Чи відбудеться атака на Одесу: Росія встановлює крайній термін для захоплення Донеччини до кінця березня.

Російська Федерація знову оголошує нові амбітні терміни — повна окупація Донецької області до завершення березня. Водночас на південних територіях України зміцнюється оборона: Одесу та навколишні райони готують до кругової оборони, з інженерними укріпленнями та багаторівневою системою захисту. Журнал "Фокус" намагається з'ясувати, чи має Кремль реальні можливості для такого наступу та до якого сценарію готуються на півдні.

Російське військове керівництво має намір завершити повну окупацію Донецької області до кінця березня. Як зазначив Павло Паліса, заступник голови Офісу президента, агресор також планує активізувати дії на інших фронтах, включаючи спроби зміцнити свої позиції в Запорізькій та Дніпропетровській областях та створити буферні зони на межах Сумської та Харківської областей. Проте, згідно з оцінками українських чиновників, реалізація цих планів Росії протягом найближчих шести місяців стане значною перешкодою через обмежені ресурси та потужний опір Збройних Сил України.

В офісі президента зазначили, що у разі успіху вторгнення Кремль міг би намагатися розвивати наступ навіть на півдні -- в напрямку Херсона, Миколаєва та Одеси. Українські сили оборони продовжують зміцнювати позиції та готуються до різних сценаріїв розвитку бойових дій.

Поряд з аналізом загроз на сході держави, на півдні України посилили роботи з облаштування оборонних позицій. Як зазначив начальник Регіонального управління Сил територіальної оборони "Південь" Денис Носіков, Одесу та Одеську область готують до створення потужної кругової оборони — багаторівневої системи захисту, яка має ускладнити швидкий наступ ворога, навіть у найскладніших умовах.

Ця система охоплює:

* протитанкові траншеї та інші інженерні бар'єри,

* кілзони та пастки,

* комплексні інженерні виклики,

* мобільні вогневі підрозділи та система укріплень, які простягаються як по місту, так і по всій території області.

Носіков акцентував увагу на тому, що оборонні заходи матимуть комплексний і адаптивний характер. Окрім створення інженерних бар'єрів, у регіоні активно розвивають мережу добровольчих формувань місцевих громад, які проходять навчання та, в разі необхідності, зможуть приєднатися до національного опору.

Згідно з інформацією, наданою оборонцями, розроблена система кругової оборони має на меті запобігти просуванню ворога будь-якими шляхами "наосліп", навіть якщо противник намагатиметься атакувати не лише з суші, а й з повітря чи моря.

Окупація Донецької області: фактичні можливості агресора.

Військово-політичний оглядач з "Інформаційного спротиву" Олександр Коваленко закликає до об'єктивного аналізу швидкості російського наступу, застерігаючи від того, щоб піддаватися на гучні політичні заяви з Кремля.

Відповідно до його оцінок, сухі статистичні дані вказують на зовсім інший сценарій, ніж оптимістичні прогнози Москви. Так, протягом першого тижня лютого російські військові, що окупували території, заволоділи приблизно 55 квадратними кілометрами українських земель. У другий тиждень їхні захоплення зменшилися до 33 квадратних кілометрів, а в третій – до 29 квадратних кілометрів.

"Запитання доволі зрозуміле: скільки часу їм буде потрібно для того, щоб взяти під контроль приблизно п’ять тисяч квадратних кілометрів, які наразі залишаються під управлінням Сил оборони в Донецькій області?" — коментує експерт.

Коваленко зазначає, що Росія зазвичай асоціює свої військові операції з важливими датами, такими як 9 травня, різноманітні свята чи навіть день народження Путіна. Проте реальні темпи просування, як нинішні, так і минулорічні, не підтверджують наявність у РФ достатніх ресурсів для повної окупації Донеччини до 2026 року. Більше того, навіть 2027 рік не виглядає як ймовірний термін для реалізації подібних планів.

"Так, вони ставлять перед собою ці задачі й шукатимуть під них ресурс. Але наявність плану не означає наявність потенціалу для його виконання", -- каже Фокусу експерт.

Чому Одеса готується до атаки?

Окремо Коваленко аналізує заяви щодо можливої загрози Одесі.

"Станом на сьогодні жодні російські підрозділи не межують безпосередньо з Одеською областю. Найближче угруповання -- група військ "Дніпро", що розташована на лівому березі Дніпра. Між нею та Одещиною -- правобережна Херсонщина, далі Миколаївська область, і лише потім Одеська. Від передових позицій російських військ до Одещини -- приблизно 128 кілометрів по прямій", -- наголошує експерт.

