Три роки звільнення від колоніального впливу.

За три роки деколонізації перейменували 26 000 вулиць та інших топонімів, демонтовано понад 1300 імперських памʼятників. Також назви змінили 513 населених пунктів і 4 райони. Голова підкомітету з деколонізації у парламенті народний депутат Роман Лозинський ("Голос") заявив громадський ініціативі "Голка", що закон про деколонізацію, який прийняли три роки тому, вже виконали на 95%:

"Залишається кількасот топонімів, які з тих чи інших причин забули перейменувати. Так само є кілька міст, де рішення про перейменування ухвалити поки не вдалось. Та важливо інше: багато поколінь виросло в просторі, повному ворожих символів. І саме стійкість українського народу проти російської агресії дала нам історичний шанс очиститись від імперського та радянського спадку. Я вдячний Українському інституту національної памʼяті і кожному, хто допомагає очищати Україну від символіки країни-агресора".

Першу редакцію законопроєкту про деколонізацію (№7253) подав Федір Веніславський ("Слуга народу") з низкою народних депутатів одразу після повномасштабного вторгнення 2022 року. До другого читання робоча група під головуванням Романа Лозинського суттєво доопрацювала цей проєкт і механізми реалізації так, що текст збільшився в 30 разів. Тоді у другому читанні проти цієї ініціативи проголосував лише народний депутат Сергій Дунаєв, обраний за списком ОПЗЖ, але десятки депутатів за це питання не голосували.

Народний депутат Володимир В'ятрович з партії "Європейська солідарність" підкреслює, що хоча є певні досягнення у зміні назв населених пунктів та районів, проблема з об'єктами, які знаходяться в реєстрі культурної спадщини, досі залишається невирішеною.

Верховна Рада прийняла зміни до законодавства про культурну спадщину, які зобов'язують уряд і Міністерство культури переглянути реєстри культурних об'єктів, що містять символіку російської імперії. Це включає ухвалення рішень про можливість демонтажу, переміщення або навіть модифікації окремих елементів таких об'єктів, а також зміну їх назв. На жаль, прогрес у цьому питанні відбувається дуже повільно: хоча закон надавав чиновникам три місяці для дій, з моменту його ухвалення минуло вже понад два роки. Як наслідок, деякі імперські пам'ятники, зокрема відомий пам'ятник російської слави в Полтаві, досі залишаються в публічному просторі, а не в музейних колекціях. Крім того, спостерігається практично відвертий саботаж виконання вже прийнятих рішень щодо демонтажу певних об'єктів, таких як пам'ятник Пушкіну в Одесі.

В Мінкульті роз'яснили громадській ініціативі "Голка", що після ухвалення закону було ініційовано проект урядової постанови щодо виключення з реєстру 13 найбільш спірних пам'яток національного значення, серед яких і пам'ятник Пушкіну в Одесі.

"Також мова про пам'ятник Щорсу в Києві. Ця робота продовжується. У лютому цього року з Реєстру вилучено іншу резонансну пам'ятку національного значення - "Пам'ятне місце, де відбувалася Переяславська рада". Найсвіжіші наразі рішення - це вилучення з Реєстру пам'яток в центрі Миколаєва, а також визнання такими, що не підлягають занесенню до Реєстру, об'єктів в Одеській області. Їхня подальша доля залежить від рішень місцевої влади. Зараз Мінкульт переглянув статус 921 однієї пам'ятки, щодо якої прийнято рішення про вилучення, на занесення або надано дозвіл на усунення об'єкта з публічного простору. Окрім цього, з майже півтори тисячі об'єктів, документи щодо яких були надіслані до Міністерства з метою вирішення питання перегляду їх статусу, близько половини повернуті на доопрацювання", - коментує заступник Міністра культури Іван Вербицький.

У міністерстві зазначають, що одним з варіантів вирішення питання про наявність на пам'ятці забороненої символіки є надання згоди на демонтаж окремих елементів об'єкта, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму або російської імперської політики. Такі рішення щодо пам'яток місцевого значення приймаються обласними ти Київською міською військовими адміністраціями і не потребують окремого дозволу Міністерства. За інформацією, військових адміністрацій, наразі надано більше 300 таких дозволів. Близько 1 тисячі запитів перебуває на розгляді.

Необхідно зазначити, що рік після ухвалення закону "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" залишилося змінити назви 333 населених пунктів. Ці населені пункти мали географічні назви, що походять з імперського та радянського періодів. Для вирішення цього питання у Верховній Раді була зареєстрована постанова номер 11188, ініційована народним депутатом Романом Лозинським разом з його колегами з партії "Голос".

Група депутатів, що підтримують РПЦ, успішно зірвала голосування, яке мало на меті заборонити діяльність московського патріархату. Народний депутат Максим Бужанський та його однодумці були проти зміни назви міста Павлоград, яке носить ім'я російського імператора Павла І, на історичну козацьку назву Матвіїв. Замість того, щоб назвати місто, яке раніше носило ім'я генерала Синельникова, Ріднопілля, Южноукраїнськ мав отримати козацьку назву Гард, а місто Южне — нову назву Порт-Анненталь. Громадський сектор ініціював адвокаційну кампанію на підтримку цих змін, але для ухвалення постанови не вистачило менше 20 голосів, у результаті чого лише 208 нардепів висловилися "за".

Варто відзначити, що серед політиків, які проголосували за це питання червоною кнопкою, були Роман Каптєлов, Андрій Мотовиловець і Степан Чернявський.

Депутати, що виступили проти ухвалення постанови. Інфографіка з ресурсу "Перезарядити країну – це в твоїх руках".

До речі, заступник голови фракції "Слуга народу" Андрій Мотовиловець під час адвокаційної кампанії щодо заборони діяльності Московської церкви, спершу підтримав подання проросійських депутатів до Венеційської комісії, а після суспільного тиску відкликав свій підпис.

На наступний день після того, як Верховна Рада не змогла ухвалити постанову 11188, народні депутати представили нову постанову 12043. Її підтримали 281 депутат. За рахунок компромісу відбулося окреме голосування щодо деколонізації назв п'яти "проблемних" міст, але в результаті депутати не змогли досягти успіху.

Минулого року парламент ухвалив закон, що визначає основи державної політики у сфері національної пам'яті. Директор Інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров підкреслив, що цей закон є важливим для забезпечення національної безпеки в умовах війни з Росією. Він закріплює основи національної пам'яті та фіксує злочини, скоєні проти України, такі як Голодомор, репресії та агресія з боку РФ. Закон також формує єдину державну політику пам'яті, що стосується геноциду, політичних репресій, війни з Росією і деколонізації. Це сприяє зміцненню національної стійкості, захищає суспільство від історичних маніпуляцій з боку Росії та підвищує статус Українського інституту національної пам'яті.

В'ятрович підкреслює, що Верховна Рада за допомогою цього закону внесла зміни до законодавства, що регулює питання пам'яток Другої світової війни.

"Ми зобов'язали очистити їх від комуністичних пропагандистських цитат, серпомолотів, а також забезпечити на них написи українською мовою і зазначення правильних років війни, яка почалася в 1939-му році, а не в 1941-му. Цей процес лише починається. Загалом крок за кроком закон про деколонізацію реалізується. Цілковито зависло хіба що питання перейменування Дніпропетровської й Кіровоградської областей. Бо це потребує змін до Конституції. Які можна внести лише після закінчення воєнного стану і при наявності 300 голосів за ці рішення у парламенті".