70% зернових культур в Херсонській області загинули в період їхнього росту — коментар Йосипенка про посушливі умови.

Ілюстраційне зображення з публічних джерел.

"70% зернових культур навіть не скинули колос, залишившись висохлими на стадії зростання."

У південних регіонах України фіксують навалу сарани. Як довго це може тривати? Наскільки це загрозливо?

На півдні дуже спекотно і гаряче. Весна була непростою, пройшли заморозки, тож агросектор на півдні України постраждав. Скажу, що у нас є чималий черешневий сад, але цьогоріч взагалі не було збирання черешні -- усе вимерзло. Так само морози вдарили і по ранніх зернових культурах, померз ячмінь, а потім настала дуже сильна посуха. Я працюю в сільському господарстві вже 21 рік і не пригадую таких умов, які ми переживаємо цьогоріч. Умови дуже складні. По деяких господарствах 70% зернової групи (пшениця і ячмінь) навіть не викинули колосок -- засохли у стадії розвитку. Тобто на 70% наших посівів навіть не заходив комбайн, вони просто залишились у полі. Станом на сьогодні ми аналізуємо попередні збитки наших фермерів на Херсонщині -- це понад мільярд. Активні аграрії написали колективного листа на уряд та Верховну Раду, але, на превеликий жаль, після розгляду нашого листа ми не отримали якихось гарантій щодо підтримки та розуміння нашої ситуації. Звісно, війна -- це відповідь на багато питань. Але з іншого боку, велика кількість фермерів на півдні України цьогоріч просто збанкрутіли.

"Те, що не знищила пустка, знищують вогняні атаки."

Окрім проблеми з посухою, ми постійно стикаємося з обстрілами. Моє господарство знаходиться в безпосередній близькості до зони активних бойових дій: поля простягаються вздовж берега Дніпра та йдуть на 12-15 км вглиб від лінії фронту. Навіть ті колоски пшениці, які встигли з'явитися, піддаються небезпеці — регулярно відбуваються прильоти, артилерійські обстріли, лісосмуги та поля загоряються. Все, що не знищила посуха, гине внаслідок обстрілів. Наприклад, наш черешневий сад цього року знищили після артилерійського вогню.

"При першій можливості нам слід відновити систему зрошення."

Якщо говорити про посуху, чи були у вашому досвіді поля зі штучним зрошенням і що з цими системами зараз? Можливо, є наміри розвинути такі технології у південних регіонах, які зараз опустелюються у зв'язку з глобальним потеплінням?

У нашому господарстві було 2200 гектарів землі на зрошенні. Це досить великий масив. Зрошення компенсувало нам ризики у таких ситуаціях, які ми маємо цього року. Тобто на зрошенні ми б отримали гарний врожай і змогли би стабілізувати ситуацію на підприємстві та в регіоні. До речі, зараз багато людей повиїжджали, це внутрішньо переміщені особи, які живуть за рахунок оренди -- просто чекають, коли фермер збере збіжжя і щось виплатить. Про цих людей також треба думати. Ми зверталися, щоб держава нам компенсувала хоча б цю оренду для людей.

Повертаючись до теми зрошення, можу зазначити, що ситуація критична — Каховське водосховище зазнало руйнувань через дії ворога. Рівень води в ньому знизився в середньому на 13-14 метрів, що спричинило падіння рівня ґрунтових вод. Це створює серйозні труднощі не лише з поливом, який фактично відсутній, а й з насосними станціями, які також були знищені. У моєму господарстві всі зрошувальні установки пошкоджені, а інші згоріли під час активних бойових дій на правому березі. Крім того, через зниження рівня ґрунтових вод, ми зіткнулися з проблемою забезпечення питною водою. Дехто з місцевих фермерів використовував свердловини для зрошення, зокрема для крапельного поливу овочевих культур.

