Росія суттєво збільшила кількість атак КАБами по Україні: які масштаби загрози для тилових міст і як можна з цим боротися.
У серпні 2026 року російські окупаційні війська застосували на території України рекордну кількість керованих авіаційних бомб (КАБ) - 8 766. Це викликало цілу низку запитань щодо того, наскільки зросли загрози від цього засобу терору для українських міст і чого очікувати в майбутньому.
По-перше, хочу підкреслити використання КАБ в Одесі та регіоні. Якщо раніше ми спостерігали лише поодинокі запуски, які не завжди досягали своїх цілей, то наприкінці літа 2026 року ці удари стали не тільки регулярними, але й досить ефективними - КАБи досягали берегової лінії.
У віддаленому, здавалося б, 2024 році в матеріалі на OBOZ.UA під назвою "Ворожі збройні сили акцентували увагу на КАБах для атак на тилову Україну: які зміни відбулися та як протистояти цій загрозі" я підкреслював наступне:
"Сьогодні ми з вами обговорюємо можливість нанесення ударів за допомогою КАБ углиб території України на 80 км, а через півроку ця характеристика в міру вдосконалення УМПК вже зможе перевищувати 100 км. Але якщо російським окупантам вдасться інтегрувати в авіаційну бомбу, окрім УМПК, ще й реактивний розгінний блок, то дальність ураження може сягнути 150 км і більше, а це вже зона ураження Дніпра, Одеси, Полтави..."
Так і відбулося.
Практично всі наявні на сьогодні у РОВ авіаційні бомби з адаптованими до них універсальними модулями планерування та корекції польоту отримали реактивні прискорювачі, що значно збільшило дальність польоту. І, отже, зросли загрози тим містам, де раніше про КАБи навіть не чули.
Перечень КАБ
Насамперед, слід зазначити, що таке КАБ. Це стандартна авіаційна бомба вільного падіння, до якої додається універсальний модуль планерування та корекції (УМПК). Останнім часом ці модулі зазнали значних змін у плані якості та тактики використання.
Таким чином, КАБ в першу чергу є авіаційною бомбою, а її аеродинамічні показники, які стосуються дальності польоту, формуються завдяки УМПК.
Тому слід розуміти, які бомби є в розпорядженні російської армії та які їхні ударні властивості. Практично всі базові авіаційні бомби РОВ - це осколково-фугасні:
ОФАБ-250 з масою вибухової речовини 95 кг для тактичного характеру, точкових ударів з обмеженим руйнівним ефектом;
ОФАБ-500 з масою вибухової речовини близько 240 кг, руйнівний ефект здатний знести три залізобетонні поверхи або п'ятиповерхову цегляну будівлю;
ОФАБ-1 500, що має середню вагу вибухового компонента близько 650 кг, здатен не лише проводити глибоке проникнення на кілька рівнів, але й пробивати укріплені бункерні споруди.
ОФАБ-3 000 з масою вибухової речовини в середньому 1 300 кг найпотужніша бомба з тих, на які вдалося встановити УМПК, але з обмеженою через вагу дальністю польоту та дуже низьким показником планерування.
Завдяки обмеженій дальності польоту первинних УМПК, російські окупанти змогли застосовувати ОФАБ-250 лише на відстані до 30 км, що не дозволяло їм уникати загрози з боку систем ППО. Операції проводилися на мінімальних висотах вздовж лінії фронту, не розширюючи зону ударів навіть до найближчих тилових районів.
Покращення УМПК сприяло тому, що до кінця 2023 - початку 2024 року ОФАБ-250/500 змогли подолати відстань 50-60 км і навіть досягати цілей на дистанції до 70 км, при скиданні з висоти 13 км та швидкості носія до 1 000 км/год.
Паралельно РОВ розвивали технологію інтеграції в класичні ОФАБ з УМПК реактивних прискорювачів для збільшення дальності польоту. Про небезпеку таких експериментів я казав у листопаді-грудні 2024 року, а вже в березні 2025 року Росія почала експериментально застосовувати перші УМПК-ПД на ОФАБ-500 з реактивним прискорювачем, які дають змогу долати відстань у 70 км.
Протягом 2025 року неодноразово підтверджувалося, що РОВ почали застосовувати свої КАБ у модифікаціях на 250 і 500 кг на відстані понад 70 і до 100 км. Що стосується модифікацій до 1 500 і 3 000, то створити надійний УМПК з реактивним прискоренням для них досі не вдалося, але це може бути тимчасовим явищем.
