Росія посилює свої терористичні методи: які нові виклики постають перед Україною та чому реакція на них є недостатньою.

Протягом літнього періоду російські окупанти істотно змінили свою тактику терору в тилових регіонах України та розширили використання реактивних засобів ураження, що ускладнило їх перехоплення. В даний момент вирішуються питання щодо протидії цим загрозам. Проте виникає питання: чи можна було запобігти нинішнім втратам і руйнуванням, заздалегідь підготувавшись до можливих небезпек та маючи ефективні засоби захисту, що відповідають даному етапу? Давайте розглянемо цю ситуацію детальніше.

Більше інформації про це можна знайти у новій статті спільного проєкту OBOZ.UA та команди "Інформаційний спротив".

Російські окупанти значно посилили удари по тиловій території України, застосовуючи реактивні модифікації дронів-камікадзе Shahed-238 ("Герань-3/4") і Karrar ("Герань-5"), а також ерзац-ракет "Бандероль" і у перспективі - "Дань-Т".

Станом на сьогодні, частка використання реактивних "камікадзе" щомісяця перевищує 50% від всіх безпілотних літальних апаратів. Наприклад, у серпні було застосовано приблизно 2 800 таких дронів, що становить частину з загальних 5 004.

Перехоплення реактивних дронів-камікадзе за допомогою звичайних систем малої ППО, зокрема дронів-перехоплювачів, є можливим, проте надзвичайно ускладненим через високу швидкість цілей. Це спонукає Україну працювати над створенням дронів-перехоплювачів, здатних використовувати реактивну тягу. Саме цим в даний момент займаються виробники систем малої ППО. Але чому це питання стало актуальним саме зараз, а не рік чи півроку тому?

Справа в тому, що перший реактивний дрон завдав удару по території України в січні 2024 року. І за минулі понад два з половиною роки не було розроблено ефективного засобу протидії.

Чому протягом усього цього часу не звертали уваги на загрозу, пов'язану з потенційним використанням противником реактивних терористичних засобів? Чи то недбалість, чи, можливо, брак можливостей для швидкого впровадження ефективних та економічних методів їх перехоплення?

Спробуємо розглянути це питання на прикладі зенітних дронів-перехоплювачів, які продемонстрували свою ефективність у боротьбі з поршневими безпілотниками Shahed-136.

Протистояння зенітних дронів й Shahed-136

Використання безпілотників-камікадзе Shahed-136 на територіях України почалося в серпні 2022 року. Тоді вивчалися різні методи покращення ефективності систем перехоплення цих терористичних апаратів, але через обмежену кількість загроз, їм приділяли менше уваги в порівнянні з ракетами.

Своєю чергою, вже у 2022-2023 рр. з'явилася ідея щодо застосування дешевих дронів-перехоплювачів не лише проти розвідувальних БПЛА супротивника, а й проти "камікадзе". Ця тема на державному рівні мала підтримку. Але недостатню.

У другій половині 2024 року офіційно презентується дрон-перехоплювач STING від Wild Hornets, але перші контракти на STING та його аналоги були укладені лише в травні 2025-го, через сім місяців. Як ви розумієте, за цей час ворог не тільки масштабував виробництво та нальоти Shahed-136, а й почав завдавати ударів реактивними Shahed-238.

Ось один із прикладів. У вересні 2024 року РОВ виконали 1 327 нальотів, у жовтні ця цифра зросла до 1 917, а в листопаді досягла 2 430. На травень 2025 року російські загарбники вже провели 3 512 нальотів.

Інакше кажучи, можливість противника використати Shahed-136 для масштабування своїх атак була втрачена, і ми змогли відповісти на цю загрозу лише коли ситуація наближалася до критичних рівнів інтенсивності нальотів, а не на самому початку. Однак, це не є найважливішим аспектом.

Чи була можливість паралельно з розробкою дрона-перехоплювача для масових поршневих Shahed-136 зробити заділ на виріб з реактивною тягою? Так, була, але не було запиту на це, оскільки не було планування загроз на середньострокову та довгострокову перспективу. Завдання вирішувалися за фактом або із запізненням.

На фоні цього прикладу стає очевидним, наскільки ми відстаємо в плануванні та впровадженні превентивних заходів, навіть усвідомлюючи ті виклики, з якими Україна може зіштовхнутися.

Планування загроз

На сьогоднішній день в Україні відсутнє стратегічне планування загроз у середньо- та довгостроковій перспективі на рівні міністерств, комітетів та інших установ, які могли б визначати рамки безпеки країни. Це також стосується формулювання завдань для підприємств оборонно-промислового комплексу, що стосуються майбутніх проектів, їх реалізації у вигляді матеріальних продуктів та проведення випробувань. В подальшому це ускладнює підготовку до необхідності масштабування виробництва та його масового впровадження.

