Місто водних артерій та звуків "шахедів": репортаж з Миколаєва, який росіянам так і не вдалося підкорити.

У Миколаєві пів мільйона жителів щодня живуть під звуки повітряних тривог і вибухів, відкривають нові кафе і виходять за водою на вулиці. На фоні зруйнованих російськими ракетами будівель тут з'являються LEGO-моделі майбутнього, а волонтери та митці відновлюють старовинну архітектуру. Репортаж LIGA.net розповідає про місто, яке не погоджується на згасання.

Прокидаюся від гучних вибухів, які безперервно гудять над дахом. Вже набридло щоночі переживати, чи не стане ця ніч останньою. У Миколаєві залишилось лише 15 хвилин до комендантської години, двоє молодих людей швидко спілкуються один з одним, намагаючись дістатися додому. Асфальт під ногами ще не встиг охолонути від серпневого спеки, адже Миколаїв славиться своїм спекотним кліматом.

О сьомій годині ранку Миколаїв вже наповнений життям: мешканці сідають у тролейбуси з написом "Миколаїв - місто на хвилі" і квапляться за своїми справами. У 2023 році в місті знову почала діяти оренда самокатів, і стало очевидно, що Миколаїв нарешті почав відновлюватися після року військових труднощів.

Живий символ Миколаєва можна описати як яскраве втілення духу міста.

Віталій Кім, очільник Миколаївської обласної адміністрації, під палючим літнім сонцем, одягнений у чорне, закінчує курити поблизу зруйнованої будівлі ОВА. Він виглядає зовсім не так, як на відомому мемі, де сидить з закинутими ногами у кольорових шкарпетках на столі, розмовляючи по телефону. Це зображення було зроблено на початку березня 2022 року, коли російські війська намагалися оточити та захопити місто.

Ми з Кімом стоїмо неподалік зруйнованої будівлі. Біля її фасаду - металеві конструкції з банерами з портретами загиблих військових. Це тимчасовий меморіал, який зробили миколаївські волонтери, поки в місті не збудують повноцінний меморіальний комплекс на території найстарішого кладовища - некрополя XVIII століття.

Це трапилося близько 8:46 29 березня 2022 року, - Кім вказує на отвір від російської ракети у стіні колишньої обласної державної адміністрації. - Тоді загинуло 37 осіб. За два дні до цього наша команда почала періодично залишати ОВА, де ми жили й працювали майже без перерви з початку повномасштабної війни. 27 березня ми вперше провели нараду в іншому місці, а 29-го перенесли її з 8:00 на 9:00. Це рішення врятувало життя більшості людей... Зараз, у зв'язку з відсутністю постійного офісу, робота ОВА здійснюється "на ходу".

Перед початком повномасштабного вторгнення в Миколаївській області проживало 1,1 мільйона осіб, з яких 470 тисяч — у самому Миколаєві. У березні 2022 року чисельність населення області впала до менш як 600 тисяч, а в місті залишилося близько 180 тисяч. Наразі населення майже відновилося до довоєнного рівня, однак його склад змінився: приблизно 150 тисяч людей тепер становлять переселенці, з яких 50 тисяч мешкають у Миколаєві, переважно з Херсонської області.

"Зараз у нас менше обстрілів, ніж в Одесі чи Києві, - говорить Кім. - Основна загроза - дрони. Моя дружина повернулася в місто наприкінці 2022-го, і за нею - багато інших людей".

Тут відкриваються нові ресторани, діють фонтани і навіть нічні клуби - з обмеженнями щодо комендантської години.

"Миколаїв - лідер в Україні за темпами відновлення, - розповідає голова ОВА. - Із 17,5 тисяч пошкоджених об'єктів відремонтували понад сім тисяч - це 42%. Попри закриті порти, бюджет поповнюється: одне з релокованих підприємств принесло місту 80 мільйонів гривень податків. Активно працює малий бізнес, також і відкритий переселенцями з нуля за гранти й субсидії. Головні проблеми Миколаєва зараз: нестача грошей у бюджеті, брак робочих ресурсів через мобілізацію і питання з водою. У Миколаєві досі відсутнє централізоване водопостачання питної води через зруйнований під час війни росіянами водогін. Місто отримує лише технічну воду з Південного Бугу, непридатну до вживання без додаткового очищення. Проблема має бути розв'язана до осені".

Віталій, який народився та виріс у Миколаєві, провів кілька років у Києві, але зрештою вирішив повернутися до рідного міста. Для нього Миколаїв асоціюється з людьми з яскравим характером і "південним темпераментом". Серед його улюблених місць - Восьмий причал, сучасний культурний простір на території колишнього річкового вокзалу, відомий завдяки своїм мальовничим краєвидам та різноманітним культурним подіям. Також Віталій любить відвідувати тимчасово окуповану Кінбурнську косу та пороги річки Південний Буг.

