Загадка Петлюри та феєрверк на очах у більшовиків: незвичайні подробиці про День Соборності.

Схід і Захід – назавжди разом! Ніхто не зможе знищити те, що тисячі українських патріотів зберегли, віддавши за це свої життя! Протягом століть "мишебраття" намагалися довести нам, що єдність неможлива, називаючи нас "хохлами", лякаючи Донеччани Львовом і навпаки, морили голодом та зневажали наші досягнення, привласнюючи нашу історію – і продовжують це робити й сьогодні. Вони розіб'ють свої зуби об нашу силу! Ніхто не зможе нас зупинити! Адже українці є господарями на своїй землі, подарованій нам Богом. Вітаю всіх нас зі святом!

Європейські держави висловлювали свою підтримку незалежній Україні вже в 1917 році.

Фактично, іноземні країни почали визнання Української Народної Республіки вже в кінці 1917 року. Основою для цього рішення став Третій Універсал, а причиною – обставини на фронтах Першої світової війни.

На початку грудня французький генерал Табуї зав'язує стосунки із Генеральним секретаріатом УНР та від імені Франції запитує щодо "фінансової та технічної допомоги, яку союзники могли б дати Україні, щоб допомогти її велетенській роботі організації та відродження".

29 грудня (11 січня н. ст.) 1918 року Київ і Париж офіційно увійшли в дипломатичні стосунки. Слідом за Францією Україну визнала Велика Британія. У грудні українську делегацію на мирних переговорах у Бресті від імені усіх чотирьох держав визнав і австрійський міністр закордонних справ Австрії граф Чернін.

Отже, представники Центральних держав, як і Франція з Англією, вже наприкінці грудня 1918 року сприймали Україну як самостійну державу.

Донбас сто два роки тому відіграв ключову роль у укладенні Акту злуки.

На початку ХХ століття в Донеччині та Луганщині спостерігалися явища загальної демократизації та активізації громадянського суспільства. З'являлися численні громадські об'єднання, проходили різноманітні збори та мітинги.

У 1917 році, коли Центральна Рада оголосила Третій Універсал, в цьому документі зазначалося, що вся територія Катеринославської губернії, включаючи Донецьк і Луганськ, є невід'ємною частиною Української Народної Республіки.

Історики наголошують, що нинішні Донеччина та Луганщина грали вирішальну роль 100 років тому під час підписання Акту Злуки. Так, серед членів Центральної Ради теж були вихідці з Донбасу.

Долю України визначали... на залізничному вокзалі.

1 грудня 1918 року укладено попередню угоду щодо майбутнього об'єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Дійство відбувалося на залізничному вокзалі у Фастові: уповноважена делегація Української народної Ради та четверо з п'яти членів Директорії УНР підписали у Фастові "Передвступний договір" про злуку двох частин України в "одне державне тіло".

Згідно з концепцією, військові сили обох країн повинні були співпрацювати, а всім громадянам надавалася гарантія демократичних прав і свобод.

Існувало три варіанти Четвертого Універсалу.

9 січня 1918 року відбулося закрите засідання Малої Ради, на якому Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Микита Шаповал та Микола Солтан представили три окремі проекти Четвертого Універсалу.

Проект Грушевського виявився найстислішим. У цьому документі підкреслювалося, що український народ, втративши свою державність на протязі багатьох століть, демонстрував незламну рішучість у прагненні до національного визволення. Настав момент, коли стало можливим втілити в життя величний ідеал — повну незалежність України та її суверенність.

Два інші проєкти представили Володимир Винниченко та Микита Шаповал разом із Миколою Солтаном. Вони дуже відрізнялися від запропонованого Грушевським. Окрім акту самостійності, вони містили цілу картину перебудови української республіки.

Результатом став компроміс. Текст, який був запропонований Грушевським, доповнили окремими положеннями інших двох проєктів.

Парад, релігійна служба та феєрверк - прямо під носом у більшовиків.

На Софійській площі та навколишніх вулицях 22 січня 1919 року панувала розкішна атмосфера. Національні стрічки та прапори майоріли на вітрі, додаючи святкового настрою. В центрі столиці зібралося чимало військових: о 11:00, під звуки музики, почали прибувати українські піхотні підрозділи, артилерійські частини та стрілецькі команди. Людей було настільки багато, що багатьом доводилося підніматися на дерева, щоб краще спостерігати за подією.

