Злиття під знаком питання: що не так із угодою між Bunge та Viterra?

Про злиття двох великих агрокомпаній – американської Bunge та канадської Viterra – говорять вже тривалий час. Ще в червні 2023 року обидві компанії оголосили про намір укласти вражаючу угоду, що мала б призвести до створення нового глобального аграрного лідера з оцінкою понад 34 мільярди доларів. Однак з часом стало очевидно, що за привабливою ідеєю стоїть чимало складних нюансів і можливих конфліктів.

Хоча угода отримала підтримку в кількох важливих юрисдикціях, остаточне підтвердження досі не відбулося. Перешкоди виникають не лише через геополітичні фактори, зокрема, позицію Китаю як значного гравця на аграрному ринку, але й через внутрішні сумніви самих учасників процесу.

З наближенням дедлайну в публічному просторі з'являється все більше запитань: що саме гальмує фіналізацію угоди? Чому риторика учасників стає обережнішою? І чи все насправді так гладко всередині альянсу, який ще вчора здавався непорушним?

Злиття, яке мало змінити глобальний аграрний ринок, зависло в невизначеності. А разом з ним - і репутації компаній, що опинилися в епіцентрі гри значно складнішої, ніж проста логіка бізнесу.

Китайський шлях до світового партнерства

На перший погляд, угода між Bunge та Viterra виглядає як звичайне корпоративне злиття в умовах жорсткої конкуренції. Проте за цим стоїть угода, що зачіпає інтереси кількох впливових гравців. Антимонопольні органи в усіх ключових країнах, де функціонують ці компанії, повинні надати схвалення для об'єднання. Тому кожне рішення базується не лише на економічних міркуваннях, а також на політичних факторах.

На весну 2025 року угоду вже затвердили регулятори з США, Бразилії, Аргентини, Європейського Союзу, України та Канади (остання країна зробила це в січні 2025 року). Однак один із ключових гравців на світовій арені ще не надав свого схвалення - Китай.

У випадку з КНР справа не лише у традиційній бюрократичній обережності. Йдеться про економічну доцільність і геополітичну логіку. Китай - один із найбільших імпортерів аграрної продукції у світі. І створення надпотужного західного трейдера, який контролює величезну частку глобального зернового експорту, виглядає ризиковано для Пекіна. Тим більше, коли йдеться про компанію з американським центром ухвалення рішень.

Офіційно китайський антимонопольний орган (SAMR) не висловлювався з чіткими запереченнями. Проте, він також не поспішає надати своє схвалення. Це мовчання вже відчутно позначається на термінах реалізації угоди. Аналітики Bloomberg вважають, що Пекін може навмисно затримувати процес, розглядаючи новий аграрний альянс як можливий інструмент американського впливу на світові продовольчі ланцюги. Особливо це питання стає актуальним на фоні геополітичного та економічного суперництва між США та Китаєм.

Таким чином, китайське мовчання - це не просто бюрократична формальність. Це геополітичний сигнал. І поки SAMR не ухвалить свого рішення, жоден з наступних кроків - ані фіналізація угоди, ані юридична реорганізація - не зможе бути реалізований. Але це лише одна з причин, чому угода, яку влітку 2023 року презентували як "практично завершену", станом на середину 2025 року досі "висить у повітрі".

"Сірі території" Viterra та потенційні загрози для інтегрованої компанії

Незважаючи на офіційний оптимізм та заяви обох компаній про синергію, все більше з'являється скептичних коментарів. Хоча угода представляється як рівноправне злиття, насправді це класичний випадок поглинання: контроль над новоствореною компанією отримає американська Bunge. Проте кілька керівників Viterra все ж таки увійдуть до нової управлінської команди, і, за даними джерел, деякі з них мають намір зайняти досить впливові позиції.

Це і є тим, що викликає тривогу. Особливо через суперечливу репутацію керівництва Viterra. У засобах масової інформації та аналітичних оглядах піднімається питання про зв'язки компанії з аграрним сектором Росії та можливі схеми обходу санкцій для експорту.

У світлі непередбачуваних санкційних заходів з боку США, такі взаємозв'язки можуть перетворитися на серйозний репутаційний та юридичний ризик для об'єднаної організації, особливо в разі, якщо вона займе провідну позицію на світовому ринку.

Виникають серйозні побоювання щодо спільних ініціатив Viterra та російської компанії "Деметра", яка перебуває під контролем державного банку ВТБ. До 2024 року вони спільно управляли терміналом у порту Тамані — важливому експортному центрі, через який, ймовірно, вивозилось зерно, викрадене з окупованих українських територій. Іншими словами, Viterra співпрацювала з державним банком Росії та сплачувала податки до бюджету країни-агресора майже півтора року після початку повномасштабної війни в Україні.

Офіційне виходу компанії Viterra з російського ринку відбулося 1 липня 2023 року, але реальні зміни виглядають переважно як формальність. На початку менеджмент вирішив змінити назву російського підрозділу Viterra, що раніше називався ТОВ "Витерра Рус", на "МЗК Експорт". Під новим брендом компанія планувала продовжувати свою діяльність в Росії, повідомляє російський "Коммерсант", посилаючись на джерела в місцевій індустрії.

Згодом офіційними власниками "МЗК Експорт" стали кілька росіян - Микола Дем'янов, Дмитро Кондаков, Сергій Долгов, Ігор Зень та Володимир Харитонов. Усі нові офіційні власники "МЗК Експорт" раніше працювали у структурах Viterra, тобто фактично російський бізнес глобального трейдера передали місцевим менеджерам.

За даними звітності Viterra, угода була завершена в жовтні 2023 року, однак компанія на той момент не отримала жодних фінансових коштів. Імовірно, продаж російського підрозділу місцевим менеджерам відбувся на умовах, які Viterra вирішила не розкривати.

Отже, сьогодні екс-менеджери Viterra продовжують працювати з тими ж логістичними мережами та експортними шляхами, які використовувалися до офіційного відходу компанії з російського ринку.

Важко повірити, що таку схему можливо було реалізувати без залучення управлінців Viterra найвищого рівня, серед яких на той час відповідальний за чорноморський регіон Нік Вільямс, та згоди самого СЕО глобального трейдера Девіда Матіске.

Згідно з інформацією аналітиків, у 2024 році "МЗК Експорт" реалізував 3,5 мільйона тонн агропродукції, що практично відповідає довоєнним обсягам. Серед цього обсягу 3,2 мільйона тонн становило зерно, що дозволило компанії увійти до п’ятірки провідних російських експортерів у цій категорії. Одним з ключових покупців цієї продукції залишається компанія Viterra B.V., навіть після офіційного виходу з російського ринку, що підтверджують дані спеціалізованих ресурсів, які аналізують світову торгівлю.

Таким чином, заяви про вихід Viterra з російського ринку виглядають скоріше формальними, а нова схема торгівлі дозволяє компанії зберігати фактичну присутність у РФ, уникати санкційних обмежень та іміджевих втрат, і продовжувати отримувати прибутки.

Окремим приводом для занепокоєння є фінансова нестабільність Viterra. У першій половині 2024 року (річний звіт компанії ще не був опублікований) обсяг продажів компанії зменшився на 22%, а показник EBITDA впав з $1,08 мільярда до $0,69 мільярда. За прогнозами агентства Fitch Ratings, за підсумками минулого року EBITDA Viterra склала $1 мільярд, що є зниженням у порівнянні з $1,6 мільярда у 2023 році.

Таке зниження показників може викликати питання щодо фінансової стабільності компанії і, ймовірно, призвести до тиску на об'єднану структуру після злиття. Зменшення ключових показників співпало з серією значних втрат у верхньому керівництві Viterra, що в свою чергу сприяло переходу деяких бізнес-напрямів до конкурентів.

Згідно з повідомленням агентства Bloomberg, ціла команда, що займалася ринками бавовни та цукру, зокрема керівники, перейшла до сировинного трейдера ED&F MAN. Крім того, компанію залишив головний зерновий трейдер Бас ван Горн. Це вказує на те, що, окрім зниження фінансових показників, топ-менеджмент Viterra та генеральний директор Девід Матіске втрачають важливих співробітників у процесі злиття з Bunge.

Viterra в Україні: Непомірні ціни та зниження довіри.

Злиття компаній Bunge та Viterra має для України не лише глобальне значення, але й безпосередній вплив на національний аграрний сектор. Обидва гіганти вже майже 30 років присутні на українському ринку: дочірня компанія Viterra, ПІІ "Вайтерра Україна", активно працює з 1996 року, тоді як Bunge розпочала свою діяльність у 1998-му. Незважаючи на значні втрати, спричинені війною, коли їхня інфраструктура неодноразово піддавалася російським атакам, обидві компанії не тільки продовжують свою діяльність в Україні, але й активно інвестують у розвиток.

