У пам'ять про авіатора та "мисливця на Шахедів" Костянтина Оборіна.

Щороку мусив отримувати дозвіл продовжувати захист країни, бо був уже непризовного віку

18 липня 2025 року під час бойового завдання загинув директор авіаклубу "Одеса", ветеран війни в Афганістані, військовослужбовець ЗСУ полковник Костянтин Оборін "Камікадзе". Йому було 63 роки.

З 2014 року він активно підтримував військовослужбовців АТО. Використовуючи свої давні зв'язки з часів служби в Афганістані, йому вдалося евакуювати 29 українських солдатів з територій, контрольованих Л/ДНР, здійснюючи особисті поїздки на ці окуповані землі.

Після початку широкомасштабної агресії Костянтин вирішив стати на захист України, приєднавшись до Збройних сил. Він обіймав посаду командира ескадрильї в 11-й окремій бригаді армійської авіації "Херсон". Як досвідчений пілот легкомоторної авіації, полковник Оборін вражав російські "Шахеди" на півдні України, здійснюючи польоти на Як-52.

У соціальних мережах безліч знайомих і друзів згадують Костянтина, охарактеризувавши його як "легендарну особистість", "надзвичайно добру людину" та "опору не тільки для родини та близьких, але й для численних інших".

"Кожен раз, коли він приїжджав до нас, я починала скиглити. Костя, в тебе купа онуків. Тобі вже за 60, ну ти ж можеш списатися! Ти обіцяв! [А він казав] "Ні, маленька (він називав мене маленька і обіймав кожен раз міцно-міцно), я ще повоюю. Ти ж бачиш, як зараз із людьми. Маю захищати родину, країну і тебе з дівчатами!" І посміхався так щиро..." - згадує відома одеська волонтерка, засновниця благодійного фонду "Корпорація монстрів" Катерина Ножевнікова.

Вона розповіла, що через перевищення граничного мобілізаційного віку він щороку їздив до Києва, щоб отримати дозвіл продовжувати захист країни. "Коли сотні тисяч молодих "чоловіків" ховаються по хатах..." - додає волонтерка.

Про знайомство з Костянтином розповідає і журналістка, воєнна кореспондентка Наталія Нагорна, яка давно займається парашутним спортом.

Ми прибули до околиць Одеси, коли я отримала перелом ноги. На території аеродрому мої друзі займалися стрибками, а я, незважаючи на травму, літала на мотодельтаплані, звісивши з борту гіпсову пов'язку. Головною фігурою у всьому цьому був Костя, який виглядав кумедно у своєму комбінезоні. Потім він витягнув величезну повітряну кулю, що нагадувала сирну голову, і відправився в небо. Це було досить незвичайне знайомство.

Під час боїв за Херсонщину Костя постійно нагадував нам про небезпеку, адже ми жили в досить ризикованій місцевості. Він пропонував свою підтримку, а також каву. Час від часу надсилав смішні та милі селфі, а також писав, коли був на фронті. Костя говорив про себе, що не боїться "не жити". Останнє його повідомлення в моєму месенджері звучало: "Побачимось!".

А ще обіцяв, що ми переможемо. І політаємо на повітряній кулі над Одесою.

Костя - небесна людина. Рекордсмен України з парашутного спорту. Повітроплавець. Це те, чим я намагаюсь себе переконати, що він відразу потрапив на небо. Колись на небі ми обов'язково побачимось", - написала із сумом журналістка.

У червні 2022 року Костянтин висловив свої міркування на Фейсбуці, як військовослужбовець, про те, що необхідно зробити, аби сама ідея війни стала страхітливим кошмаром для противника.

Необхідно організувати так, щоб кожен військовослужбовець зберігав вдома свою стрілецьку зброю, форму, взуття, бронежилет та рюкзак із усіма потрібними речами на перший тиждень. Це має бути офіційно затверджено. Також плануються щорічні збори та тренування.

Щоб уникнути ситуації, подібної до цієї, коли нам казали: "потрібно протриматись тиждень, поки роздамо зброю та бронежилети", або "триматися місяць, поки наші союзники нададуть автомати".

Це не може тривати далі. Потрібно, щоб півмільйона резервістів і підрозділів тероборони були мобілізовані та організовані всього за три години. В таких умовах навіть сама ідея війни з Україною стане справжнім кошмаром для агресора.

Нам необхідно зробити певні висновки. Потрібно діяти негайно. Адже через кілька місяців ми знову почуємо політиків, які швидко забудуть про те, як російські війська увірвались до Києва (!!!).

Але неможливо взяти місто, де в кожного є зброя. Неможливо захопити країну, де кожне місто - фортеця. Розумієте?! Таку війну нікому не виграти.

І поки ми шукаємо своє НАТО, треба просто придивитись один до одного.

"Ми - це мільйони. Ніхто не зможе нас подолати. Ми - СИЛЬНІ, ми - ВІЛЬНІ", - зазначив Оборін.

У 2022 році, вирушивши в небо над Одесою, він зреалізував останнє бажання свого учня, Героя України Владислава Бувалкіна, розсипаючи його прах над рідним містом.

А загинув пілот Костянтин Оборін разом зі своїм стрільцем не під час бойового вильоту, а на землі внаслідок обстрілу ракетою з касетними боєприпасами.

"Навіть у свої 63 роки він не зупинявся у виконанні бойових завдань. Його життя обірвалося, але він залишився вірним своїй присязі, побратимам і Україні. Смерть цієї людини стала важкою втратою для всієї Одеси, для тих, кому він був джерелом світла, підтримкою та прикладом", - зазначив у соціальних мережах міський голова Одеси Геннадій Труханов.

У 2024 році Костянтин Оборін отримав від Президента України орден Богдана Хмельницького III ступеня.