Миколаїв - це мій дім, - каже він. - Наші люди мають трохи суворий характер, але вміють жартувати й відпочивати. Це наш особливий вайб. Я мрію про велику набережну від Восьмого причалу до БАМу (так місцеві називають Флотський бульвар. - LIGA.net). Сподіваюся повернутись до цього проєкту після війни. А зараз Миколаєву бажаю стійкості й холодного розуму. Ми прифронтовий регіон - і маємо залишатися згуртованими.

Миколаїв: місто-порт, що намагається знайти власний шлях.

У центрі міста у сквері зупинилась відпочити група дітлахів. У панамах, з різноколірними рюкзаками, вони стоять у колоні по двоє й тримаються за руки; їм щось пояснює вожата або шкільна вчителька. У кав'ярні, де ми зустрічаємося з миколаївською журналісткою, дідусь колише немовля, аж поки до них не приєднується молода вагітна жінка. Тоді вони йдуть у справах. Для міста за 60 кілометрів від лінії фронту у Миколаєві багато дітей. У нас з Катериною Середою, головною редакторкою МикВісті, починається розмова про Миколаїв.

Катерина займається журналістською діяльністю з 2013 року, розпочавши свій шлях у МикВісті. Вона мала шанс проживати у Львові та Києві, проте обрала залишитися в рідному Миколаєві.

"У Львові чи Києві я зрозуміла, що це не моє, - каже вона. - Тут, у Миколаєві, все своє, все рідне. Ми будемо протестувати, сваритись, але будемо робити все, щоб покращити наше місто".

"У 2022-2023 роках Миколаїв був фактично військовим містом, базою кількох бригад. Багато людей, особливо тих, у кого є діти, виїхали. Наша родина теж була серед них. Коли лінія фронту відсунулась, люди почали повертатися", - розповідає Катерина. У 2022 році вона керувала медіа віддалено, МикВісті об'єднувалися з іншими медіа, працювали з підвалів. Будівля редакції пережила вибухову хвилю, що вибила вікна.

Журналістка називає Миколаїв містом річок з великим потенціалом для судноплавства та яхтингу. Однак останні 30 років, вважає жінка, воно втратило свою ідентичність.

Історично Миколаїв був закритим містом, призначеним для розвитку російського флоту, зазначає журналістка. Після розпаду Радянського Союзу великі суднобудівні заводи, які колись забезпечували роботою десятки тисяч мешканців, почали переживати кризу. Це призвело до значного зростання безробіття, а місто перетворилося на центр дрібної торгівлі, стихійних ринків і малих кіосків.

У 2010-х роках Миколаїв отримав нові перспективи завдяки розвитку портової інфраструктури: місто привертало увагу міжнародних інвесторів, у тому числі з Катару, які планували вкладення в порт "Ольвія". Проте початок повномасштабної війни призвів до зупинки морських перевезень, закриття портів і різкого уповільнення економічної активності.

Проте війна спричинила серйозні труднощі. Однією з них є водопостачання - вже три роки в кранах подається лише технічна вода жовтого кольору з неприємним запахом. Щоб отримати питну воду, мешканці щодня ходять до свердловин, і це стало невід'ємною частиною їхнього життя. Люди купують воду в пляшках, замовляють доставку або використовують візки для перевезення. Водопровідні мережі постійно зазнають аварій.

"Суднобудівні заводи фактично не працюють, - розповідає журналістка. - Портові оператори перенесли діяльність на Дунай і в Одесу".

Незважаючи на виклики, зазначає Катерина, Миколаїв може похвалитися своїми особливостями: яхт-клуб, річкові трамваї та неповторний Музей суднобудування і флоту. Вода та її близькість — це те, чого найбільше не вистачає миколаївцям, які оселилися в інших містах.

Основне бажання полягає в тому, щоб Миколаїв виявив свою унікальність і став містом, що активно розвивається з комфортною інфраструктурою для життя: зонами відпочинку, якісними навчальними закладами, а також просторами для дітей і дорослих, - зазначає головний редактор МикВісті. - Проте для цього в першу чергу необхідна перемога та закінчення війни.

Вісім ракет влучили в територію миколаївського зоопарку.

Миколаївський зоопарк - найбільший в Україні. У 2026 році він святкуватиме 125-річчя, а зараз тут мешкає понад 4 тисячі тварин 500 різних видів.