По суті, реактивний дрон-перехоплювач проти реактивних "камікадзе" міг бути успішно розроблений і підготовлений до виробництва в період з 2024 по 2025 рр., але про нього заговорили тільки зараз як про випробуваний засіб перехоплення.

Тим часом, ерзац-ракета "Бандероль", яка вперше була запущена по Україні в січні 2025 року і не є якоюсь чудо-зброєю, гостро ставить питання про необхідність створення та масового виробництва дешевих зенітних керованих ракет малого радіусу дії. До речі, ці ж засоби є вкрай актуальними й проти реактивних дронів.

У свою чергу, коли я акцентував увагу на необхідності Україні концентрувати свої зусилля не лише на популярних дронах-перехоплювачах та спробах подолати західні інформаційні бар'єри щодо системи Patriot, але й піднімати питання про системи ППО малого радіусу дії, я стикався з негативною реакцією. Багато хто вважав, що ракета завжди буде коштувати дорожче, ніж дрон.

Вартість дронів-камікадзе варіюється: "Герань-3" коштує приблизно $80, "Герань-4" - близько $200 тисяч, а "Герань-5" оцінюється в межах $130-150 тисяч. У світлі сучасних цінових тенденцій, деякі західні ракети виявляються вдвічі дешевшими за реактивні дрони противника. Наприклад, ракети APKWS, що коштують близько $30 тисяч, є значно вигіднішими в порівнянні з будь-яким "Шахедом", оскільки їхня ціна нижча в кілька разів.

Чи мала Україна можливість реалізувати з 2022 року проєкт власної мобілізаційної зенітної керованої ракети, яка була б сьогодні максимально актуальною? Дешева. Масова. Ефективна проти тихохідних і будь-яких дозвукових цілей.

Так.

Якби було належно організовано управління загрозами та уникнуто обмеженого критичного ставлення до ракетних систем перехоплення, яке зумовлене особистими вподобаннями або виключно комерційними інтересами окремих фахівців.

У 2018-2019 роках ідея закупівлі в Україні бразильських турбогвинтових штурмовиків Super Tucano зазнала значної критики. Деякі недосвідчені спостерігачі навіть називали їх "кукурудзниками з часів Другої світової війни". Проте, в останні роки над Одесою ворожі розвідувальні дрони та дрони-камікадзе не знищувалися за допомогою цих "кукурудзників", які мають броньовану кабіну і потужне озброєння, включаючи чотири кулемети FN Herstal M3 калібру 12,7 мм. Натомість, для боротьби з ними використовували навчально-спортивний літак "Як-52", у якому знаходився стрілок з гладкоствольною рушницею.

У ніч з 15 на 16 вересня над Одесою було помічено реактивний об'єкт, що піднімався на висоту 6 км та досягав 9 000 метрів. Це свідчить про нову загрозу, яка не є ані дивною, ані неочікуваною. Враховуючи, що в травні 2025 року РОВ використали дрони-мішені "Дань-М", які були модифіковані для виконання ударних місій, ситуація виглядає цілком логічною.

Особливістю було не тільки те, що їхніми носіями були вертольоти, а й те, що вони могли досягати висоти 9 км, оминаючи не лише мобільні вогневі групи, а й роблячи безглуздими дрони-перехоплювачі та ЗРК малого радіусу дії.

Чи готові ми до цих нових викликів або хоча б готуємося їм протистояти, коли супротивник їх масштабує?

Результати аналізу

Росія безупинно розвиває свої терористичні технології, і вже зараз виникають відомості про те, що в найближчому майбутньому реактивні дрони-камікадзе можуть суттєво поліпшити свої швидкісні показники - до 750 км/год. Цікаво, чи здатні ті дрони-перехоплювачі, що нині розглядаються як головний засіб для протидії, впоратися з такими швидкісними викликами?

Не менш цікавими є й можливі шляхи боротьби з "Бандеролями", які начебто й очевидні, але чи є вони зараз у наявності для застосування? З огляду на те, що "Бандеролі" успішно блокували Чорне море для судноплавства, а зараз тероризують схід і північ країни - сумніваюся.

На горизонті стоїть виклик, пов'язаний із застосуванням реактивних терористичних засобів на висоті до 9 тисяч метрів.

Чи можна вважати ці ситуації несподіваними для нас? Ні, це не так. Кожна загроза має свій перший випадок використання відповідних засобів, і у нас є достатньо часу для розробки та планування адекватних відповідей. Проте, як я вже згадував, ми не займаємося цим проактивно, а реагуємо лише після того, як ситуація вже сталася, що призводить до запізнілих дій.

Причина? В країні відсутні елементарні концепції та відповідні інституції, які б займалися плануванням загроз у середньо- і довгостроковій перспективах. Ідеться не лише про формальне існування таких установ, а про їхню здатність ефективно формувати окремі статті і розробляти перспективні плани щодо номенклатури засобів, які будуть актуальними в майбутньому.