Чому реактивні шахеди так часто проникають в українську систему протиповітряної оборони?

Російська Федерація збільшила інтенсивність своїх комплексних повітряних атак на територію України. У фокусі атак опинилися енергетичні об'єкти, промислові зони, міські агломерації та транспортна інфраструктура. Військові Росії націлюються на електричні станції, підстанції, газові мережі, промислові підприємства та склади. Окрім того, під обстріл потрапляють житлові квартали, порти, залізничні станції та логістичні центри.

З 11 серпня українські військові перестали регулярно публікувати повні дані про кількість запущених і збитих ракет. Через це складніше незалежно оцінити, наскільки ефективно працює українська протиповітряна оборона. Водночас є підстави вважати, що їй стало важче перехоплювати окремі види російської зброї.

Найгостріше ця проблема проявляється під час атак реактивних ударних дронів і балістичних ракет. За словами президента України Володимира Зеленського, зараз українська ППО збиває близько 50-55% реактивних дронів, іноді цей показник сягає 60% завдяки роботі української авіації. Це значно менше, ніж у випадку зі звичайними дронами, які працюють на поршневих двигунах.

Чому російські дрони "Герань", які в Україні часто називають шахедами, дедалі частіше проникають крізь українську систему протиповітряної оборони? Який вплив це може мати на розвиток конфлікту? І які заходи може вжити Україна для протидії новим повітряним викликам?

У вересні Росія значно активізувала свої атаки на Україну, використовуючи реактивні дрони. 29 вересня прес-секретар Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив, що з початку місяця російські війська випустили 3177 таких безпілотників. Для порівняння, у серпні їхня кількість становила 2850.

Наступного дня Росія здійснила масштабні атаки на Київ та прилеглі території. Прем'єр-міністр Сергій Корецький зазначив, що подібні обстріли не відбувалися "з завершення минулого опалювального сезону". У столиці протягом майже доби лунали сирени повітряної тривоги. Російські ракетні удари завдали шкоди Трипільській теплоелектростанції. В результаті атак у Києві та області загинули чотири особи, серед яких була дитина.

На початку жовтня російські військові здійснили першу атаку на мости, що з’єднують береги Дніпра в Києві. Внаслідок цього сполучення між лівобережною та правобережною частинами міста було частково ускладнено, що ускладнило переміщення по місту.

Під ударами опиняються й інші українські міста. Один з наймасштабніших обстрілів з тяжкими наслідками стався в ніч проти 7 жовтня. За даними Reuters, українські військові повідомили, що збили понад 80% реактивних дронів. Це кращий результат, ніж під час попередніх атак. Однак тієї ж ночі Росія запустила десятки ракет - загинули й постраждали люди, зруйновано чимало будівель.

Російські безпілотники та ракети часто наражають на небезпеку цивільні споруди. Наприклад, 30 вересня два безпілотних апарати завдали удару по магазинам неподалік Києва. У наступний день один із дронів влучив у навчальний заклад у Солом'янському районі столиці.

В Одеській області бізнес-центр став мішенню для обстрілу. Тим часом, 8 жовтня, безпілотник російських військ вчинив напад на територію навчального закладу, який поєднує функції школи і дитячого садка, у Бучанському районі Київської області.

Минулими вихідними реактивний дрон вперше долетів до Львова.

У Міністерстві оборони Російської Федерації стверджують, що їхні збройні сили націлюються виключно на військові установки та підприємства, що займаються оборонною промисловістю. Якщо ж у результаті атак страждають цивільні об'єкти, представники російської сторони запевняють, що ці будівлі нібито використовувалися для виробництва чи зберігання озброєння.

Згідно з інформацією українського омбудсмена Дмитра Лубінця, протягом січня-серпня 2026 року внаслідок атак з боку Росії загинуло або отримало поранення 15 280 цивільних осіб. Це показник на 55% вищий у порівнянні з аналогічним періодом 2025 року.

Схоже, що Володимир Путін обрав нову стратегію у війні. Тепер, ймовірно, він робить акцент на використанні дальньобійних ударів, щоб примусити Україну до капітуляції. Таку думку висловлює австралійський генерал у відставці Мік Раян, який працює в співпраці з Центром стратегічних і міжнародних досліджень, Інститутом Лоуї та Інститутом сучасної війни при Військовій академії США.

На думку фахівця, Росія коригує свою стратегію з чотирьох основних причин.

Перша - обстановка на передовій. Російські війська несуть значні втрати, проте їхній рух залишається повільним. Тим часом Путін прагне переконати як власних громадян, так і своїх іноземних союзників, що Росія досягає успіхів у цій війні.

Інша причина полягає в бажанні змусити Україну піти на компроміс під тиском. Росія не має можливостей для захоплення Києва, Дніпра чи навіть всього Донбасу. Проте вона може істотно ускладнити життя мешканцям цих міст і регіонів. Схоже, що саме на це Москва покладається взимку, готуючи нові атаки на енергетичну інфраструктуру.