Прямо на території, всього за кілька метрів від вольєрів, з землі виступають залишки російських ракет. Перша з них впала сюди вже на четвертий день повномасштабного вторгнення, після чого сталося ще сім ударів. Дивом тварини не отримали травм, проте залишені уламки, які було знешкоджено, залишили на видному місці – як символ для всіх відвідувачів. Реакція тварин на російські обстріли була різною. Деякі ховалися й тремтіли від страху, інші відмовлялися від їжі. Особливо важко було хижакам і копитним, які чутливо реагують на різкі звуки. З часом вони змогли адаптуватися, але під час нових атак тривога в їхніх вольєрах залишається відчутною й досі.

У кабінеті директора Володимира Топчія розташований великий акваріум, а також полиці, заповнені різноманітними фігурками тварин. На стіні висить плакат з надписом: "Навіть коли навколо гієни, не слід забувати, що ти лев".

"Сьогодні ми переживаємо вже третю війну в історії нашого зоопарку, - ділиться Володимир. - Троє наших співробітників загинули на фронті. Це найбільше і найскладніше випробування, з яким ми стикнулися. Нічого не може зрівнятися з цим."

Володимир уже 23 роки очолює зоопарк. Ще у жовтні 2021 року він розпочав підготовку до ймовірної війни, запасаючи корми, сухофрукти та крупи. Коли вторгнення стало реальністю, постачальники виявилися на окупованих територіях, і корми стали швидко вичерпуватися. Директор звернувся до місцевих жителів і фермерів – люди щедро приносили все, що могли: хліб, яблука, яйця, мед та молоко. У перший рік повномасштабної війни зоопарк фактично живив місто, поки не вдалося налагодити нові постачання з-за кордону. Після того, як росіяни знищили водозабір, у кранах зовсім не залишилося води. Згодом почала надходити допомога з інших країн.

Головним зараз, каже директор, є збереження колективу і життів тварин. Володимир каже: це ускладнюється тим, що державні зоопарки - їх в Україні сім - не підпорядковуються жодному міністерству, тобто ніхто не бере за них відповідальність.

Внаслідок цього постають численні труднощі, зокрема й фінансового характеру, - зазначає керівник зоопарку. - 90% працівників отримують лише мінімальну заробітну плату, яка становить менше 8 тисяч гривень. Люди трудяться по вісім або дев'ять годин на добу, але вижити на такі кошти в нашій країні просто неможливо. Це справжня несправедливість.

Частина чоловіків колективу пішла на фронт, 12 фахівців вдалося забронювати як критично важливих. Зараз у зоопарку переважно працюють жінки й чоловіки пенсійного віку.

Сьогодні директор зайнятий вирішенням побутових питань, які є життєво необхідними для функціонування звіринця. Наприклад, він займається очищенням великих ставків, де проживають водоплавні птахи, риби та черепахи. Процес триває три тижні: спочатку знижується рівень води, потім протягом двох місяців усувають мул та ремонтують дно, а ще місяць потрібно для повторного заповнення водойми. Останній раз чистку проводили два роки тому, але зараз у Миколаєві вода технічна, без хлорування, що у спекотну погоду призводить до швидкого цвітіння.

"Щодня зоопарк потребує близько десяти кубометрів води", - розповідає Володимир Топчій. - "Спочатку ми доставляли воду з Одеси та Кропивницького за допомогою цистерн. Пізніше ми вирішили пробурити дві свердловини, завдяки чому почали використовувати підземну воду. Хоча вона має високу жорсткість і не придатна для пиття, ми очищаємо її за допомогою спеціальних установок. Також часто виникають проблеми зі світлом, що може призвести до загибелі риб у акваріумах. Щоб запобігти цьому, у нас є дизельні генератори, серед яких є один, подарований Празьким зоопарком, що дійсно рятує життя риб."

Перед початком війни зоопарк щорічно відвідувало приблизно 125 тисяч людей. Зараз ця цифра зменшилася, особливо після інтенсивних обстрілів, але щодня сюди приходять місцеві жителі, переселенці та військові разом із своїми родинами.

Протягом більше 15 років в нашій організації реалізуються програми терапії з тваринами для дітей з інвалідністю, включаючи синдром Дауна та ДЦП. Під керівництвом досвідчених спеціалістів, діти мають можливість взаємодіяти з тваринами, годувати їх і брати участь у їхньому догляді. Це сприяє розвитку їхньої дрібної моторики.

У березні 2022 року, коли в околицях міста йшли запеклі бої, директор миколаївського зоопарку отримав дзвінок: "Чи не бажаєте поспілкуватися з кореспондентом Голосу Америки, що перебуває у Вашингтоні?" Він поділився інформацією про ситуацію: розповів про умови в зоопарку, про війну та необхідність допомоги.

