Молдова вже втретє здобуває перемогу над Росією в електоральній "боротьбі".

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен після оголошення офіційних результатів виборів у парламент Молдови заявила: "Ви знову це зробили. Жодні спроби посіяти страх або розбрат не зламають вашої рішучості. Ви чітко визначили свій вибір: Європа. Демократія. Свобода. Наші двері відкриті. І ми будемо поруч із вами на кожному кроці шляху".

Головне слово в цьому привітанні - "знову". Адже Росія з моменту ще першої перемоги (у 2020 році) чинної президентки Молдови Маї Санду не полишає спроб повернути цю країну у свою орбіту, якою вона була з часів її попередніх керівників, Володимира Вороніна та Ігоря Додона.

Нинішні вибори в Молдові Москва вважала ледь не головними. Бо за допомогою проросійських партій, які б мали скласти більшість у парламенті, вона створила б "власний" уряд, який би ускладнив / унеможливив подальший шлях цієї країни до Євросоюзу.

Як Москва билася за російську Молдову

Остання спроба повернути Молдову до "рідної гавані" була зафіксована в жовтні минулого року, коли в країні проходили президентські вибори, паралельно організувавши референдум про вступ до ЄС. Після невдачі в Кремлі намагалися зберегти обличчя, незважаючи на невдалу електоральну ситуацію. Пєсков охарактеризував темпи голосування на референдумі як "важко зрозумілі". Він зазначив, що "показники та їхня динаміка викликають безліч запитань". Досить дивно чути такі коментарі з Росії, де терміни "вибори" та "референдум" давно втратили своє значення через фальсифікації, зокрема, в окупованих територіях України.

У той час Санду охарактеризувала російські спроби вплинути на результати референдуму як "незвичайне шахрайство". Вона зазначила, що мова йде про злочинні угруповання та закордонні сили, які "нападали на Молдову з десятками мільйонів євро, використовуючи обман і пропаганду".

Microsoft виявила багатогранну російську операцію, що включала зломи та витоки урядових матеріалів, DDoS-атаки на державні веб-сайти Молдови, а також активне поширення дезінформації, такої як фальшиві новини, штучно створені зображення та відео, які підсилювалися ботами та фальшивими акаунтами.

Загалом тодішня російська кампанія була зосереджена на поширенні страху, що голосування на користь вступу до ЄС буцімто спричинить у Молдові війну, як це сталося в Україні (ця цинічна технологія вже була використана у "Грузинській мрії"). Також пропаганда запевняла, що євроінтеграція зруйнує сім'ї, "дозволивши Брюсселю промивати мізки дітям, щоб вони стали геями або трансгендерами".

На захист Молдови була задіяна навіть "важка артилерія" у особі офіційного представника МЗС РФ Марії Захарової, яка попереджала, що "громадяни Молдови стануть слугами НАТО, якщо підтримають вступ до ЄС". У той час Москва налагодила мережу, схожу на мафію, для розподілу готівки напередодні референдуму, як повідомили високопоставлені джерела з Кишинева виданню Politico. "Нашій країні ще не доводилося стикатися з таким поєднанням підкупу виборців, гібридної війни та дезінформації", – зазначив начальник поліції Молдови Віорел Чернеуцану. Він також повідомив, що на банківські рахунки понад 130 тисяч молдаван надійшло більше 15 мільйонів доларів з Росії. Ці кошти, призначені для підкупу виборців, допомагав легалізувати Ілан Шор, засновник нині забороненої проросійської партії "Шор".

Додатково, російські спецслужби заполонили політичний простір Молдови партіями-клонами та кандидатами, варіюючи від проросійських до удавано проєвропейських. Проте всі ці зусилля виявилися безрезультатними. Перемога Санду стала першою поразкою Кремля, а після цього відбувся ще й референдум. В преамбулі Конституції країни тепер закріплено, що "європейська інтеграція є стратегічною метою Республіки Молдова".

Тодішню поразку в Москві пояснювали не лише "фальсифікаціями", але й тим, що "режим у Кишиневі" отримав перемогу завдяки голосам з-за кордону. Цікаво, що ця тенденція збереглася, але тепер вона змогла досягти успіху і серед виборців всередині країни. Отже, Росія зазнала поразки не тільки зовні, а й на внутрішньому фронті Молдови.

Ваша ставка на червоні зірки не виправдала очікувань.

Москва до останнього моменту відмовлялася визнавати свою вже третю поспіль поразку в Молдові. На федеральних телеканалах наполегливо стверджували про результати екзит-полів, які насправді не проводилися. Ще до появи перших даних у неділю ввечері Дмитро Кисельов у програмі "Вести недели" на каналі "Россия 1" заявляв: "У Санду немає жодних легальних можливостей зберегти більшість у парламенті... Ситуація критична, адже для Європи Молдова зараз може стати новою анти-Росією замість України, яка вже відійшла". Врешті-решт, Кисельов та його команда настільки повірили у це, що навіть під час ночі підрахунку голосів продовжували стверджувати, що голосування стало "перемогою опозиційних партій".