Для успішного проведення сухопутної операції Росії необхідно було б перетнути Дніпро — завдання, яке залишається нездійсненним з 2022 року. До того ж, природні перешкоди у вигляді Березанського і Дніпровсько-Бузького лиманів, а також інших складних ландшафтних умов, ускладнюють ситуацію.

"Протитанкові рови — це елемент сухопутної операції, а не морського висадження. Однак для того, щоб досягти Одеси, російським військам необхідно буде подолати низку природних і оборонних перешкод," — зазначає аналітик.

Він нагадує, що найбільш підготовлене російське угруповання було у 2022 році, однак навіть тоді воно не змогло закріпитися на правому березі Дніпровсько-Бузького лиману, фактично вперлося в Миколаїв і змушене було відступати. В умовах нинішнього технічного, технологічного та кадрового виснаження окупантів уявити подібну масштабну операцію ще складніше.

"Підготовка в Одеській області більше схожа на превентивні заходи для запобігання, аніж на ознаку можливого наступу на Одесу. Російські війська завжди мали намір захопити це місто, як у 2014 році, так і у 2022-му. Проте, прагнення не завжди відповідає реальним можливостям," -- коментує Коваленко.

Мобілізація в Росії: як противник прагне зміцнити свої позиції на передовій.

Нагадаємо, Путін нібито планує ще один великий етап поповнення армійських підрозділів, щоб підтримати ведення війни проти України. За оцінками ISW йдеться про приблизно 400 000 осіб, яких російська влада має намір залучити до лав збройних сил.

Згідно з думкою експертів, опитаних Фокусом, ймовірність нової хвилі мобілізації є досить значною. Політолог Олег Постернак підкреслює, що для Путіна війна залишається на першому місці, і додаткова мобілізація органічно вписується в його поточну стратегію, незважаючи на політичні ризики, які можуть виникнути в Росії.

Військовий аналітик Олег Жданов зазначає, що без збільшення людських ресурсів Кремль не зможе здійснити свої військові амбіції, а переговори, на його думку, виконують функцію політичного маскування. Він вважає, що Україні слід відповідати не в дзеркальному відображенні, а з акцентом на технологічні рішення, управління та сучасну зброю.

Своєю чергою, Олександр Коваленко наголошує: мобілізація у РФ може вплинути на кількість особового складу, але не на його якість.

"Якісного впливу на фронт Росія вже давно не має. Вона діє інерційно, концентруючи кількісну перевагу на окремих ділянках. Мобілізація дасть їй лише додаткову живу силу. Але жива сила має властивість закінчуватися", -- пояснює він.

Коваленко поділяє думку міністра оборони Михайла Федорова щодо важливості збільшення втрат ворога. Він зазначає, що Україні слід прагнути до показника в 50 тисяч знищених загарбників щомісяця, використовуючи переважно технічні та технологічні засоби для ураження — дистанційно, без фізичного контакту.

Він наводить статистику: у грудні 2024 року загальні втрати Росії перевищили 48 тисяч осіб (включаючи загиблих, поранених та зниклих безвісти), що стало найвищим показником за весь місяць. Наразі цей показник коливається в межах 30-33 тисяч щомісяця.

"Це означає, що їхній мобілізаційний потенціал поступово зменшується. Але для нас цей показник не є максимальним -- його потрібно підвищувати", -- наголошує експерт.

У разі запровадження Росією нових, зокрема репресивних методів мобілізації, Україна має бути готовою до системного стримування противника -- через протипіхотне мінування, інженерні загородження, колючий дріт, протитанкові рови, вогневі точки, ураження по площах та знищення штурмових груп.

"Як би це не виглядало, але у 2026 році, якщо Росія вирішить оголосити загальну або гібридну мобілізацію, нам слід оперативно активувати режим максимального дистанційного знищення їхніх людських ресурсів. Лише завдяки такій стратегії ми зможемо подолати інерцію їхнього наступу," -- зазначає Коваленко.

Нагадаємо, що підрозділи Десантно-штурмових військ Збройних Сил України розпочали свою діяльність на півдні країни. В даний момент операційна зона охоплює Олександрівський напрямок, який знаходиться на території Запорізької та Дніпропетровської областей.

Раніше Фокус інформував про те, що українські сили оборони повернули під контроль більше 300 квадратних кілометрів території. Відновлення контролю сталося на Гуляйпільському напрямку та в прилеглих районах Запорізької області.