Крім того, Росія істотно збільшила обсяги виробництва авіаційних бомб. Наприклад, у жовтні 2025 року були оприлюднені дані про щомісячне виробництво керованих авіаційних бомб, яке становило від 3 500 до 4 000 одиниць вільного падіння, включаючи модифікації ОФАБ-250/500/1500/3000, а також їх різновиди, такі як РБК, ОДАБ, БЕТАБ тощо.
Отже, річне зростання виробництва досягло 100%, що може вказувати на помітну увагу РОВ до цього аспекту терору в ближній та середній тилових районах.
Сопротивление КАБ
Існує безліч способів протидії КАБ, і ми детально проаналізуємо кілька з них. Безсумнівно, досягти такої ж ефективності, як при перехопленні традиційних ракет і дронів-камікадзе, буде складніше, але це не є абсолютно недосяжним. Однак у цьому процесі є свої особливості.
Перш за все, КАБ можуть бути нейтралізовані за допомогою потужних систем радіоелектронної боротьби, які здатні блокувати GPS/ГЛОНАСС навігацію. Це суттєво знижує точність ураження цілі або може призвести до того, що бомба впаде неконтрольовано, іноді навіть без подальшого вибуху. Проте варто зазначити, що недоліком такого підходу є те, що бомба все одно призначена для падіння, і може або вибухнути, або залишити ризик подальшої детонації, поки її не знешкодять.
Існує також значна ймовірність, що сучасні засоби протиповітряної оборони, такі як NASAMS або IRIS-T, можуть перехопити великі керовані авіаційні бомби (КАБ) вагою 1 500 та 3 000 кг. Однак ці бомби, як правило, не потрапляють у зону активного використання згаданих систем. У цій зоні часто використовують осколково-фугасні авіаційні бомби (ОФАБ-250/500), які важко виявити, супроводжувати та знищити за допомогою цих ЗРК.
З іншого боку, за умови щільного зенітного вогню ОФАБ-250/500 можна збивати за допомогою ЗСУ "Шилка", "Тунгуска", "Gepard" та "Skynex" на фінальній стадії польоту, у безпосередній близькості від комплексів.
Зокрема, система ЗСУ "Gepard" здатна ефективно перехоплювати цілі типу КАБ 250/500 на відстані від 1,5 до 2 км, тоді як "Skynex" може діяти на дистанції від 3,5 до 4 км.
Однак, коли йдеться про зенітне придушення, для КАБ потрібен інтенсивний вогонь, і ймовірність детонації бомби в області, де функціонує сама установка, є вкрай високою.
Якщо взяти до уваги ймовірність захисту від КАБ у випадку Одеси, для забезпечення безпеки цієї території знадобиться не менше 25 одиниць ЗСУ "Gepard" або щонайменше 12 систем "Skynex".
Однак найбільш ефективним способом протидії КАБ є нейтралізація їхніх носіїв, переважно фронтових бомбардувальників Су-34. У ВПС Росії наразі є трохи більше ста таких літаків, готових до виконання бойових завдань, а їх виробництво складає приблизно одну ескадрилью на рік, що дорівнює близько одному літаку щомісяця.
Найбільш ефективним способом перехоплення цих засобів у майбутньому може стати використання винищувачів Gripen Україною, які будуть оснащені ракетами METEOR, у поєднанні з літальними апаратами ДРЛВ Saab-340. Проте очікувати постачання цих винищувачів можна не раніше ніж наприкінці 2026 року, тож наразі Україні не вдасться повністю вирішити проблему КАБ.
Результати аналізу
Кориговані авіаційні бомби дуже швидко привернули увагу командування РОВ завдяки можливості здійснювати терор і вплив (з мінімальними ризиками для авіації) у режимі килимових бомбардувань. Вийшовши з ситуації, коли ПКС РФ не могли завдавати таких ударів бомбами, що вільно падають, було знайдено спосіб розвинути можливості засобів ураження за рахунок кустарних УМПК. Подальша модернізація цих модулів призвела до того, що у РОВ з'явився руйнівний інструмент ближнього та середнього радіусу дії.
У міру розвитку технологій терору, які застосовують російські окупанти, та розширення їхнього виробництва, Україна за роки зростаючої загрози так і не змогла створити власний, дійсно ефективний засіб захисту. Натомість, КАБ продовжує чекати на постачання нових видів винищувальної авіації від своїх міжнародних партнерів.
Що станеться, якщо цих поставок не відбудеться? Або розглянемо ще один варіант: що, якщо РОВ продовжить вдосконалювати свої КАБ, і в момент, коли ми отримаємо Gripen із ракетами METEOR, ці засоби вже стануть застарілими?