Ми отримали шанс мати представництв у таких містах, як Дніпро, Суми, Одеса... Кремінь розповідає про мережу Уповноваженого з захисту мовних прав.

Тарас Кремінь у ефірі Українського Радіо.

Основне — це вимоги, яким повинен відповідати Уповноважений з питань захисту державної мови.

8 липня 2025 року відзначатиметься п'ятирічний ювілей вашої роботи на цій посаді. Чи отримували ви скарги з боку якихось організацій чи Кабінету Міністрів щодо того, що вас не переназначили на цю позицію?

Питання реалізації закону, що забезпечує функціонування української мови як державної, має не лише культурний, а й конституційний аспект. Захист мовних прав громадян України, а також статусу української мови, як державної, є завданням, покладеним на Уповноваженого із захисту державної мови, відповідно до статті 49. Це питання стосується нашого виживання, боротьби за ідентичність та формування українського майбутнього. Коли ми розглядаємо кандидатів на посаду Уповноваженого (серед яких філологині Ірина Коваль-Фучило, Олена Івановська та заступник державного секретаря Кабінету міністрів Павло Полянський; двоє з кандидаток вже вибули з конкурсу), важливо акцентувати увагу не на їхніх посадах, а на критеріях, яким кожен із них має відповідати. Згідно зі статтею 50 мовного закону, серед основних пріоритетів є:

1. вільне користування українською та англійською мовами;

2. великий досвід правозахисної діяльності;

3. досвід відстоювання та зміцнення української мови в статусі державної.

4. професійні характеристики;

5. досвід роботи на управлінських позиціях;

6. участь у відборі на позицію Уповноваженого;

7. участь в роботі Комісії зі стандартів державної мови;

8. фокусування на регіональній мовній стратегії;

9. досвід роботи юристів-міжнародників, які захищали українську мову в умовах лінгвоциду, що відбувається під час тимчасової окупації;

10. Енергійне сприяння розповсюдженню української мови за межами країни.

11. Забезпечення освітніх потреб наших дітей, які вимушено навчаються в європейських школах, є надзвичайно важливим. Я з великою повагою ставлюся до всіх кандидатів на посаду Уповноваженого. Однак, в умовах російсько-української війни, загроза знищення української нації є синонімом знищення української мови, історії та культури. Сьогоднішні обстріли Харкова, нещодавні атаки на Софію Київську, грабежі культурних пам'яток в умовах тимчасової окупації… Варто звернути увагу на стан Херсонського обласного художнього музею, який зазнав пограбування. Спостерігаємо за переслідуванням діячів культури. Не можна забувати про викрадення директора Херсонського театру Олександра Книги, а також вбивства українських письменників, журналістів, педагогів і дітей. Всі ці факти є частинами геноциду. Лінгвоцид щодо української мови є очевидним. Я впевнений, що в Міжнародному кримінальному суді, так само як і в Європейському суді з прав людини, питання, пов’язані зі знищенням української ідентичності, є пріоритетними. Тому в нинішніх умовах забезпечення статусу української мови як державної та її захист є безпосередньо пов’язаними з ефективністю роботи секретаріату Уповноваженого. Важливо, щоб на цій посаді була людина з відповідним досвідом, яка розуміє, як має розвиватися ця інституція.

"Стабільність роботи нашої команди надалі зберігатиметься"

Уповноважений з прав людини в минулий раз висунув вашу кандидатуру. Чому вас не обрали знову? Адже закон це передбачає!

Не було жодних зауважень. Я залишався одним із провідних кандидатів на наступний термін. Це питання ми обговорювали з тими, хто робить подання. Я щиро поважаю кожного з наших міністрів. Сподіваюся, що все, що відбувається навколо цієї установи, є наслідком певних непорозумінь і інтриг. Вірю, що стабільність роботи нашої команди, а також її чітка взаємодія з усіма гілками влади та відповідними інституціями, що займаються українською мовою, регіональною мовною політикою та міжнародними організаціями, залишаться незмінними.

Штрафи існують, а попередження можуть бути не рідкістю; ця діяльність цілком зрозуміла і сприймається українським суспільством.

А як часто позивалися до суду незгідні із вашими санкціями? Можливо це інтриги мерів, які були незадоволені.

Я маю великі сумніви щодо цього, оскільки не було жодних змов чи палацових інтриг. Перш за все, накладення та реалізація санкцій є звичною практикою відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, які можуть проявлятися у вигляді попереджень або штрафів. У нас існують штрафи, а попередження також мають місце, але така діяльність є абсолютно зрозумілою та сприймається українським суспільством. Частина громадян закликає до посилення санкцій та збільшення штрафів для порушників. Звісно, ми спостерігаємо зростання кількості судових позовів, адже не всі депутати місцевих рад і представники сфери обслуговування, які підпадали під дію Уповноваженого, погоджувалися з нашою позицією. Однак це є характерною рисою української демократії та прозорості процесів, що відбуваються в системі ефективного застосування КУпАП. Я сподіваюся та вірю, що наша діяльність – це не лише результат п’яти років роботи, а й п’яти річних звітів, що демонструють чітку динаміку у покращенні мовної ідеології та політики в Україні та її регіонах, а також послідовну роботу щодо фіксації випадків лінгвоциду в умовах тимчасової окупації, тісну співпрацю з Кабінетом Міністрів та Верховною Радою, з якими ми прийняли десятки законів, пов’язаних із набуттям громадянства, впровадженням іспитів на знання української мови як державної та питаннями деколонізації.

Ми обговорювали проблему низького рівня знання української мови серед осіб, які працюють у різних галузях суспільства.

25 квітня громадські організації опублікували звернення, в якому йдеться про процес відбору та висунення кандидатів на посаду Уповноваженого. Важливо, щоб Інститут Уповноваженого продовжував функціонувати з такою ж ефективністю, як і протягом останніх п'яти років. Це питання має особливе значення, оскільки загрози для української мови все ще залишаються.

Згідно з 49 статтею мовного закону, Уповноважений виконує свої обов'язки автономно, без впливу інших державних структур чи посадових осіб. Це може пояснити, чому наша організація постійно зазнає атак, включно зі мною особисто. Наші заяви, дії та застосування санкцій, як зазначено в Кодексі України про адміністративні правопорушення, стосуються проблеми недостатнього володіння українською мовою серед представників різних галузей суспільства. Це стосувалося як окремих депутатів і членів місцевих рад, так і тих, хто в кулуарах Верховної Ради України вдавався до використання ненормативної мови. Питання також торкнулося керівників державних підприємств, комунальних установ, освітніх закладів, ректорів університетів, як столичних, так і регіональних, а також інших посадовців у сфері культури та інформаційної політики. Унікальність цієї посади, закріпленої в мовному законодавстві, полягає в тому, що вона дозволяє діяти незалежно від зовнішніх впливів, водночас залишаючись максимально близькою до кожного громадянина та захищаючи його конституційні права. Питання української мови є конституційним, про що зазначає Конституційний суд у своєму рішенні щодо мовного закону 2021 року. Це є ключовим елементом, адже Україні ніколи не був відомий такий закон чи інституція, як наша. За роки незалежності нашої країни подібна структура, що працює з такими позитивними результатами навіть в умовах війни, не існувала. Я усвідомлюю, що наш досвід є унікальним, потужним і історичним. Ця робота має продовжуватися і потребує підтримки. У наших планах на наступні п’ять років я сподіваюся на підтримку уряду моєї кандидатури та впровадження відповідних юридичних механізмів для розширення мережі представників Уповноваженого. Ми вже розпочали цей процес і маємо можливість мати представників у містах, таких як Дніпро, Суми, Одеса, Київ. Важливо забезпечити присутність Уповноваженого в усіх областях України, адже наша мета – захист прав громадян незалежно від їхнього місця проживання. Це також стосується порушення мовних прав у тимчасово окупованих територіях та захисту прав українців за кордоном, а також міжнародної діяльності та тісної співпраці з українським парламентом і Кабінетом Міністрів.

Хотілося б розібратися в поточній ситуації. Було висунуто три кандидатури, але дві з них фактично вже вийшли з конкурсу. Залишається лише Павло Полянський. Яким чином це питання може бути врегульовано з юридичної точки зору, якщо, наприклад, жоден із трьох кандидатів не зможе чи не захоче зайняти цю посаду? Які кроки має зробити Кабінет Міністрів у такому випадку?

Я, можливо, більше фахівець у питаннях правозахисту, а не в юридичній площині. Цей прецедент унікальний. В даному випадку очевидно, можливо, і те, що по завершенню мого терміну перебування на посаді може бути оголошений повторний конкурс, протягом якого будуть повторно подані кандидатури і, очевидно, серед них з'явиться і моє прізвище. Тому що я не бачу підстав не запропонувати на розгляд Кабінету Міністрів України кандидатуру в моїй особі, яка має весь перелік необхідних компетентностей, визначених 50 ст. мовного закону. І досвід єдиної людини, яка працює на посаді Уповноваженого із захисту державної мови.