Росія вже пробувала вживати подібні методи раніше. Однак, як підкреслює Раян, тепер у неї є набагато більше ресурсів для здійснення таких уражень.

Третя причина - бажання підірвати українську економіку. За оцінкою міністра економіки та довкілля України Олександра Кравченка, кожна година простою бізнесу через повітряну тривогу обходиться країні приблизно у 45 мільйонів доларів. "Коли люди в укриттях, бізнес зупиняється", - цитує його газета Guardian.

Подібні наслідки спостерігаються і внаслідок міграції населення з столиці або з України в цілому. Вихід людей за межі країни ускладнює діяльність компаній, а економіка втрачає як трудові ресурси, так і споживачів.

Четвертий фактор - це вигідні для Росії обставини.

Згідно з повідомленням Міка Раяна, реактивні дрони здатні літати на більших висотах і з більшою швидкістю. Україні терміново потрібні ракети-перехоплювачі для системи Patriot, адже з настанням холодів наслідки пошкоджень електростанцій стають дедалі помітнішими.

Узимку навіть тимчасове знеструмлення може завдати значно більше шкоди, ніж у теплу пору року.

Протягом усіх років війни Україна знаходила способи протистояти чисельній та технічній перевазі Росії в озброєнні. З часом українська система протиповітряної оборони вдосконалилася, що дозволило їй ефективніше боротися з російськими крилатими ракетами та дальньобійними дронами. У більшості випадків вдавалося успішно знищувати такі цілі.

Ситуація з балістичними ракетами виявилася набагато ускладненою. З самого початку Україна отримала лише обмежену кількість американських систем Patriot і їх європейських аналогів SAMP/T, що здатні знищувати російські балістичні ракети. Крім того, країні постійно не вистачало ракет-перехоплювачів для цих систем.

Тож Росія почала робити більшу ставку на балістичні ракети. Вона наростила виробництво ракет для оперативно-тактичних комплексів "Іскандер", закупила у Північній Кореї їхні аналоги KN-23 і почала шукати інші способи посилити свої ракетні удари.

Зокрема, на базі ракети-мішені та списаних зенітних ракет було розроблено оригінальну ракету, яку назвали РМ-48У, що нагадує "Франкенштейна". Ця ракета здатна покривати відстані до 400 км. Для її запуску російські інженери модернізували частину пускових установок системи С-400. Це призводить до того, що українські засоби ППО змушені витрачати додаткові ресурси для відбиття атак.

Ще однією небезпекою з'явилися ударні безпілотники, обладнані турбореактивними двигунами.

Перші згадки про використання Росією безпілотників реактивного типу з серії "Шахед"/"Герань" з'явилися на початку 2024 року. З середини 2025 року почали надходити новини про їх широкомасштабне застосування.

Спочатку багато військових експертів скептично оцінювали ефективність таких дронів. Вони коштували в кілька разів дорожче за дрони з двотактними бензиновими двигунами, а влучали в цілі лише трохи частіше й завдавали не набагато більшої шкоди.

Проте обставини швидко еволюціонували. На місце перехідної моделі "Герань-3" прийшла вдосконалена "Герань-4", а згодом з'явилася абсолютно нова "Герань-5". Вона вже більше нагадує крилату ракету, ніж традиційний ударний дрон, завдяки своїм характеристикам та дизайну.

Паралельно російський оборонний комплекс налагоджує виробництво дешевих замінників дорогих ракет. Серед них - S8000 "Бандероль", а також "Дань-М" і "Дань-Т". Росія постійно вдосконалює цю зброю, враховуючи досвід її застосування на війні.

"Є очевидний висновок: у вересні українська система протиповітряної оборони не покращила свої показники по знищенню реактивних засобів ураження. Навпаки, спостерігається навіть певне зниження її ефективності," - підкреслює український військовий експерт Олександр Коваленко.

На його думку, ключовою причиною є те, що Росія регулярно коригує свою тактику використання безпілотників та постійно їх удосконалює. Нові версії з'являються не щотижня, а практично кожні два-три дні.

У вересні Російська Федерація здійснила менше запусків ракет, які важко перехопити, у порівнянні з серпнем. Проте, як зазначає Коваленко, це не варто сприймати як підставу для оптимізму. Виробництво ракет усіх категорій залишається на попередньому рівні, і запаси також не вичерпані. Більш того, Росія продовжує активно накопичувати боєприпаси.

На перший погляд, реактивні дрони можуть не виглядати як щось надзвичайно сучасне у світі зброї. Однак, вони мають істотну перевагу: їхня швидкість значно перевищує показники звичайних безпілотників із поршневими двигунами. Це означає, що українським військовим залишається менше часу для виявлення та знищення таких цілей. Особливо складним стає завдання на фінальному етапі польоту, коли дрон вже підходить до мети. Мобільним вогневим групам, які оснащені лише зенітними кулеметами або гарматами, ще важче зупинити цю загрозу.

