Не залишатися місцевим жителем.

Сергій Дідковський - експерт у сфері комунікацій, бізнес-розвитку та впровадження новаторських рішень.

Росія отримує вигоду від нашої непевності та руйнування підприємств.

У контексті подій працює проста закономірність: коли ти сам подаєш себе "туземцем", до тебе ставляться як до туземця.

"Туземець" у цій метафорі символізує ту роль, яку відіграє людина і її країна, зазвичай сприймаючи прохання, виправдання, занижені амбіції та прийняття приниження як щось звичайне. Саме з цього корениться відчуття меншовартості та наша постійна тривога.

Учора я їв сир від виробника з Одеської області. Сьогодні теж буду -- взяв чималий кавалок. Витриманий 54 тижні чеддер. За рівнем смаку й культури виробництва він спокійно стоїть поруч із британськими та нідерландськими.

Аналогічна ситуація спостерігається з шоколадом, елементами декору та іншими українськими продуктами, які входять до світового ринку.

Ці приклади можуть виглядати як прості повсякденні деталі, але насправді вони є показниками здатності.

Світового класу продукт формується на основі професіоналізму, організованості виробництв, інженерного мислення, ефективного управління та підприємницької свободи. Це, в свою чергу, відкрита дорога до економічної незалежності – можливості держави генерувати додану вартість і контролювати умови ведення бізнесу.

В Україні існує безліч подібних історій. Пивоваріння, дизайн, оформлення, креативні індустрії — сотні компаній, які займаються експортом та змагаються за якість, а не за рахунок "знижок на походження".

Якщо зосередитися на оборонних технологіях, варто зазначити, що в умовах війни Україна перетворилася на один із провідних центрів у розробці рішень для безпілотних літальних апаратів, наземних роботизованих систем, радіоелектронної боротьби та суміжних галузей. Вартість цього досвіду нестерпна, проте технічні можливості є цілком реальними.

Наші вразливі сторони також чітко видимі: електроніка, база компонентів, виробництво двигунів і складні виробничі ланцюги. Це результат деіндустріалізації, невдалих державних стратегій, корупційних схем, а також короткозорих рішень, які були прийняті в 1990-х і 2000-х роках. Крім того, ми стали жертвами систематичного російського тиску на нашу промисловість та інфраструктуру, що триває з 1991 року.

Деякі аспекти ми втратили, інші зберегли, а деякі ще можна відновити — якщо, звісно, ми припинимо шкодити власному середовищу для розвитку.

Саме тому мене тригерять "вбивці бізнесу" в будь-якій обгортці: показова жертвеність, професійне ниття, реконструкції України зразка 1910-1920-х, "мовні рейди" як спосіб самоствердитись, і загалом персонажі, яким байдуже до наслідків. Їхня діяльність дає один і той самий результат:

* підприємництво перетворюється на отруйне середовище;

* правила гри стають непередбачуваними;

* люди ховаються в тінь або виїжджають;

* інвестиції не заходять;

* компетенції не накопичуються.

Це, безсумнівно, вигідно Росії та іншим сторонам, які прагнуть, щоб Україна залишалася лише джерелом сировини та споживчим ринком, а не активним виробником і експортером.

Від 1991 року частина з нас уперто тримається за роль "туземця". А реальність інша: у нас є досягнення, у нас є майстерність, у нас є компанії, які вміють робити світовий рівень. Нам потрібна звичка це визнавати, масштабувати й захищати.

Давайте детальніше розглянемо спрощену систему оподаткування та фізичних осіб-підприємців. Ті, хто підтримує ідею ліквідації ФОП без надання чітких і життєздатних альтернатив, фактично шкодять економічним інтересам України. Наслідки такого підходу можуть бути очевидними: зростання тіньового сектору, негативний вплив на самозайнятість, зниження обсягів сервісного експорту, еміграція активних громадян та скорочення податкових надходжень.

Три простих підсумки на кожен день: