Заступник генерального прокурора Віктор Логачов висловив думку: "Особи, які вчиняють насильство над дітьми, зазвичай не беруть на себе відповідальність і не проявляють раскаяння. Для забезпечення безпеки дітей необхідно внести зміни до законодавства."

В Україні продовжуються широкомасштабні аудити роботи дитячих будинків та інтернатів. Генеральний прокурор ініціював перевірки відповідними органами для встановлення достовірності медичних діагнозів дітей, які виховуються в цих закладах.

Генеральний прокурор висловився про ряд таких ініціатив у грудні минулого року після свого візиту до міжнародного кризового центру для матерів і дітей "Місто добра". Туди були доставлені діти, які зазнали насильства та отримали неправомірні діагнози в установах, де раніше перебували. "Чотири абсолютно здорові дитини, яким свідомо приписали серйозні психіатричні розлади, щоб отримувати додаткові фінансові виплати. 20 тисяч гривень на місяць", - зазначив він у своєму пості на Facebook, також навівши ще кілька прикладів жорстокого ставлення до дітей.

Тоді ж було оголошено про призначення нового заступника генерального прокурора Віктора Логачова, який займатиметься виключно питаннями, що стосуються дітей. Ми мали можливість поспілкуватися з Віктором Логачовим, щоб дізнатися, які результати вже були отримані міжвідомчими групами під час перевірок та які наслідки це матиме для працівників таких установ.

"З'явилися випадки, коли виникла потреба в проведенні додаткових медичних обстежень для дітей."

Генеральний прокурор повідомив про 214 відкритих кримінальних справ, які стали наслідком перевірок інтернатних закладів, дитячих будинків та сімейних форм виховання, що торкнулися понад 26 тисяч дітей. Які основні системні порушення були виявлені під час цих перевірок?

Ми підсумували проміжні результати, і перевірки продовжуються. На сьогодні інспектовано 13 закладів паліативної допомоги, 51 інтернат, 21 дитячий будинок, 42 центри соціально-психологічної реабілітації та 154 інші установи для дітей, а також 722 дитини, які отримують виховання у сімейних умовах. В процесі цих перевірок було виявлено порушення санітарно-епідеміологічних норм, а також недоліки у дотриманні вимог пожежної і техногенної безпеки, а також факти неякісного виконання робіт з ремонту і реконструкції.

Також спостерігалися ситуації, коли виникала потреба в проведенні додаткових медичних оглядів дітей, що навчаються в цих установах.

Крім того, зафіксовані випадки неналежного виконання обов'язків щодо виховання дітей прийомними батьками, а також обмеження їхньої свободи. Це прояви жорстокого ставлення, обмеження в харчуванні та фізичні покарання. Також були виявлені факти зловживання правами опікунів.

Чи могли б ви привести кілька прикладів?

У одному з будинків для сімейного виховання виявилося, що відсутній навіть мінімальний запас продуктів, що суперечить законодавчим вимогам. Крім того, відсутня адекватна ванна кімната, що ставить під сумнів умови, в яких купаються діти, а також їх загальний стан. Деякі з дітей мають проблеми зі здоров'ям і підвищену температуру, проте медикаментів для їх лікування також не виявилося.

Як діти опинялися в таких сімейних будинках? Чи дійсно ті, хто їх туди направляв, не перевіряли ситуацію?

Це одне з ключових запитань. Можливо, під час передачі існували певні умови. Але згодом виникли деякі обставини, які вплинули на те, що ми спостерігаємо сьогодні.

Можливо, алкоголь відіграв певну роль у цій ситуації. Адже під час інспекцій деяких батьків виявили у стані сп'яніння. Тому в процесі перевірок було ухвалено рішення про необхідність вилучення дітей з таких домашніх умов.

- Навіщо так звані батьки брали дітей, якщо не хотіли про них піклуватись?

Напевно, це має відношення до фінансових виплат. Можливо, суми для кожної дитини невеликі, але коли у вас четверо-п'ятеро дітей, загальна сума виявляється досить значною.

- Наскільки загалом до цих перевірок були готові державні заклади і сім'ї, яким довірили дітей?

