Працівники музеїв у східній Україні приховують експонати від урядових структур.

Мінкультури України має намір евакуювати найбільш цінні музеї з Сумської, Харківської, Миколаївської, Чернігівської, Запорізької та Одеської областей. Загальна потреба площ для вивозяться експонатів - 19 тисяч кубометрів, тоді як у розпорядженні Міністерства є тільки 500 кубометрів.

Працівники музеїв висловлюють стурбованість, що безцінні колекції можуть не бути евакуйованими, а потрапити до рук чиновників чи злочинців. Крім того, охорона та збереження експонатів стає дедалі складнішим завданням, адже багато співробітників були мобілізовані або залишили прифронтові райони. Навіть знайти двірників, не кажучи вже про кваліфікованих спеціалістів, стає справжнім викликом.

Цю інформацію надають співробітники музеїв Конотопа, що знаходиться в Сумській області.

Серед найбільших цінностей Конотопського краєзнавчого музею - автентичні крісла Кирила Розумовського та Василя Кочубея, старовинне Євангеліє 1707 року, замок із ключем від Конотопської фортеці, рідкісна копія ХІХ століття нікопольської ікони "Покрова святої Богородиці" XVIII століття, дві унікальні фаянсові вази ХІХ століття, яких в Україні залишилось всього чотири, а також цілий скелет мамонта.

В багатьох кімнатах, які не призначені для виставок, фотографувати суворо заборонено. Тут розташована канапа з дому Лазаревських, на якій є напис: "На сем месте сидел Т.Г. Шевченко року 1859". Тарас Шевченко був близьким другом родини Лазаревських і за два роки до своєї смерті навідувався до них в гості. Ця канапа знаходиться в одному з залів, експозиція яких наразі недоступна для відвідувачів.

Колекція краєзнавчого музею містить більше 20 тисяч експонатів. Це один із найдавніших та найзаможніших музеїв у регіоні.

Працівники музею не бажають надавати більше інформації про свою колекцію.

Після початку російської агресії всю колекцію зібрали та перемістили до підвалів, де вона залишається й до сьогодні.

Плани евакуації були розроблені з початку дії воєнного стану: проводилися навчання, і всім було відомо, куди слід прямувати та які дії виконувати. Міська адміністрація надала офіційні інструкції, в яких були вказані безпечні місця для евакуації експонатів у разі загрози. У той же день було видано розпорядження відділу культури про перехід на дистанційний режим роботи.

Протягом трьох днів запити та телефонні дзвінки до Міністерства культури залишалися без відповіді. Відповідальні особи порадили не висвітлювати діяльність музею, закрити його сторінки в соціальних мережах. У квітні-травні 2022 року надійшли офіційні листи з вказівкою призупинити експозиції, зібрання, екскурсії та інші заходи.

Директори музеїв класифікують усі експонати на різні категорії, зважаючи на їх історичну та культурну цінність. Найбільшу цінність представляють експонати першої та другої категорії. Після їх відбору, музейний список проходить затвердження в Міністерстві культури.

Проте, все ще існує недостача обсягів сховищ, необхідних для зберігання всього державного музейного фонду. Навіть з урахуванням нашої співпраці з музеєм на Західній Україні, куди ми можемо перевезти частину колекцій, там не вистачає місця для перенесення навіть десятої частини нашого фонду, - зазначає один з директорів. - Ми готові до евакуації у разі потреби. Наші колекції досі залишаються на місці лише завдяки турботливим працівникам музею, які побоюються, що під час транспортування або в іншому музеї може статися щось непередбачене.

Один з головних аргументів неевакуації - побоювання, що колеги з інших музеїв можуть покласти око на цінні експонати Конотопського краєзнавчого і залишити їх у себе. Під час евакуації до експонатів отримують доступ не лише музеї, звідки і куди прямують колекції, а й інші науковці. І саме це буцімто є небезпекою - так експонат може опинитись в іншому музеї.

Проте це в найкращому варіанті.

Міністерство неодноразово надсилало рекомендації щодо евакуації колекції, пропонуючи свою допомогу. Проте в Конотопському музеї вирішили не покладатися на чиновників з Києва:

"Так, вони здатні організувати вивезення, але повернення - це вже зовсім інша справа."

До Конотопського музею вже були запити із проханням передати експонати, які зберігаються саме у них. Але музей видмолявся це робити.

Найглибший страх, що переслідує кожного керівника музею та зберігача колекцій, є цілком обґрунтованим — це можливість кримінальної відповідальності за будь-яку помилку. Згідно з законодавством, рішення про евакуацію музейних експонатів можуть приймати як урядові структури, так і місцеві чи регіональні органи влади.

Проте відповідальність за збереження колекції під час евакуації покладена безпосередньо на керівника музею. Його праця часто недостатньо винагороджується, і він стикається з браком ресурсів, таких як транспорт, страхування, охорона, логістика та адекватне оцінювання безпекової ситуації. Крім того, у нього можуть бути обмежені знання та навички для виконання такої складної задачі, як евакуація.

Якщо протягом евакуації виникнуть непередбачені ситуації (що часто трапляється в країні, де триває війна), особа, яка організовує евакуацію, може опинитися за ґратами.

Працівники музеїв переконані, що експонати можуть бути переміщені за межі України, оскільки в Ужгороді відсутні належні умови для зберігання музейних артефактів.

При цьому евакуація самих працівників музеїв не планується. Вони також не супроводжуватимуть експонати під час їх транспортування.

Якщо скарби сумських, чернігівських чи харківських музеїв покинуть межі України, вони будуть назавжди втрачені для народу України.

Розуміючи це, працівники Конотопського музею ховають скарби від усіх, в першу чергу, від Мінкультури України. А вже в другу чергу від криміналу.

Те ж саме відбувається в музеях Одещини, Чернігівщини, Харківщини та інших прифронтових областей.

"Розкраде влада усе, і скажуть, що так вийшло" - кажуть керівництво і співробітники музеїв. І ховають безцінні скарби від загребущих лап корупціонерів і злодіїв.

Побажаємо ж цим мужнім людям удачі.