В'язниця за управління житловим фондом під час окупації. Як в Україні карають за співробітництво з Росією.

Мешканець Куп'янська, що в Харківській області, на ім'я Н. під час російської окупації у 2022 році вирішив залишитися на посаді керівника комунального підприємства з благоустрою, яке було засноване самопроголошеною "військово-цивільною адміністрацією" замість звичайного житлово-комунального управління. Після визволення Куп'янська цей чоловік опинився на лаві підсудних, де йому були пред'явлені обвинувачення у колабораціонізмі.

Шевченківський районний суд Харкова виніс вирок, призначивши йому п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. Чоловік не визнавав своєї провини, стверджуючи, що його діяльність полягала в упорядкуванні життя в місті та управлінні двірниками, слюсарями та сантехніками.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Кілька місяців тому суд у Одесі виніс вирок мешканцю Херсона К., засудивши його до 12 років позбавлення волі. У 2022 році чоловік працював прибиральником у виправній колонії №90. Як він сам розповів під час судового розгляду, на цю роботу він пішов через брак інших можливостей. Його обов'язки включали прибирання території, косіння трави та фарбування бордюрів. Свідки зазначали, що іноді він знаходився на вежі, де стежив за порядком на ділянці.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

У серпні поточного року Тернівський районний суд Дніпропетровської області виніс заочний вирок, засудивши колишню керівницю санепідемстанції в Новоайдарі Луганської області до 8 років позбавлення волі з конфіскацією її майна. Суду не вдалося з'ясувати, де саме перебуває обвинувачена, а державний захисник заявив, що причини, з яких жінка вирішила прийняти цю посаду, залишаються невідомими.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Серед тисяч вироків, що їх ухвалювали суди з 2022 року зі звинуваченнями у колабораціонізмі, є сотні схожих на справи трьох людей, про яких ми дізналися із Державного реєстру судових справ.

Це справи зі звинуваченнями керівників санепідемстанцій, лікарень, старост сіл, начальників водоканалів, працівників податкових служб, директорів шкіл, дитсадків, так званих вуличних чи квартальних активістів.

Прокурори та судові органи вважають, що ці особи свідомо обрали працювати в рамках окупаційної адміністрації, що означає їхню зраду рідної країни. Вони посилаються на положення Кримінального кодексу, які були введені в силу відразу після початку масштабних бойових дій.

Натомість правозахисники переконані, що багато хто з цих людей став заручником обставин внаслідок окупації і що вони могли погоджуватися на співпрацю з російською владою через страх, примус чи крайню потребу.

За роки з початку широкомасштабного вторгнення вже прижився особливий термін, коли йдеться про таких людей, котрі жили під окупацією у 2022 році чи живуть зараз - "низовий колабораціонізм".

У березні 2022 року, одразу після початку російської агресії, депутати Верховної Ради внесли статтю 111-1 до Кримінального кодексу України. Ці зміни були прийняті без зволікань, і правозахисники вважають їх превентивним кроком, що має на меті продемонструвати рішучість української влади у суворій відповідальності осіб, які співпрацюють з агресором.

"На старті конфлікту основною метою було переконати людей, попередити їх про небезпеку співпраці з російськими силами. Проте тепер обставини змінилися кардинально," - зазначає правозахисник Центру громадянських свобод Володимир Яворський.

Стаття 111-1 Кримінального кодексу про колабораційну діяльність, як він вважає, формально може стосуватися багатьох людей, бо вони змушені були взаємодіяти з російською владою на окупованих територіях і у 2022 році, і тим більше зараз.

Цю статтю можна розглядати як оцінку як осіб, які займають посаду "міністра" і відкрито висловлюють підтримку російській владі, беручи участь у виборах та представляючи політичні сили Росії на анексованих територіях, так і тих, хто був залучений у різні установи та організації окупаційної адміністрації, які впливають на повсякденне життя місцевих мешканців.

Олександр Жила, один із керівників управління, що займається досудовими розслідуваннями в Офісі генерального прокурора, у ході обговорення з правозахисниками зазначив, що судова практика класифікує всі органи, створені після анексії українських територій, як частину "окупаційної влади".