Щодо майбутнього. На всіх наших зустрічах я підкреслюю, що нашій владі вже зараз слід зосередитися на відновленні системи зрошення. Хоча війна не закінчиться найближчим часом, ми повинні вже сьогодні оцінити поточну ситуацію та підготуватися до моменту, коли активні бойові дії зупиняться, і може виникнути "перемир'я", наприклад, уздовж Дніпра. Ще один важливий аспект: ми втратили велику кількість фермерських господарств, які спеціалізувалися на вирощуванні овочів. Україна займала перше місце в Європі за обсягами вирощування овочів, зокрема завдяки Херсонщині. У селі Копані функціонував найбільший в Європі ринок, де реалізувалися овочі. Все це зараз втрачене. Тому, як тільки з'явиться можливість, ми повинні відновити зрошення. Вже сьогодні необхідно розробити проектну та технічну документацію для відновлення зрошувальних систем, щоб повернути правобережну частину країни — від Запоріжжя до Херсона — до зрошення якомога швидше. Смак овочів залежить від кількості сонця, і цю необхідну кількість можна отримати тільки на півдні України.

Ігор Йосипенко. Зображення: Facebook

Невідкладні теми — відшкодування витрат на розмінування та на спорудження укріплень на земельних територіях.

Що ви думаєте про фінансову підтримку для фермерів південних регіонів, зокрема кредитні програми, гранти та компенсації? Які переваги вже доступні аграріям у Херсонській області, і які нові ініціативи варто запровадити в державну політику для покращення ситуації?

Дійсно, існують певні державні ініціативи. На півдні, в районах бойових дій, функціонує програма інвестиційного кредитування з річною ставкою всього 1%. Проте ми стикаємося з іншими викликами: сьогодні фермери не мають чого пропонувати в оренду. Наше майно опинилося в зоні обстрілів і не викликає інтересу. Техніка або була вкрадена, або застаріла. Коли ми ведемо діалоги з урядом і відповідними міністерствами, виникає безліч інших питань. Наприклад, нам потрібні компенсації за розмінування, а також за земельні ділянки, на яких розташовані фортифікаційні споруди. Адже вже третій рік поспіль ми сплачуємо орендні платежі та податки. Ці питання є для нас більш актуальними на сьогодні.

"Сарана - це не така значна проблема в порівнянні з посухою."

Якою мірою проблема сарани є значущою в порівнянні з іншими викликами?

На мою думку, це не така вже й серйозна проблема в порівнянні з посухою та тими збитками, які ми вже зазнали. Наразі ми спостерігаємо незначні скупчення сарани, яка вже не зосереджена в балках, як це було раніше. Зазвичай певні державні інстанції займаються контролем цієї ситуації. Стверджувати, що скупчення сарани сьогодні має масовий характер, не зовсім коректно. Моє господарство досить велике, і в наших селах ми не помічаємо сарани. У сусідніх населених пунктах спостерігаються лише невеликі скупчення, і зараз вона переважно на соняшнику та на молочаї, який ще залишається зеленим, тоді як все інше вже висохло. Соняшник, в свою чергу, вже наполовину сухий через нестачу вологи. Це призведе до значних втрат у врожайності соняшнику.

А які методи боротьби з сараною?

Є препарати, якими можна бризкати сарану. Але в цьому році ніхто цього робити не буде, тому що потенціал соняшникового врожаю дуже скептичний, скажу так. Десь 3-5 центнерів. Навіть немає сенсу витрачати кошти на сарану.

Недостатньо розвинений соняшник на полі в Херсонській області, липень 2025 року. Зображення: Суспільне Херсон/Ольга Ляшенко.

"Через місяць починається посівна, а ми не знаємо, куди що сіяти -- бо посуха"

Де ви здійснюєте реалізацію своєї продукції? Яка у вас ситуація з логістикою в таких складних умовах?

Ми вже здобули досвід. У нашій команді є хлопці, які не так сильно бояться обстрілів. Зазвичай ми перевозимо зерно до портів Одеси, оскільки наразі Херсон і Миколаїв не функціонують. У портах ми реалізуємо продукцію трейдерам та експортерам.

Ми справді сподіваємося на дощ. Проблема полягає не лише в соняшнику, а й у тому, що вже за місяць розпочнеться посівна, і ми не знаємо, де і що сіяти. Посуха цього року така, якої ми ще не бачили. Водночас ми спостерігаємо, як центр і захід України потерпають від надмірних дощів, тоді як на півдні країни зовсім не йде дощ. Причиною цього явища вважаємо руйнування Каховського водосховища, адже зникло природне випаровування, яке було раніше, а зрошення також відігравало свою роль у цьому процесі. Наразі хмари зовсім відсутні, і ми змушені жити в таких умовах, що нагадують пустелю. Обговорювати перспективи в таких обставинах дуже важко.