Втім, деякі з цих інвестицій виглядають щонайменше сумнівними. Зокрема, у травні 2024 року Viterra придбала зерновий елеватор у Вінницькій області, який належав ТОВ "Пеньківський ЗПК". На тлі війни така інвестиція могла б виглядати як приклад віри у стабільність українського ринку. Проте вартість угоди виглядає значно завищеною, а частина з її учасників мають сумнівну історію.

Так, за даними учасників ринку, Viterra придбала елеватор за $8 мільйонів, хоча до повномасштабної війни його безуспішно намагалися продати за $5,5 млн. Тобто менеджери глобального трейдера могли заплатити за актив більше, ніж він коштував у спокійніші роки, і це попри загальне зниження капіталізації аграрної інфраструктури через воєнні ризики. При цьому, до зміни власника елеватор чотири роки взагалі простоював.

Фахівці вважають, що в даному випадку мова може йти не стільки про традиційні інвестиції, скільки про ознаки корпоративної корупції.

"Сплативши ціну, що перевищує ринкову, українське керівництво Viterra, імовірно, керується власними інтересами, особливо у контексті злиття з компанією Bunge. Це типово для процесу об'єднання великих ринкових гравців, коли компанії прагнуть швидко завершити угоди, а через масштаб операцій фінансовий контроль може бути ослабленим. Завищена вартість елеватора може вказувати на подібну ситуацію, коли вартість активів штучно підвищується для досягнення особистих вигод", - зазначив експерт, директор Інституту світової політики Євген Магда.

Він зауважував, що опосередковано на це також може вказувати сумнівне минуле колишніх власників підприємства. До угоди з Viterra, ТОВ "Пеньківський ЗПК" належав одеському юристу Олександру Кифаку, якого повʼязували зі скандальним поплічником Януковича Юрієм Іванющенком.

Одночасно угоду відкрито підтримував Олексій Деркач, керівник "Вайтерра Україна". Зрозуміло, що без участі вже згаданого топменеджера Viterra Ніка Вільямса, який був залучений до процесу "згортання" бізнесу компанії в Росії, ця угода не могла б відбутися.

Присутність таких міжнародних корпорацій, як Bunge і Viterra, має величезне значення для української економіки, особливо в умовах воєнного конфлікту. Вони не тільки забезпечують важливий потік інвестицій, але й підтримують стабільність експортної інфраструктури, без якої аграрний сектор не зміг би нормально функціонувати. Однак додатковою перевагою участі міжнародних компаній на українському ринку повинна бути прозорість та дотримання високих етичних стандартів у бізнесі. Нажаль, підозрілі угоди за участю певних представників місцевого менеджменту створюють негативний імідж не лише для самих компаній, а й для країни в цілому.

Понад просте об'єднання.

Угода між Bunge і Viterra - це не просто крок до створення аграрного супергравця, а дзеркало складної реальності глобального бізнесу. Формально йдеться про об'єднання активів, посилення позицій на ринку та логіку масштабування. Проте за фасадом злиття проглядається значно ширша картина: ризики, закладені в корпоративній історії Viterra, наслідки роботи поведінки в Україні, суперечливий менеджмент, незавершена історія взаємин із Росією та неоднозначна реакція з боку стратегічних партнерів, насамперед -Китаю.

Ці аспекти надають угоді складності, яку не можна обмежити лише економічною вигодою чи синергією. Вони вказують на потенціал впровадження непрозорих практик у нову корпоративну структуру, що може позначитися як на внутрішньому кліматі, так і на іміджі об'єднаної компанії.

Те, що спочатку виглядало як технократична угода між двома аграрними монстрами, перетворилося на епопею з нез'ясованими аспектами. Багато з цих питань не є очевидними, проте саме ці "приховані змінні" здатні суттєво вплинути на подальший шлях компанії, яка наразі вважається однією з провідних сил на світовому продовольчому ринку.

Якщо угода не відбудеться, то на Viterra очікують непрості часи. Якщо ж злиття все таки буде, то є сподівання, що Bunge наведе лад в менеджменті і відповідно в бізнесі.