У Росії ситуація залишається під контролем – країна активно займається підготовкою до літньої наступальної кампанії.

Не слід очікувати, що російський лідер Путін буде готовий відмовитися від своїх амбіцій.

Російська Федерація активно готується до весняно-літнього наступу своїх агресивних сил на українських землях. Військові РФ розпочали підготовку до реалізації наступальної кампанії влітку на трьох різних ділянках фронту.

Ми повинні усвідомлювати, що ворог вже закладає основи для майбутнього весняно-літнього наступу на нашу територію. Сподіватися на те, що Путін готовий відмовитися від своїх амбіцій, мабуть, не варто. Чітка позиція всіх представників Кремля не залишає місця для сумнівів. Не знаю, в яких ілюзіях перебуває пан Трамп, але, безсумнівно, результат цього конфлікту у російсько-українській війні буде вирішуватися виключно на фронті.

Тож фактор ресурсів для України залишається ключовим, незалежно від того, якої це стосується ділянки фронту. Зокрема, наявність у достатній кількості артилерійських засобів ураження дозволяє Силам оборони України бути впевненими на полі бою. А відсутність ресурсів створює великі проблеми.

Ситуація навколо Покровська продовжує залишатися досить активною, проте не слід стверджувати, що українські військові розпочали масштабний контрнаступ. Це не відповідає реальності. В певних напрямках дійсно відбуваються контрнаступальні операції. Спостерігаються позитивні зміни в тактичному становищі на різних ділянках фронту на південь і південний захід від Покровська. Однак говорити про кардинальні зміни на полі бою поки що не варто.

Спостерігаються намагання російських загарбників просунутися у бік траси між Дніпром і Покровськом для того, щоби перерізати одну з ключових логістичних артерій. Не надто вправно у ворога це виходить, але, тим не менш, він для реалізації цієї мети докладає чимало зусиль, у тому числі, використовує дуже дорогоцінну, як на нинішній момент, бронетехніку, аби тільки сунути вперед.

Водночас на інших секторах фронту спостерігається відсутність змін. Російські війська продовжують шукати вразливі місця в українських позиціях, що підтверджується тим, що впродовж деякого періоду на Торецькому напрямку зафіксовано більше зіткнень, ніж на Покровському.

Цілком можливо, що в цей момент російський генеральний штаб визначає, яка ціль має стати для нього пріоритетною в найближчій перспективі. Це може бути спроба повністю перекрити нашу Покровсько-Мирноградську міську агломерацію або ж можливий наступ у напрямку Костянтинівки з атакою з південного напрямку.

Мене вразило прагнення російських військ встановити плацдарми на правому березі Дніпра в Херсонській області щонайменше на чотирьох ділянках. Однак ці їхні спроби виявилися фатальними, призвівши до значних втрат серед особового складу. Ворог не має жодних шансів на досягнення переваги в південній частині Херсонщини.

Нещодавно я натрапив на інформацію зі ЗМІ, де висловлювався глава російського посольства у Лондоні. Він виразно повторює ті ж тези, які раніше вже озвучував Путін, а згодом підтверджував Лавров. Зокрема, йдеться про готовність Росії до переговорів з Україною, але з урахуванням реалій на місцях. Путін прагне отримати певні вигоди для себе. Мова йде про вимогу України вивести свої війська з територій Запорізької, Херсонської, Луганської та Донецької областей, а також з Курської області Росії. Я сумніваюся, що сучасні українські політики погодяться на такі умови. Отже, очевидно, що розмови про нібито бажання Путіна досягти миру є безперспективними. Він, можливо, і готовий долучитися до переговорів, але це буде лише формальність, без реального змісту. Путін має на меті реалізувати свою основну амбіцію — знищити Україну.

Тож найвірогідніше, Росія не погодиться на перемирʼя найближчим часом. Відтак у 2025 році триватимуть активні бойові дії. Ми, на жаль, не побачимо цього року зменшення інтенсивності бойових дій. Ворог має ресурси й намагається реалізувати свої плани. Події, які відбуваються на полі бою, дуже красномовні. Вважаю, що нині росіяни активно готуються до літньої наступальної кампанії, формуючи три плацдарми для атак, зокрема, Словʼянськ - Краматорськ, Дружківка та Костянтинівська міська агломерація. Тому не варто тішити себе ілюзіями, що Путін найближчим часом погодиться на мир.

