Концесія порту Чорноморськ: причини, чому українські підприємства не стали учасниками "конкурентного діалогу" (Борислав Береза)

Здається, що урядові представники мають намір передати порт Чорноморська у "надійні руки", прикриваючи це обговореннями про "конкурентний діалог" та "залучення міжнародних фахівців". Водночас інтереси українських підприємців, місцевих працівників портів та екологічні аспекти виштовхуються з цього рівняння без жодного обговорення.

Отже, йдеться про запуск концесійного проєкту в морському порту Чорноморськ (Одеська область): у межах державно-приватного партнерства в концесію готують передати Перший і Контейнерний термінали. Так, лише два термінали з п'яти, але найприбутковіші. А три інші залишаються на периферії інтересів. І хто потім буде заходити на них? І це добре розуміє організатор процесу - Мінрозвитку разом із АМПУ. Тож, схоже, що ми спостерігаємо проект під вже відомого "замовника". Оголошений формат відбору інвестора - "конкурентний діалог". 30 вересня у Мінрозвитку відбулося третє засідання конкурсної комісії. Раніше повідомлялося про старт конкурсу й "понад 40" зацікавлених операторів, а також про орієнтовну тривалість відбору "близько шести місяців".

Ну а минулого тижня міністерство урочисто відрапортувало: до відбору інвестора для Чорноморська долучають "12 міжнародних експертів". Красиво звучить. Але для мене це дзвіночок. Коли забагато піару, значить, пахне схематозом. Навіщо цей блиск, якщо головне рішення - як саме обирати - ухвалили так, щоб ніхто не встиг поставити зайвих питань? Виявляється, що "конкурентний діалог" це формат, де правила і навіть драфт договору фактично ліпляться під час перемовин. Пластилін замість процедури. Якщо ви відчуваєте запах кулуарщини - вам не здалося. Якщо вам здається, що від цього тхне схемою - вам теж не здається.

Розпочнемо з питання, хто має доступ до процесів та як забезпечується прозорість цих процедур. Цікаво, що перше оголошення про концесію морського порту Чорноморськ відбулося не в Україні, а в Варшаві, на спеціально організованій конференції для "обраних". Чому я використовую такі терміни? Справа в тому, що, за інформацією ЗМІ, одного з провідних експертів у галузі, Олександра Захарова, який займає посаду заступника генерального директора Асоціації міжнародних експедиторів України, не допустили на цю конференцію російськомовні охоронці. А деяким особам взагалі заборонили виїзд з України. Можливо, саме для того, щоб уникнути зайвих запитань?

Уже цікаво, чи не так. Це про стиль управління: менше незручних очей - більше "зручних" рішень. Коли дискусію душать ще на вході, рішення автоматично приймаються без тих, по кому вони б'ють найбільше. Звідси - три наслідки, і всі болючі: людський, ринковий і процедурний. Почнемо з першого.

Далі - два наслідки, які визначають долю будь-якої угоди: правовий/фінансовий і екологічний. Саме тут "естетика процесу" перетворюється на реальні гроші, строки та ризики для міста й держави. Отже:

І так, останній штрих. Коли до купи складеться вибіркова публічність, фільтри проти "своїх", де-факто ручна процедура і нуль конкретних еко-гарантій -- у мене є всі підстави підозрювати: інвестора вже визначили, а решта -- імітація конкуренції. Питання не в тому, чи так це є, а в тому, чому ви боїтеся рівних правил і відкритого змагання.

І головне. Коли вимоги прописані так, що на фініші гарантовано опиняються кілька глобальних груп, а українських гравців знімають ще на старті, я маю право підозрювати: інвестора вже визначили. І схоже, що хтось з представників влади від цього отримає не лише моральне задоволення. А процедура - це лише декорація. Питання не чи так воно є, а чому вони так поспішають і бояться відкритого конкурсу з рівними правилами. Навіщо країні цей камуфляж? Може тому, що хтось хоче повторити схему з черговим лижним інструктором?

Хочете переконати суспільство, що не корупціонери з черговим лижним інструктором - поверніть реальну конкуренцію. Приберіть дискримінаційну вимогу "дві країни/два термінали", що технічно відсікає українців; опублікуйте драфт договору. Чітко пропишіть збереження зайнятості, механізми перенавчання. Проведіть відкриті слухання з прямою трансляцією, повні списки учасників, стенограми й протоколи. Без "чорних списків" на конференціях і "закритих" запрошень для "зручних" спікерів.

Знову повторюю. Я не заперечую інвестиціям. Я проти фальшивої конкуренції. Проти того, щоб українських інвесторів – тих, хто працював в умовах небезпеки, вважали непотрібними у своїй країні. Проти того, щоб докерів викидали з процесу під захоплені овації презентацій. Проти того, щоб море та місто платили за чиїсь "кар'єрні зростання". Проти того, щоб випадкові особи, які опинилися при владі, забезпечували своє майбутнє в Монако за рахунок цього проекту.

Шановні лідери, питання не настільки складне. Ви дійсно прагнете укласти контракт, який витримає перевірки суду, аудиту та зміни в уряді? Тоді відкрийте двері, визначте правила гри та дайте можливість усім брати участь - чесно вигравати або програвати. В іншому випадку, ця "концесія" стає не про розвиток, а про корупцію. І в країні, що бореться за свою свободу, ви, здається, боїтеся свободи конкуренції.