Отже, мова йде не тільки про нелегітимні місцеві ради, адміністративні структури, правоохоронні органи, прокуратуру та суди, а й про інші установи, такі як пенсійний фонд, нотаріальні органи, а також усі комунальні чи сервісні підприємства.

Протягом останніх років правозахисники неодноразово підкреслюють важливість реформування існуючих законів та необхідність чіткого визначення статусу осіб, які залишилися в окупованих територіях і підтримують життєдіяльність місцевих мешканців. Це дозволить судам отримати інструменти для оцінки умов, в яких діяли ці люди, а також з’ясувати, чи піддавалися вони фізичному або психологічному тиску.

Володимир Яворський розповів ВВС News Україна, що згідно із результатами дослідження, що його ближчим часом оприлюднить Харківська правозахисна група і до підготовки якого він був залучений, понад 40% вироків у судах за статтею "колабораційна діяльність" стосуються простих людей, які "не відігравали якоїсь ролі в колаборації чи окупації територій".

Експерти платформи Опендатабот, аналізуючи відкриті дані Єдиного державного реєстру судових рішень за 2022-2026 роки на прохання ВВС News Україна, підрахували загальну кількість вироків станом на кінець серпня 2026 року. Їх було понад 3600. Найбільше - у 2024 і 2025 роках, 957 та 1 112 відповідно.

У більшості випадків рішення суду передбачають тюремне ув'язнення. Загалом таких вироків налічується 2 626, що складає більше 72%.

Всі вони були піддані судовому розгляду за статтею 111-1, яка складається з восьми частин, що визначають різні строки покарання, включаючи найсуворіше покарання - довічне ув'язнення або 15 років позбавлення волі.

Володимир Яворський, посилаючись на дослідження судової практики за статтею про колабораціонізм Харківською правозахисною групою, каже, що 60% їх є заочними, за скороченою процедурою.

Центр прав людини ZMINA акцентує на цій проблемі, підкреслюючи, що вироки за відсутності обвинувачених за найсерйознішими частинами статті 111-1 досягають 80%. Такі рішення приймаються без фізичної присутності підсудних, і часто їх місцезнаходження залишається невідомим.

Державні адвокати, призначені для захисту, часто не мають безпосереднього контакту з підзахисними, що, в свою чергу, ускладнює процес збору доказів щодо вини осіб, підкреслюють фахівці центру.

З 2022 року у Верховній Раді зберігається більше десяти законопроєктів, які мають на меті внести зміни до статті Кримінального кодексу щодо колабораційної діяльності. Серед цих ініціатив є як ті, що пропонують підвищення відповідальності за певні дії, так і ті, що прагнуть лібералізувати окремі норми, зокрема в контексті роботи на підприємствах та в установах критичної інфраструктури, якщо особи не вчиняли насильства та не підтримували окупаційний режим.

Правозахисники вважають, що переслідування їх є порушенням Міжнародного гуманітарного права, яке зобов'язує підтримувати цивільне життя в окупації задля уникнення гуманітарної катастрофи. Український закон цих застережень наразі не містить, кажуть правозахисники Центру прав людини ZMINA.

Ще у 2023 році голова парламентського Комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас визнавав, що змінювати Кримінальний кодекс потрібно.

"Ми або займемося новою редакцією, або розробимо законопроєкт, ініційований комітетом. Загалом, питання колаборантів є вкрай чутливим. Ми усвідомлюємо, що деякі особи на окупованих територіях можуть зазнавати тиску і змушені співпрацювати з агресорами з гуманітарних причин. Тому ми прагнемо вдосконалити положення Кримінального кодексу", – зазначив він три роки тому.

Тоді депутати домовилися вивчити судову практику перших двох років від початку війни, перш ніж готувати якісь зміни.

Проте з того часу нічого не змінилося. Неофіційні джерела стверджують, що це пов'язано з тим, що проблема є надзвичайно делікатною для країни.

Один з парламентаріїв висловив думку ВВС News Україна, що зменшення покарання за колабораціонізм для багатьох українців, які страждають від наслідків війни, може сприйматися як "відбілювання зрадників", а не як справедливе рішення. Тож навряд чи слід очікувати швидкого розгляду змін до Кримінального кодексу.