"Інтерв'ю було опубліковано на Facebook, і раптом воно зібрало більше ніж 600 тисяч переглядів, - розповідає Володимир. - У ньому я закликав людей: "Придбайте квиток онлайн. Це допоможе зоопарку залишитися на плаву"."

Після цього розпочалися надходження переказів з різних куточків світу — з Ізраїлю, США, Іспанії, Австралії. Люди щиро прагнули допомогти. У той же час Європейська асоціація зоопарків і акваріумів створила спеціальний фонд для підтримки українських зоопарків, зібравши 2,5 мільйона євро. Ці кошти були розподілені між зоопарками в Україні, і досі Миколаївський зоопарк використовує їх для продовження своєї діяльності.

"Мріємо повернути цю красу місту"

Вказівник "Миколаїв" має численні кульові отвори з обох сторін. Наразі його можна побачити на території ДОФу — колишнього Будинку офіцерів флоту в Миколаєві, де він слугує постійним свідченням перших днів вторгнення. Протягом війни це приміщення перетворилося на волонтерський центр та культурно-освітній простір.

ДОФ - це найдавніший культурний осередок в місті. Заснований у 1820 році офіцером Чорноморського флоту Олександром Грейгом, він був побудований у 1824 році архітектором Теодором Вуншем, який мав німецьке походження, в стилі строгого класицизму. Протягом багатьох років цей заклад слугував місцем, де формувалася культурна еліта Миколаєва. Тут відбувалися бали, концерти, сімейні вечори, а також функціонували гуртки, музичні школи і бібліотека. У ті часи його називали Будинком флагманів і капітанів.

Після більшовицької революції це приміщення стало звичайним Будинком культури. У період Другої світової війни будівля була зруйнована до основи, але після відновлення здобула сучасну назву - Будинок офіцерів флоту. Останні десятиліття ДОФ переживав занепад: не проводилися ремонти, і опалення було відсутнє. Проте у 2022 році ДОФ отримав новий імпульс до життя.

Оцей знак "Миколаїв" ми привезли зі Снігурівки - вона була окупована після тижневих бомбардувань у березні 2022 і звільнена у листопаді того року. Він стояв просто на лінії розмежування, - розповідає Володимир Алексєєв, музикант і співзасновник громадської організації "ДОФ". - Коли ми возили туди допомогу, побачили: знак побитий з обох сторін - кулі летіли і звідси, і звідти. Бачите, навіть одна куля досі тут є.

Володимир на коротку мить замикає слова і знову жестикулює: "Покажіть це тим, хто стверджує, що в Миколаєві не було війни. Це предмет... який набуває життя, коли ти на нього дивишся".

Коли розпочалась повномасштабна агресія Росії, Алексєєв разом із товаришами вирушили до будівлі. "Ми вирішили діяти, адже нам небайдужа ситуація," - згадує він.

На початку тут готували коктейлі Молотова та допомагали організовувати блокпости. Поступово це місце стало волонтерським центром, куди люди приносили одяг, медикаменти та інші необхідні речі для армії.

"Щодень через це місце проходило близько 300 малозабезпечених і переселенців, які отримують допомогу. Будь-яка людина могла прийти та отримати ліки", - каже Володимир.

Поступово у Штабі з'явилися тематичні ініціативи: хаб для переселенців, артпростір, дитяча зона, місце для перформансів і лекцій. Одним з важливих напрямів стало відновлення історичної пам'яті - активісти збирали архівні фото, карти, свідчення старожилів. Сьогодні ДОФ - одне з небагатьох місць у Миколаєві, де можна безпечно зібратися, створювати культурні проєкти, проводити виставки й концерти, навчати дітей і просто відпочити від постійної тривоги.

Як і під час Другої світової війни, у 2022 році Будинок офіцерів флоту постраждав від обстрілів. Унаслідок ракетних ударів у будівлі вибило вікна; волонтери закрили отвори плівкою. Ремонт і обладнання роблять власним коштом або завдяки поодиноким грантам.

Влітку в ДОФ проходять дитячі табори, а культурні заходи привертають увагу сотень відвідувачів. "Люди прагнуть культури, їм необхідне комфортне середовище для зустрічей та відпочинку. Саме тому ми заповнюємо цю потребу," - зазначає Алексєєв.

У 2023 році ми працювали над концепцією, що передбачає відновлення ДОФ. Володимир показує LEGO-модель, створену його другом. - Ми отримали деталі з Данії, завдяки LEGO Foundation. Історично ДОФ мав білий колір, його навіть називали Білим домом. Ми сповнені бажання повернути цю красу нашому місту та відновити цю будівлю. Це місце, де ми вшановуємо пам’ять загиблих і водночас продовжуємо жити далі. І ми не плануємо здаватися чи піддаватися розчаруванню.