Богдану Тиркалу висловив підприємець Сергій Вішталь. Ось як він відповів на запитання журналіста "20 хвилин"/RIA.

Перше запитання стосувалося термінів виготовлення: чому процес займає так багато часу, адже в червні мине вже два роки з моменту замовлення пам'ятника?

-- Я вже надавав відповіді на ці запитання в поліції, -- стверджує Сергій Вішталь. -- І не лише там. Я почав цю справу з цією особою, але згодом ми не змогли досягти згоди. Все обірвалося, і я не бажаю далі мати з нею справу. Вона завдавала мені образи і продовжує це робити. Погрожує. Спочатку я думав, що це лише емоції, але... Вона справді сильно мене образила.

Коли ви приймали замовлення, чи оформляли угоду?

— Договору ми не підписували, — зазначає Вішталь. — Ми не змогли досягти консенсусу, не домовилися. Розпочав роботу, але не зміг її завершити через відсутність згоди. Таке трапляється.

Отже, ви вирішили розпочати. Але чи плануєте ви завершити?

-- Так, закінчувати не буду, я не зобов'язаний перед нею принижуватися.

-- Але ж роботу не починають без авансу, як з цим бути?

— Початок може бути різним, — зауважує співрозмовник. — І з передоплатою, і без неї.

Так само по-різному люди ставляться одне до одного. Буде далі мене доставати, мою сім'ю, я так само напишу заяву в поліцію.

-- Як все-таки бути з авансом?

— Який аванс ти маєш на увазі? — перепитує Вішталь. — Ніякого авансу не існує. Вона говорить? Нехай говорить. Хай каже що завгодно. Я теж можу багато чого розповісти. Я нічого від неї не отримував, жодних документів, жодних угод не підписував, щоб мене можна було в чомусь звинуватити.

На місці виробництва та реалізації каменю відбудуться слідчі заходи.

Які кроки вже були здійснені в процесі досудового розслідування, і які заходи ще передбачається вжити? На це питання відповіла речниця обласної поліції Заріна Маєвська під час розмови з журналістом видання "20 хвилин".

-- Досудове розслідування здійснюється у рамках кримінального провадження, відкритого за частиною другою статті 192 Кримінального кодексу України (Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), -- розповідає Заріна Маєвська. -- Слідчий провів такі заходи: допитано свідків, огляд місця події, крім того, за його постановою проведено дві товарознавчі експертизи, призначено будівельно-технічну експертизу. Направлено постанову на проведення слідчих дій на місці виготовлення та продажу каменю.