Безсумнівно, коли йдеться про справжнє пособництво агресору, тут не може бути жодних компромісів, - підкреслює правозахисник Володимир Яворський. - Проте, якщо ми маємо на увазі наше майбутнє та прагнемо зберегти ці території за Україною, то такі покарання не можна вважати обґрунтованими.

"Зниження рівня карати є абсолютно безглуздим. У результаті ми лише посилимо негативне ставлення людей до України, і це вже має місце. Вони переживають, що можуть потрапити під арешт, а російська окупаційна влада цьому сприяє," - висловив свою думку Володимир Яворський.

Тим часом за те, чого не зробив парламент, взявся Верховний Суд. Кілька місяців тому він висловив свою офіційну позицію стосовно справ про колабораційну діяльність.

Передусім, вищий суд наказав судам нижчої інстанції більш уважно досліджувати заяви обвинувачених, які стосуються фізичного або психологічного тиску під час окупації. Крім того, судам було рекомендовано не вважати співпрацю з ворогом добровільною без наявності переконливих доказів з боку прокурорів, що підтверджують відсутність примусу.

"Ми мусимо чітко відділити злочинні діяння від незлочинних. Потрібно з'ясувати, чи діяла особа за власною волею. Якщо ж вона діяла під впливом фізичного або психологічного примусу, то кримінального діяння немає", - наголошувала заступниця голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк.

Верховний Суд також звернувся до прокурорів, аби ті ретельніше доводили прямий умисел особи, а не пропонували карати лише за сам факт працевлаштування на роботу на окупованих територіях.

Вищий суд підкреслив, що аналогічні правила повинні застосовуватися також до керівників шкіл і дитячих садків, що функціонують на територіях, які знаходяться під окупацією. За цей час суд виніс більше 200 рішень стосовно представників освіти, включаючи реальні терміни ув'язнення та конфіскацію їхнього майна, як повідомляє Опендатабот.

Хоча у цій сфері, як виглядає, ознаки співпраці з окупаційною владою помітні більше, ніж будь-де. У Державному реєстрі судових справ практично у всіх вироках, що їх отримали директори шкіл, ми виявили одне і те ж формулювання: "сприяли впровадженню стандартів освіти країни-агресора".

Під це формулювання підпадає отримання російських підручників, навчання вчителів, складання навчальних планів, проведення різноманітних заходів, без чого жодна школа не обходиться.

"Ця позиція Верховного Суду є значним досягненням, - зазначає Діана Депутат, правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA, в інтерв'ю ВВС News Україна. - Протягом останніх років ми постійно підкреслювали атмосферу страху і примусу на окупованих територіях, яка повинна враховуватися при розгляді справ про колаборацію. Адже будь-які дії, вчинені під тиском або в умовах крайньої необхідності, відповідно до Кримінального кодексу, не є кримінально караними."

Проте, правозахисники впевнені, що рішень Верховного Суду недостатньо, і парламент повинен висловитися щодо осіб, які на окупованих територіях виконують, по суті, гуманітарні завдання.

Ще одне рішення суду стосується так званого "інформаційного співробітництва з ворогом". Публікації та "лайки" у Телеграмі або на інших платформах, що підтримують окупантів, автоматично кваліфікувалися як кримінальний злочин. На початку великої війни саме за такі дії накладали найсуворіші покарання.

Проте у травні Верховний Суд погодився, що обвинувачення у колабораційній діяльності не може ґрунтуватися лише на неперевірених публікаціях у Telegram-каналах без підтвердження викладеної в них інформації іншими доказами.

Діана Депутат каже, що в останні роки, зокрема, у 2025 році тенденції розгляду справ у судах помітно змінилися.

"На початкових етапах широкомасштабної війни ми стали свідками масового винесення вироків за колабораційну діяльність відповідно до частини першої статті 111-1 Кримінального кодексу України, зокрема за 'лайки' або коментарі в соціальних мережах, які прирівнювалися до кримінального проступку. Однак наразі в судах першої інстанції основна увага приділяється справам, що стосуються більш серйозних форм колабораційної діяльності, зокрема співпраці з окупаційною адміністрацією", - підкреслила правозахисниця.

З кожним роком окупації, до якої звикають люди на Донбасі та в інших частково захоплених територіях України, дедалі більше зростає необхідність розмежувати справжню зраду від питання виживання.