- Якби готувалися, думаю, у нас не було б таких жахливих показників і ми би не ініціювали з нашими колегами з профільних служб вилучення такої кількості дітей лише за місяць - це понад 100 дітей.

Усі перевірки здійснювались об'єктивно. Ніхто не мав наміру маніпулювати показниками або принижувати репутацію якихось закладів чи сімей. Дійсно, існують чудові родини, які забезпечують дітям належний догляд, збалансоване харчування та медичну допомогу за потреби. Також можна знайти багато хороших інтернатів і дитячих будинків. Ми не стверджуємо, що проблеми є всюди, але вони дійсно існують, і на них потрібно реагувати. Тому наша робота триває.

Які результати виявила перевірка в інтернатах? Чи могли б ви поділитися прикладами?

Були виявлені випадки жорстокого ставлення до дітей. Наприклад, під час перевірки одного з інтернатів в Одеській області у дитини виявили сліди побоїв. Це свідчило про те, що її регулярно били. За цим фактом було відкрито кримінальне провадження, проведено експертизу та допитано свідків. Після з’ясування обставин справи, вихователю центру соціально-психологічної реабілітації було висунуто підозру. Її усунули з посади та звільнили.

Коли Антон Гулідін, радник омбудсмена, кілька років тому опублікував фотографії, зроблені під час позапланової перевірки Магальського інтернату, це викликало справжній шок у багатьох. На одному з знімків можна побачити хлопчика заввишки метр п’ятдесят, що лежить у ліжечку для немовлят із проваленим дном.

Він тоді зробив багато для того, щоб діти отримали належні умови для життя в цьому закладі. Чи є таке відношення до дітей з інвалідністю в державних установах типовим, чи ж це скоріше рідкісний випадок? Які враження залишилися від перебування в таких закладах?

- У закладах, де є важкохворі діти і діти з інвалідністю, ініціювали, щоб медична комісія давала експертний висновок щодо їхнього стану, чи надається їм вчасно і в повному обсязі та медична допомога, яка їм потрібна. Фіксували факти, коли не надавалася. Наприклад, були випадки, коли діти потребували знеболюючих препаратів, які полегшують їхні страждання, але не отримували їх. Ми ініціювали, щоб цих дітей направляли в дитячі лікарні, зокрема, в "Охматдит", щоб їм могли провести повне обстеження і надати необхідне лікування.

На жаль, одного з хлопчиків не вдалося врятувати. Йому була необхідна операція на кишківнику, яка потребувала невелику суму коштів. Проте цю ситуацію приховували, внаслідок чого дитина страждала. У дитячому закладі все дійшло до трагічного завершення, і хлопчик, на жаль, помер.

Наскільки мені відомо благодійні організації знали про цю дитину та ініціювали, щоб її забрати з цього будинку, привести до "Охматдиту", оплатити, що необхідно для операції. Але їм не давали дозвіл у закладі, де хлопчик перебував.

Наразі людині, яка була до цього причетна і не лише не вживала заходів, а й на нашу думку, запобігала спасінню дитини, повідомлено про підозру. Але там ще проводиться комплекс заходів і з часом можуть бути інші підозрювані.

Я мав розмову з лікарями. Вони вважають, що якби дитині надали своєчасну хірургічну допомогу, вона б успішно пройшла процес реабілітації і могла б жити активним життям.

Чому це не було дозволено зробити?

На нашу думку, фінансування для дітей, які постійно страждають і мають обмежені можливості, часто є більшим. В даний час призначено комплексну судово-медичну експертизу, яка повинна з'ясувати, чи могла б дитина після проведення операції повернутися до нормального життя.

- Такі дитячі заклади закриті, що там відбувається з дітьми загалом, невідомо. Є якийсь алгоритм, який визначає, як часто має проводитись моніторинг стану здоров'я дітей, які там перебувають, щоб подібних випадків не допускати?

Органи опіки та служби у справах дітей зобов'язані проводити перевірки, але цього явно недостатньо. Тому ми розробили ряд рекомендацій, спрямованих на поліпшення ситуації. Ми пропонуємо, щоб діти, які опинилися в складних життєвих умовах, або ті, хто перебуває в закладах інституційного догляду чи тривалий час лікується в лікарнях без батьківського супроводу, проходили незалежний медичний огляд не рідше одного разу на рік. Для дітей із серйозними захворюваннями ми рекомендуємо проводити такі огляди щонайменше двічі на рік. Крім того, може бути ініційовано позапланове медичне обстеження за поданням ювенального прокурора. Якщо прокурор отримує інформацію від благодійних організацій, небайдужих громадян або ЗМІ про дитину, яка потребує стаціонарного лікування або хірургічного втручання, він матиме можливість терміново залучити медичних спеціалістів для надання допомоги. Важливо, щоб ці медики були незалежними, тобто могли бути фахівцями з "Охматдиту" або обласних лікарень.

Ми рекомендуємо закріпити це у законодавстві. Але остаточне рішення, безумовно, залишаємо за народними обранцями.

Які зміни в законодавстві чи процедурах, на вашу думку, є вкрай важливими для запобігання трагедіям з дітьми, а не лише для реагування на вже скоєне?

Ми подали ряд рекомендацій до Комітету Верховної Ради, що займається гуманітарною та інформаційною політикою, з метою розробки окремого законопроєкту, який буде діяти під час воєнного стану та протягом певного часу після завершення конфлікту. Наша мета – довести необхідність цих норм, їх ефективність і важливість впровадження в чинні законодавчі акти.

- Що саме пропонуєте, окрім позапланового медичного обстеження?

- Головна мета - запровадження механізмів оперативного виявлення дітей, які опинились в небезпечних ситуаціях. Тому ми пропонуємо передбачити обов'язкове інформування служби у справах дітей та органів прокуратури про факти насильства.

Також ми ініціюємо введення відеоспостереження у закладах для дітей.

Окрім того, вважаємо за необхідне скоротити і обмежити строки судового розгляду справ за участю неповнолітніх і з урахуванням їхніх інтересів. Тому що, на жаль, у нас немає суддів, які б виключно займалися такими справами. І усі справи, де діти-потерпілі чи діти, які скоїли злочин, слухаються у загальному порядку. Це може тривати роками.

У Національній поліції працюють ювенальні поліцейські, а в нашій системі – ювенальні прокурори. Було б добре, якби суди також звертали увагу на цю проблему під час розгляду кримінальних справ.

Ось ще одна ідея – розширити права дітей із вразливих категорій у сфері освіти, медичної допомоги, соціальних послуг та житла. У випадках, коли діти залишаються без батьківського піклування, держава повинна забезпечити їм переваги при вступі до навчальних закладів, які пропонують середньо-професійну та вищу освіту. Після завершення навчання варто також надавати їм підтримку в працевлаштуванні та пільги для отримання житла.

Чи забезпечується наразі повноцінна базова освіта для дітей, які страждають від серйозних захворювань? Чи звертаєте на це увагу під час перевірок? Наприклад, засновниця "Міста добра" Марта Левченко, у коментарі для нашого видання, підкреслила важливість створення відповідних умов для навчання таких дітей, зокрема в окремому корпусі, призначеному для дітей з невиліковними хворобами.

Я також відвідав "Місто добра" і спостерігав, як там працюють з дітьми. Мене вразило, що навіть тим малюкам, які через хворобу не можуть повністю усвідомлювати інформацію, читають книги. Це зовсім не порівняти з тим, що відбувається в інших установах. Проте в інших закладах дітлахи також мають право на освіту. Щодо якості навчання, то це важко оцінити, адже потрібно бути присутнім, щоб зрозуміти, що насправді відбувається. По документації все може здаватися ідеальним.

Зміни до законодавства, запропоновані Офісом генерального прокурора, не передбачають, що ювенальний прокурор може в будь-який момент відвідати будь-який дитячий заклад для оцінки ситуації на місці, без попередньої підготовки з боку персоналу, якщо немає активного кримінального провадження. Чи правильно я розумію, що нині прокурори не мають таких повноважень?

Чому ми підкреслюємо важливість змін у законодавстві, які забезпечать додаткові механізми для захисту дітей, саме в умовах війни? Справа в тому, що в нинішніх умовах можуть виникнути ситуації, коли служби не можуть вчасно прибути до закладу чи родини через об’єктивні причини. Тому ми закликаємо законодавців надати ювенальному прокурору можливість виїжджати на перевірки, якщо він отримав інформацію або ініціює візит. Крім того, ми прагнемо, щоб прокурор міг отримувати доступ до записів з відеокамер спостереження у випадках, коли є підозри на насильство чи знущання над дітьми в закладі. Адже відеоспостереження служить не лише для захисту дітей, але й дорослих. Наприклад, якщо дитина впаде на сходах і травмується, це може бути неправильно витлумачено як насильство з боку вихователя. В наявності відеозаписів дозволить з'ясувати обставини і уникнути непорозумінь.

Крім того, наші розроблені пропозиції передбачають, що прокурор має право ініціювати процес вилучення дитини з державного закладу або з родини, якщо для цього існують обґрунтовані підстави, або ж організувати її переведення в іншу установу шляхом подачі відповідного позову в суд.

Під час оголошення перевірок у грудні минулого року Руслан Кравченко підкреслив, що відповідні органи повинні також провести аудит щодо достовірності діагнозів усіх дітей. Чи були зафіксовані випадки, коли дітям ставили неправдиві діагнози?

Під час цих перевірок було зафіксовано випадки, коли дітям, що знаходяться у закладах інституційного догляду, знадобилися додаткові медичні обстеження. Такі ситуації були виявлені в Житомирській, Полтавській і Черкаській областях. Тому наразі не можу повідомити про результати.

Чому ми вирішили зосередитися на цих конкретних випадках у цих сферах?

Цю ініціативу висловили медичні працівники, які заявили про необхідність перевірок у даному місці. У відповідь ми запропонували створити на базі Хелсі постійний реєстр дітей з хронічними захворюваннями. У цей реєстр вноситимуться точні дані про діагнози, встановлені під час медичних оглядів. Якщо такий реєстр буде запроваджено, з'явиться можливість організувати обов'язкові обстеження дітей один-два рази на рік незалежними медичними комісіями, що дозволить чітко відстежувати, хто пройшов перевірку, хто її проходить, а кому це ще потрібно.

Скільки директорів інтернатів, дитячих будинків та реабілітаційних центрів вже були усунені з посад завдяки активній позиції прокуратури, і з яких причин? Скільки з них отримали підозри?

Згідно з результатами правового аналізу дій осіб, які несуть відповідальність за благополуччя дітей, 48 службовців отримали повідомлення про підозру. Серед підозрюваних є працівники служб у справах дітей, центрів соціальної реабілітації, а також представники освітніх і медичних установ. Двох керівників усунули від виконання обов'язків під час досудового розслідування за ініціативою прокурора.

"Ми відзначаємо постійний ріст злочинів, що порушують статеву свободу та недоторканість дітей."

Під час моніторингового візиту працівники Офісу Омбудсмана України, очолювані моїм представником у Закарпатті Андрієм Крючковим, виявили можливі випадки сексуального насильства над дітьми в дитячому будинку-інтернаті. Це, що вимагало термінового втручання, роками залишалося поза увагою керівництва закладу. Вихователі, яким діти довірилися, повідомили про ці злочини та надали відповідні матеріали і докази. Про це написав на своїй сторінці у Facebook Дмитро Лубінець. Чому ці факти не були виявлені під час перевірок, що проводилися в усіх областях за дорученням Генерального прокурора?

Дивним чином трапилося так, що виступ омбудсмена з'явився після нашої статті, в якій ми повідомляли про те, що директору цього закладу було висунуто підозру за статтею 137 Кримінального кодексу, а справа вже передана до суду. Варто зазначити, що про підозру стало відомо ще 30 грудня минулого року, а вже 16 січня цього року обвинувальний акт був направлений до суду.

Основна ідея цього обвинувачення полягає в тому, що керівник цього дитячого закладу, усвідомлюючи, що 17-річний юнак вчиняє сексуальні дії стосовно трьох неповнолітніх, насправді закривав на це очі.

Щодо цього молодика справа була передана до суду ще 5 грудня.

- Він ґвалтував цих трьох дітей? Скільки дітям було років?

Вони не досягли віку 14 років.

Коли виявляється, що дитина стала жертвою сексуального насильства в одному з дитячих закладів, її зазвичай переводять до іншого місця. Які ж дії вживаються щодо неї під час розслідування та судового процесу?

- Служба опіки і піклування одразу вилучає дитину або декількох дітей, поміщає їх до центрів соціально-психологічної та навчальної реабілітації. Під час досудового розслідування органам слідства, ювенальним прокурорам треба з такими дітьми працювати. Думаю, вам відомо, що таке "зелена кімната", "барнахус". Важливо, щоб з дитиною, яка є жертвою злочину або свідком, завжди був психолог. Щоб допомагав слідству.

- В історіях, які наводилися публічно, діти помирали "не миттєво", а повільно, і про їхній стан знали дорослі. Наприклад, так було на Вінниччині, де через голод і неналежний догляд помер 10-річний хлопчик. Як ви збираєтесь ламати ставлення до дітей, коли усі знали, але ніхто нічого не робив?

На мою думку, ставлення до дітей повинно змінитися насамперед у свідомості тих людей, які безпосередньо залучені до таких випадків. Розглянемо приклад ситуації у Вінниці. Сімейний лікар та соціальні служби, напевно, мали інформацію про стан дитини. Якщо ж вони не помітили проблем або свідомо ігнорували ситуацію, це також є серйозним порушенням. Вони виявили безвідповідальність у виконанні своїх професійних обов'язків. Тому, виявляючи подібні факти, необхідно проводити правову оцінку не лише щодо дій батьків, але й усіх, хто був причетний до цієї ситуації, зокрема лікаря, який стверджував, що відвідував цю дитину 11 разів. Чи справді за 11 візитів не можна було помітити, що дитина вже не жива, а лише залишилися кістки? Насправді ж, як показало розслідування, лікарка була присутня лише кілька разів.

Не менше запитань виникає і до працівників служби, які мали інформацію про те, що це дитина з інвалідністю, що їй потрібен особливий догляд, а також про те, що його мати також має інвалідність, хоча усвідомлювала свої дії. У домі була їжа. Проте хлопчика годували в такий спосіб: дали щось, але якщо він не зміг з'їсти, то просто забрали їжу.

Крім того, розслідування повинно проаналізувати дії працівників навчального закладу, які були обізнані про те, що дитина не відвідує школу більше трьох місяців, але не вжили необхідних заходів.

Отже, тільки адекватна правова оцінка дій усіх осіб, залучених до злочину, а також публікація таких фактів можуть призвести до змін у ситуації. Це необхідно для того, щоб ті, хто зараз взаємодіє з дітьми, усвідомили: подібні випадки можуть статися й з ними, якщо вони не будуть належно виконувати свої обов'язки.

Чи сподіваєтеся, що вони відчують страх?

Це не про страх. Моє бажання полягає в тому, щоб люди усвідомили, до чого призводить бездіяльність і які наслідки вона має для дітей. Я сподіваюсь, що, прочитавши це інтерв’ю, вони не відчують страху і не кидатимуться в паніку, а зрозуміють, чим може обернутися недбале ставлення до своїх обов'язків.

- Тобто, не через страх, а через совість? Було б добре, але мало в це вірю. Бо в таких випадках, як на мене, усі дотичні і так усвідомлюють наслідки своїх дій.

Шановний Вікторе, вперше в історії Офісу Генерального прокурора був призначений заступник, відповідальний за питання, що стосуються виключно дітей. Чи були вам встановлені генеральним прокурором ключові показники ефективності та терміни виконання? Які конкретні завдання ви визначили для себе в рамках особистого плану дій?

- Перше - це зробити дітей видимими. Щоб суспільство і, головн, усі посадовці на різних рівнях, які мають справу з дітьми, їх побачили.

Я абсолютно відкритий для всіх, хто прагне спілкування, і особисто перевіряю всю інформацію, що стосується дітей, які потребують допомоги. Ще однією важливою метою є порятунок цих дітей за допомогою тих ресурсів, які ми маємо, а також оцінка дій або бездіяльності тих осіб, через яких дитина потрапила в складні життєві обставини. Це повинно функціонувати на постійній основі і не залежати від бажання Генерального прокурора чи моїх особистих рішень.

Це необхідно закріпити не лише в законодавстві, але й у свідомості суспільства.

Щодо моїх ключових показників ефективності, то вони чітко сформульовані в моїй свідомості. Я самостійно повинен оцінювати свою продуктивність. Не можу вказати конкретні критерії чи терміни виконання. Якщо моя діяльність не приноситиме позитивних результатів, мені буде важко продовжувати роботу. Генеральний прокурор, у свою чергу, оцінить, наскільки я впорався з його завданнями та реалізував свої ідеї й нововведення.

Які зміни відбулися у злочинності щодо неповнолітніх та злочинів, вчинених ними під час війни?

- Упродовж 2025 року на 15 % збільшилась кількість дітей, які потерпіли від вчинених щодо них кримінальних правопорушень (понад 7 тис. дітей).

Спостерігається постійне зростання злочинів, що посягають на статеву свободу та недоторканість дітей. Зокрема, у 2025 році кількість дітей, які стали жертвами таких кримінальних діянь, збільшилася на 27 %.

Кількість неповнолітніх, які скоїли кримінальні злочини, зросла на 4 %.

Відзначене підвищення, в основному, сталося завдяки неповнолітнім особам, які скоїли правопорушення, що загрожують основам національної безпеки. Важливо підкреслити, що такі злочини не є результатом власного бажання дітей, а є наслідком їх вербування та експлуатації за допомогою маніпуляцій, шантажу і обіцянок фінансових винагород з боку російських спецслужб.

Найбільшу кількість подібних випадків було зафіксовано в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Харківській областях, а також у столиці України, місті Києві.

Яким чином війна змінила статистику випадків домашнього насильства, що торкається дітей?

- Динаміка кількості дітей, які постраждали від кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством, залишається стабільно негативною.

Протягом 2025 року 585 дітей стали жертвами таких кримінальних злочинів.

При цьому близько однієї третини усіх злочинів стосується порушень статевої свободи та недоторканості дітей.

Минулого року у справах, що стосуються домашнього насильства і де жертвами стали дорослі, було зафіксовано приблизно 500 дітей, які стали свідками цих подій. Такі дані повторюються щороку.

- Ще одна з ініціатив, озвучена Офісом Генпрокурора, - посилити покарання за вбивство та зґвалтування дітей. Йдеться про запровадження безальтернативного довічного ув'язнення за злочини особливої тяжкості проти неповнолітніх. Чи є реакція народних депутатів на цю ініціативу?

- Коли я був керівником Чернівецької обласної прокуратури, то брав участь у судових процесах у справах про ґвалтування дітей. Також там працювала процесуальним керівником ювенальний прокурор, у якої за 20 років роботи було більш як 20 довічно ув'язнених за вбивства і ґвалтування дітей. Поспілкувавшись з нею і беручи безпосередню участь у судових засіданнях, побачив, що ті, хто ґвалтують дітей, як правило, не визнають вину, не каються. І я на 100% впевнений, що коли такий ґвалтівник вийде через 7-10 років на свободу, він буде це робити далі. Цих людей, на жаль, нічого не виправить. Тому, щоб убезпечити дітей, потрібні зміни в законодавстві.

Щодо відгуків на цю ініціативу, Генеральний прокурор надіслав звернення до Комітету з питань правоохоронної діяльності, проте наразі нас не запросили до обговорення. Якщо отримаю запрошення, буду готовий поділитися своїм досвідом на конкретних прикладах.

Як можна звернутися до депутатів, аби вони звернули увагу на цю проблему в даний момент? Діти не можуть бути "неактуальними", як це часто стверджують політики.

Я б запропонував їм відвідати судові засідання, пов'язані зі справами про сексуальне насильство над дітьми. Це дозволило б їм почути свідчення постраждалих, зрозуміти, як відбувається цей жахливий процес, які дії вчиняє злочинець, які почуття переживає дитина в той момент і як їй доводиться жити після пережитого насильства. Вони змогли б особисто спостерігати за поведінкою агресорів на суді та агресією, яку вони виявляють щодо своїх жертв.

Зазвичай, дітей опитують під час досудового розслідування у слідчого судді з використанням відеозапису та за участю психолога. Це робиться для того, щоб уникнути повторного травмування дитини. Проте навіть на основі цих записів можна зрозуміти, які переживання їй довелося витримати. Якщо навіть це не стане переконливим аргументом, важко уявити, що ще може змінити їхню думку.

Після того, як ми завершили запис цього інтерв'ю, в медіа з'явилося розслідування Антикорупційного центру "Межа". У ньому зазначалося, що батько Генерального прокурора нібито здобув громадянство Російської Федерації у 2023 році. Також йшлося про кількох заступників керівника Офісу Генпрокурора, родичі яких мають російське громадянство або ведуть бізнес на тимчасово окупованих територіях, сплачуючи податки до бюджету держави-агресора. Серед них згадувалися і батько Віктора Логачова.

Руслан Кравченко виступив з публічним коментарем щодо цієї інформації. Авторка статті ще раз звернулася до Віктора Логачова, аби поставити йому додаткові запитання про те, що було озвучено в засобах масової інформації.

"Я переглянув як відео, так і статтю. З них я отримав досить несподівані відомості про свого батька, - підкреслив він. - Мені говорили, що журналісти завжди перевіряють факти перед публікацією. Тому я хочу пояснити, як насправді все виглядає."

Ми мешкали в Луганську до 2014 року. Мій батько все своє життя присвятив бізнесу і досяг значних успіхів у цій сфері. У нього було безліч підприємств та власності, пов'язаної з ними.

Літку 2014 року я з дружиною, дітьми та батьками переїхали до Києва. Через кілька місяців деякі бізнеси були зареєстровані в столиці, а інші – у звільнених районах Луганської області, таких як Станиця Луганська та Сєверодонецьк. Ці підприємства працювали на території, контрольованій Україною, і сплачували податки до державного бюджету.

Коли розпочалася повномасштабна війна, російські війська захопили як Сєверодонецьк, так і Станицю Луганську, внаслідок чого ці активи також були втрачені.

- У розслідуванні йдеться про одну з компаній - ООО "Водомир". Що з нею зараз?

- Вона була зареєстрована в Станиці Луганській, яка до 2022 не була окупованою. Селище захопили в перші дні повномасштабного вторгнення.

Мама з батьком жодного разу не відвідували тимчасово окуповану територію чи територію російської федерації.

У подібних ситуаціях важливо повідомити державні органи про те, що підприємство, яке належало даній особі, опинилося на території, захопленій російськими військовими.

- Ще в 2014 році інформували правоохоронні органи про те, яке майно підприємств, автомобілі, які рахувалися за цими підприємствами, бойовики забрали при захопленні Луганська. З цього приводу були кримінальні провадження.

У мене з татом чудові стосунки, і він живе в сусідньому під'їзді. Коли він переїхав до Києва, то почав активно вести свою сторінку у "Фейсбуці". За ці роки він опублікував понад 11 тисяч постів, у яких висловлює своє неприйняття окупантів і розповідає про їхні дії. Такі публікації абсолютно не дозволили б йому вести бізнес на тимчасово окупованих територіях — його б просто вбили. Я можу поділитися посиланням на його профіль, щоб ви могли ознайомитися з його думками.

Я не знаю законодавства російської федерації, але не думаю, що можна якось перереєструвати бізнес і вести його, якщо не перебуваєш на тимчасово окупованій території України чи в самій росії.

Я розмовляв із батьком після виходу цього матеріалу, про який ви питаєте. Він пояснює, що не знає, що стало з тими усіма активами, які залишились на захоплених росією територіях. Каже, що в нього там навіть немає знайомих, яким можна подзвонити і спитати.