Але вже зранку 29 вересня, коли справжніх результатів не можна було сховати, росЗМІ почали подавати новини про нову поразку Кремля як "опозиційні сили не дали урядущій партії отримати більшість", "всередині країни опозиція перемогла". Нічого з цього, звісно, не є правдою.

Саме з цієї причини вже в першій половині 29 вересня питання Молдови майже повністю зникло з інформаційного поля Росії. Декілька "експертів" ще трохи висловлювалися про "низький рівень участі молдовських виборців у Росії, які могли б протистояти європейським молдованам", але на цьому їхні коментарі й завершилися.

У контексті внутрішньої політики поразка Росії в Молдові вже стала відомою як перший провал Кирієнка, який тепер, після відставки Козака, відповідає за пострадянський простір в адміністрації Путіна. Аналізуючи результати виборів, а також видачу Володимира Плахотнюка (відомого олігарха, який раніше контролював Молдову), у Москві вказують на "очевидні причини": безладні стратегії, незрозуміла відмова враховувати реалії боротьби з російським втручанням, повна відсутність співпраці з діаспорою в РФ та орієнтація на "старих знайомих" і звичні символи на кшталт червоних зірок. Всі ці чинники суттєво вплинули на зниження підтримки проросійських партій.

Водночас, ще із президентських виборів було зрозуміло, що Санду - сильний і вольовий адміністратор, готова до принципових рішень, яка максимально використовує функціонал держави. На боці Санду - сформована впевненість у допомозі Європи - там є гроші і гарантії. На боці Додона і компанії - не надто хороші спогади про зимовий газовий блекаут і незрозуміла відповідь на питання, а що нам Росія на тлі проблем України та Одеси. Та спроба Кремля щоразу робити ставки на запеклих корупціонерів - симпатій не викликає.

З'явлення Сергія Кирієнка на посаді куратора пострадянського простору, ймовірно, призведе до підвищення активності в роботі з діаспорами в Росії. Приклад Молдови свідчить про важливість цієї теми: в Італії налічується близько 300 тисяч молдовських виборців, а в Румунії - 150 тисяч. Усі вони були активно залучені та спонукалися до участі у виборах. В Росії ж, де проживає від 120 до 200 тисяч громадян Молдови, вдалося залучити лише близько двох тисяч осіб. З цими людьми фактично не проводилася робота, не здійснювалися навіть базові кроки для їхнього залучення до виборчого процесу, хоча, безсумнівно, бюджети були витрачені, - підсумовують у Росії невтішні результати чергової спроби працювати з молдовською діаспорою.

Бухарест і Кишинів продемонстрували Москві свою позицію.

На цьому тлі варто згадати й невдалі для Росії останні вибори в сусідній із Молдовою Румунії, де Келін Джорджеску, на якого робили ставку, був не тільки знятий із виборів, а й звинувачений у справі про спробу повалення державного ладу. А нещодавно в Дубаї на вимогу Бухаресту був заарештований "румунський Пригожин" - Гораціу Потра - лідер найманців, які готували переворот на користь того самого Джорджеску. В обвинувальному висновку, який потрапив до розпорядження Бі-бі-сі, серед іншого є такі пункти: - докладний опис таємних зустрічей і листування між членами ополчення Потра і Джорджеску в критичні дні грудня 2024 року, коли його перемога в першому турі вже була названа підозрілою, а також після рішення Конституційного суду 6 грудня, що скасовує вибори; витяги з його публічних заяв, у яких він "поширював неправдиву інформацію серед широкої громадськості у вигляді тверджень про вступ Румунії у війну між Росією та Україною"; опис активної участі пов'язаних із Росією компаній в онлайн-просуванні Джорджеску тощо.

До речі, Ігор Додон вже висловив заклик не визнавати результати виборів у Молдові та підготуватися до нових акцій протесту. Цей наратив активно підтримували й різні аналітики з Москви у своїх публікаціях. Проте ситуація розвинулася зовсім інакше, ніж очікувалося.

Спочатку румунський сценарій не спрацював для Москви, а тепер і молдовський. Експрем'єр Молдови Йон Стурза, коментуючи результати останніх виборів, зазначив: "Молдовани, ви стали творцями історії. Ви першими здобули перемогу над росіянами в новому форматі війни". Для справедливості варто підкреслити, що українці стали першими, хто переміг росіян у "новій" електоральній війні на пострадянському просторі (за винятком балтійських держав). Проте, третя поспіль перемога Молдови над Росією залишається надзвичайно важливою подією. Москва, схоже, поступово втрачає свій вплив у регіоні. І навіть зміна "козаків" на "кирієнків" не зможе цьому завадити.