Після двотижневої паузи російські війська знову завдали удару по Одесі, внаслідок чого є жертви, повідомляють місцеві влади.

В ніч на сьогодні російські сили здійснили напад на Одесу, внаслідок чого постраждали чотири особи. Про це повідомив Сергій Лисак, голова міської військової адміністрації.

За його словами, під російським ударом опинилися об'єкти інфраструктури, пошкоджено два житлові будинки та гараж, вибуховою хвилею вибило вікна в сусідніх оселях.

Продовжується усунення наслідків нападу та надання підтримки постраждалим.

Російські збройні сили постійно здійснюють напади на українські міста та цивільну інфраструктуру, використовуючи різноманітні види озброєння, такі як ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню. Ці атаки відбуваються в усіх куточках України.

Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об'єкти енергетики та водозабезпечення.

Українські офіційні органи та міжнародні організації вважають ці атаки воєнними злочинами, вчиненими Російською Федерацією, підкреслюючи, що вони мають умисний характер.

Атаки на системи життєзабезпечення населення та медичні установи, спрямовані на позбавлення людей електрики, тепла, води, зв'язку, медичних послуг і інших базових умов для існування, є чітким свідченням агресії. Протягом масштабного військового конфлікту Росія вчиняє різноманітні злочини проти українських громадян, які, за оцінками юристів, дослідників геноцидів і правозахисників, можуть бути кваліфіковані як геноцид. Зокрема:

Оголошення намірів щодо знищення українського народу: президент Росії та інші представники російської влади неодноразово висловлювали думку, що українці як етнічна група "не існують", називаючи їх "штучно створеною" нацією. Вони також стверджували, що тих, хто має іншу точку зору, "слід ліквідувати", а майбутнє України та українців не має місця.

публічні заклики до ліквідації українського народу;

цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров'я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв'язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;

переслідування та винищення осіб з проукраїнськими поглядами на захоплених територіях;

винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;

впровадження в навчальних закладах на окупованих територіях системи освіти та виховання, спрямованої на трансформацію ідентичності дітей;

депортація дітей, які залишилися без батьків, до Росії з метою зміни їхньої національної самосвідомості;

Вилучення та знищення українських книжок з бібліотек, грабежі музеїв і систематичне викрадення артефактів, які свідчать про багатий історичний спадок українського народу.

Конвенція, що стосується запобігання геноциду та відповідальності за нього, була затверджена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.

Конвенція охарактеризовує геноцид як дії, що вчиняються з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної спільноти.

Ознаки геноциду включають: убивства представників певної групи або завдання їм значних тілесних ушкоджень; навмисне створення умов, що сприяють винищенню групи; перешкоджання народженню дітей та примусове переведення дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення цих злочинів.