Серед багатьох делегацій, які приїхали на святкові заходи, першими виявилися працівники залізничного транспорту, які несли величезний банер із написом: "Слава українським Героям!".

Потім надійшли делегації від міністерств та інших установ, зібралася хресна хода прихожан усіх київських церков. Розміщенням делегацій по місцях та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський, чиїм іменем названо театр у Вінниці. Театрал був членом Генерального секретаріату - уряду УНР.

"Ми маємо практично по хвилинах записи подій, що відбувалися на Софійському майдані 101 рік тому. Невеличкий мороз, легкий вітерець і дрібний сніг, що переливався під сонячними променями. На площі зібралося безліч людей, а флагштоки та тріумфальна арка з гербами різних регіонів стали яскравим фоном свята. Все було ретельно підготовлено, кращі режисери працювали над сценарієм цієї події. Програма включала молебень та політичні виступи. Після цього відбувся парад, який справив велике враження на киян: окрім піхоти, на ньому маршували кіннота та військова техніка — гармати і прототанки. Це вражало, адже більшовицька армія знаходилася неподалік. Завершився день салютом," - розповідає історик Віталій Скальський.

Чи був Петлюра тим, хто поцілував хрест?

Усім було цікаво, чи під час молебню Симон Петлюра та Володимир Винниченко, які були соціалістами та антиклерикалами, поцілують хрест.

І, коли священники провели молебень, один із них підійшов із хрестом, але затулив собою огляд, і ніхто не побачив, що сталося. Тож досі лишається інтригою те, чи було виконано церемоніал під час молебню до кінця.

Керівник ЗУНР так і не приїхав до Києва на проголошення Акту Злуки

Переговори про об'єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською ініціювали лідери саме Західноукраїнської Народної Республіки. Автори Акту про Злуку уявляли собі велику Україну.

Для київських політиків Галичина була теж важливим регіоном, який, втім, уже сотню років прожив в абсолютно іншій політичній, економічній та юридичній системі. Не так просто було знайти якісь точки дотику. Для галицьких політиків же завжди Київ сприймався як столиця. Вони завжди Київ називали "Великою Україною".

Євген Петрушевич, лідер Західноукраїнської Народної Республіки, не зміг приїхати до Києва на урочисту подію проголошення Акту Злуки. У той період він знаходився у Відні, оскільки виконував обов'язки представника австрійського парламенту. Проте, незважаючи на це, він щиро підтримував підписання цього важливого документа.

Одесити вирушили на захист Львова від польських нападників.

"Коли прийшли повідомлення про Акт Злуки, по всій Україні відкрилися такі бюро добровольців, і збиралися йти захищати Львів від поляків. Ми маємо успішні приклади таких загонів. В Одесі був сформований на чолі з Андрієм Долудом, і вони виїхали до Львова і успішно пройшли українсько-польську війну. Кордон формально залишався, влада стикнулася з тим, що різко зріс трафік (за сходу на захід - ред.), довелося відкривати кілька нових пропускних пунктів", - розповідає історик Віталій Скальський.

Як "совєти" намагалися стерти День Злуки зі свідомості українців

У роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. З утвердженням влади російських більшовиків ці "контрреволюційні свята" були стерті з суспільної свідомості.

Первинне урочисте святкування Дня Соборності на рівні держави відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України - Хусті. Ця подія стала найбільшою демонстрацією українців за два десятиліття, коли край перебував у складі Чехословаччини, зібравши понад 30 тисяч учасників. Однак після встановлення радянської влади в місті, організувати подібні масові святкування цієї важливої дати стало неможливо.

Основною традицією святкування Дня Соборності є створення живого ланцюга. Ця практика бере свій початок у 1990 році, коли українці, сповнені патріотизму, вирішили символічно продемонструвати єдність своєї держави.

У Києві щороку організовують живий ланцюг, що простягається вздовж моста Патона, який сполучає правий і лівий береги столиці. Ця акція символізує єдність Сходу та Заходу України.

Офіційно ж День Соборності в незалежній Україні став державним святом у 1999 році.