А̶н̶т̶и̶к̶о̶р̶у̶п̶ц̶і̶й̶н̶і змагання колишнього прокурора Вербицького ()

1 травня в сумнозвісному Печерському суді Києва планувалося засідання у справі, що привернула значну увагу – проти Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) виступав екс-заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький. Проте, у Всесвітній День Праці судді вирішили не проводити засідання, і слухання без попередження було відкладено. Вербицький сам не з'явився у суді, а його адвокат заявив, що не має дозволу від клієнта на коментарі для ЗМІ. Цей інцидент став ще однією цікавою сторінкою в заплутаній та дивно синхронізованій "антикорупційній гонці", в якій беруть участь два державні органи – НАБУ та НАЗК.

Дехто міг би вважати це простим збігом обставин, а інші – свідомою затримкою. Проте для тих, хто уважно стежить за цією справою вже тривалий час, перенесення засідання виглядає як яскравий знак: система продовжує дбайливо охороняти своїх представників. Особливо якщо ти знаєш, з ким можна поділитися кавою в потрібному офісі.

НАБУ та НАЗК: хто з них прийде першим?

Складається враження, що НАБУ та НАЗК розпочали своєрідний марафон у справі Вербицького. Хоча обидва органи офіційно ініціювали розслідування, на фінішній прямій НАЗК, здається, випереджає. Саме воно першим зафіксувало ознаки незаконного збагачення Вербицького на суму 29 мільйонів гривень, вказавши на невідповідність між його доходами та набутими активами, серед яких значаться елітна нерухомість у Києві, Одесі та Туреччині, а також автомобілі класу люкс.

НАБУ демонструє підозрілу бездіяльність. Часто можна почути, що Юлія Тимошенко, з якою Вербицький має тісні партійні зв’язки, глибоко переживає за його долю. Це політичне "покровительство" може слугувати поясненням для пасивності антикорупційного бюро, навіть попри наявність доказів, зібраних НАЗК і журналістами-розслідувачами.

Тим часом Національне агентство з питань запобігання корупції продовжує свою діяльність: нещодавно була проаналізована декларація Вербицького за 2023 рік, в результаті чого виявлено ознаки ще одного правопорушення - надання неправдивої інформації та приховування активів. Таким чином, обидва випадки - як за змістом, так і за формою - були ініційовані НАЗК. Саме цей орган, а не НАБУ, наразі зберігає активність і демонструє систематичний підхід до своєї роботи.

Корупційний звіт: етап за етапом

Навесні 2024 року журналістські розслідування вперше заговорили про підозрілі придбання - елітну нерухомість, оформлену на близьких до Вербицького осіб. Серед об'єктів - будинок у Конику під Києвом, одеська вілла і квартира на середземноморському узбережжі Туреччини. Влітку того ж року НАЗК офіційно заявило про ознаки незаконного збагачення на суму в 29 мільйонів гривень. Незабаром НАБУ відкрило кримінальне провадження.

Паралельно розпочалося службове розслідування в прокуратурі. Незважаючи на спроби генпрокурора Андрія Костіна відтягнути звільнення соратника, суспільний резонанс виявився сильнішим. До осені 2024 року Вербицький залишає посаду, а потім - і самі органи прокуратури. Але не систему.

У жовтні 2024 року він ініціює судовий процес проти НАЗК, прагнучи захистити свою честь і гідність. А вже в квітні 2025 року агентство викладає детальний аудит його декларації. І ось, 1 травня, суд мав поставити остаточні крапки, але натомість ми отримуємо лише загадкові три крапки...

Порт Одеса, Анталія і Lexus на трьох

Активи, що фігурують у розслідуваннях, варіюються від нерухомості в котеджному селищі Коник і будинку в Одесі до квартири в Анталії на березі Середземного моря. Автомобілі - LEXUS ES, NX і PORSCHE MACAN - записані на його супутницю життя, але оплачені, ймовірно, з однієї кишені. За даними НАЗК, активи були придбані через пов'язаних осіб - і, можливо, через схеми, задіяні ще за часів роботи Вербицького в Одеській прокуратурі, де його кар'єра перетиналася з керівником НАБУ Семеном Кривоносом.

Нині Вербицький скромно очолює районний осередок партії "Батьківщина" в Хаджибейському районі Одеси і вимушено займається публічною благодійністю. Офіційно - щоб "бути ближче до людей". Неофіційно - щоб відмити репутацію. Парадоксально, але ні НАБУ, ні прокуратура не цікавляться джерелом цих "гуманітарних потоків". Хоча це міг би бути прекрасний привід запитати, з якої саме валізи турецької нерухомості вони доставлені.

В Одесі - тепло, а в Києві імітація

Історія Дмитра Вербицького ілюструє не стільки тріумф боротьби з корупцією, скільки перемогу корупційних практик над раціональним мисленням. Один з органів (НАЗК) старанно працює над розслідуваннями, тоді як інший (НАБУ) відступає в тактичному плані. Поки одні формулюють обґрунтування, інші займаються лише імітацією активної діяльності.

Мені особисто дивно за цим спостерігати, бо я був свідком старту обох цих установ. Всі пам'ятають провальний старт декларування НАЗК і потужний старт НАБУ. Але, схоже, ситуація змінилась.

Антикорупційна структура знову довела, що її принципи можуть залишатися на рівні декларацій - але лише на папері. У реальному житті навіть резонансні справи розпадаються під тиском необхідних зв'язків і давніх знайомств. Поки в Києві справи просто переходять з одного архіву в інший, на одеських пляжах спокійно відпочивають ті, кого мала б зупинити ця система.

Судове засідання, заплановане на 1 травня, мало стати знаковим моментом, проте, як це часто трапляється у справах впливових корупціонерів, все несподівано було відкладено. Без жодних пояснень. Без присутності обвинуваченого. І без відповіді на ключове питання: скільки ще ми будемо платити за "антикорупційні перегони"? Наразі у конкуренції між НАЗК та НАБУ на перший план виходить політична корупція.