Бо до всього ж, маємо ще й призупинення військової допомоги від США Україні, що цілком логічно вплине на поведінку окупантів. Адже за безперебійної логістики від США Збройним силам України вдалося б докорінно змінити ситуацію на полі бою протягом найближчих кількох місяців.

Через нестачу боєприпасів, ймовірно, ми станемо свідками більш ефективного та масштабного наступу ворога на фронті. Проте важливо також враховувати можливості російських військ, які поступово виснажуються. Фактично, ситуація не є оптимістичною. Якщо б нам вдалося забезпечити стабільну та безперебійну логістику від наших американських союзників, я думаю, що в найближчі кілька місяців ми могли б кардинально змінити хід подій на полі бою.

Тепер надалі все залежатиме від того, якими ресурсами буде в осяжній перспективі володіти українська армія і, відповідно, на що здатні будуть російська економіка і російський уряд для того, щоб посилити свій тиск на різних ділянках фронту.

Ми вже переживали подібні важкі часи, зокрема в перші місяці минулого року, коли дивна позиція республіканської партії США призвела до втрати можливості отримувати вкрай необхідні артилерійські боєприпаси та інше військове обладнання, від якого ми критично залежали. Ми знайшли альтернативні рішення, щоб частково компенсувати ці втрати. Що нас чекає цього разу? Сподіваюся, що на кілька днів або навіть тижнів нам вистачить озброєння та техніки. Далі наші дипломати активно працюватимуть над пошуком нових джерел постачання. Є певні труднощі з отриманням зброї, але ми знайдемо вихід із ситуації. В будь-якому разі, українська оборонна промисловість невпинно працює над задоволенням поточних потреб.

Зараз росіяни, гадаю, не будуть змінювати свою діяльність на полі бою, підтягувати ближче до лінії фронту свої бази, арсенали, склади, думаючи, що в нас немає далекобійної зброї через зупинку постачань США. Бо крім ATACMS українська армія має на озброєнні Storm Shadow/SCALP, які не менш ефективно нищать ворожі цілі.

Отже, для того щоб суттєво змінити ситуацію на фронті, Росії необхідно значно підвищити свої ресурси, що є досить складним завданням. На даний момент армія РФ налічує 620 тисяч військовослужбовців, включаючи підрозділи, розміщені в Курській області. У їхніх планах на 2025 рік передбачено залучення ще 325 тисяч, що, по суті, є лише компенсуванням поточних витрат.

Обговорювати можливості Росії щодо розширення своїх військових дій не має сенсу. Щоб досягти цього, Путін повинен реалізувати хоча б часткову мобілізацію. Для суттєвих змін у конфлікті ворог потребує значно більших ресурсів. Де їх знайти? Оборонна промисловість Росії вже працює на повну потужність.

Єдине, на чому вони наразі зосередили свої зусилля, - це розширення виробництва дронів. І тепер йдеться про те, що в майбутньому ворог може збільшити використання безпілотників до 500 одиниць на день. Це значна кількість. Постає питання про можливості нашої протиповітряної оборони, і тут є чимало аспектів для вдосконалення. Якщо нам не забезпечать ракети для ППО, ворог зможе безкарно атакувати нашу країну своїми крилатими ракетами. У такій ситуації, в якій зараз перебувають Запоріжжя, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, фактично кожне українське місто опиниться під загрозою. Це дуже серйозний виклик.

Залишається сподіватися, що в подальшому з’являться нові чинники, які вплинуть на розвиток російсько-українського конфлікту. На даний момент я спостерігаю, як американський уряд чинить тиск на українську владу, фактично змушуючи її до капітуляції. Путін, у свою чергу, мріє про переговори лише за умови, що Україна виведе свої війська з чотирьох областей. Інші варіанти для нього неприйнятні.

Проте ми покладаємо надії на наших європейських союзників та британських товаришів у вирішенні цієї ситуації.