З іншого боку, реактивні дрони "Герань", "Дані" або "Бандероль" легко фіксуються радарами. Ці безпілотники відносно просто виявити та відслідковувати. На перший погляд, українська протиповітряна оборона має достатні ресурси для їх знищення.

Українські збройні сили вже розробили цілу серію дронів-перехоплювачів, виробництво яких вдалося організувати на великих обсягах. Проте є один важливий момент: переважна частина цих апаратів - це квадрокоптери, що спочатку були призначені для боротьби з більш повільними об'єктами, зокрема з первісними моделями "Гераней".

Деякі з цих перехоплювачів вже здатні досягати швидкості понад 400 км/год. Серед них - зенітний дрон Sting S від компанії Wild Hornet та Spys, створений спільно німецько-українською фірмою Quantum WIY Industries. Вони мають можливість знищувати безпілотники типу "Герань-5", що наближаються до них. Проте навіть ці швидкі дрони-перехоплювачі поки що не забезпечують стабільного знищення більшості цілей.

Громадська спілка "Технологічні сили України" повідомляє, що на початковій стадії тестування спеціалізовані дрони-перехоплювачі виявили ефективність у знищенні лише 35-40% реактивних об'єктів.

З серпня українські оборонні сили почали отримувати швидкісні дрони-перехоплювачі, зокрема модель Alexa Spatium. Проте наразі інформації про ефективність їх використання в реальних умовах майже не надходило.

Не можуть збити всі повітряні цілі й українські пілоти. Президент Володимир Зеленський згадував про їхню роль у відбитті російських повітряних атак, але можливості авіації теж обмежені. Насамперед Україні бракує літаків і добре захищених місць для їхнього базування. Крім того, передані західними партнерами винищувачі F-16 потребують регулярного обслуговування, тому частина з них не завжди готова до бойових вильотів.

Існує ще одна проблема. Головні ракети для близького бою, що їх застосовують ці винищувачі, - AIM-9 Sidewinder - мають ціну в сотні тисяч доларів. Використовувати такі дорогі боєприпаси для знищення дронів є економічно невигідним.

Отже, Україна активно досліджує більш економічні методи ураження повітряних об'єктів. Серед потенційних рішень - використання авіаційних гармат з радіолокаційним або оптичним прицілюванням, а також боєприпасів, що детонують в безпосередній близькості до цілі. Проте ці ідеї поки що знаходяться на етапі розробки.

Для успішного захисту від повітряних загроз Україні необхідна комплексна система протиповітряної оборони, в якій різні елементи працюють у гармонії. Це включає не тільки дрони-інтерсептори, системи радіоелектронної боротьби та мобільні радіолокаційні станції, а й різноманітні види озброєнь: легкі переносні зенітно-ракетні комплекси та доступні за ціною зенітні ракети.

Про гострий брак таких ракет в українській армії раніше попереджали як українські, так і західні військові експерти.

Здається, масштабні удари безпілотників виявили суттєві недоліки в українських збройних силах та оборонній індустрії.

У вівторок, 6 жовтня, у Верховній Раді виступив полковник Юрій Черевашенко, заступник командувача Повітряних сил ЗСУ, який відповідає за безпілотні системи протиповітряної оборони. Він долучився до роботи тимчасової слідчої комісії, що займається розслідуванням можливих порушень українського законодавства в оборонній сфері.

Його запитали, чому українські військові виявились фактично неготовими до масового застосування реактивних дронів, хоча про них було відомо ще з січня 2024 року.

Черевашенко прокоментував, підкресливши, що це його особисте бачення:

"Ми бачили, що супротивник використовує приблизно чотири типи реактивних двигунів, і розуміли, що готового рішення в нього ще немає. Можливо, спецслужби мали більше інформації. Але, як на мене, ми запізнилися через те, що підрозділи, які володіли цією інформацією, недостатньо спілкувалися між собою".

На ризиках, пов'язаних з недооцінкою технологічних можливостей Росії, наголошує і колишній керівник Google Ерік Шмідт, один з найбільших іноземних інвесторів в українську оборонну галузь.

"Ми завжди виходили з того, що Україна створює нові рішення, а Росія - велика й повільна. Але ситуація змінилася. Тепер Росія вдосконалює свої технології приблизно такими самими темпами, як Україна, хоча має значно більше ресурсів", - сказав Шмідт в інтерв'ю Economist.

За словами Шмідта, він та його колеги також не очікували, що Росія так швидко почне оснащувати ударні дрони реактивними двигунами й знайде спосіб передавати дані без супутникового зв'язку.

"Росія створила mesh-мережу з китайських комплектуючих. Наприклад, два "Шахеди" можуть кружляти між Білоруссю та Києвом, виконуючи роль ретрансляторів. Завдяки цьому російські оператори можуть отримувати зображення цілей з роздільною здатністю 8K, що дає змогу розрізняти дрібні деталі. Росіянам вдалося спрямувати дрон у центральне вікно будівлі штаб-квартири СБУ. Це демонструє можливості таких систем", - розповів він.

Шмідт вважає, що ефективні засоби протидії російським реактивним дронам можуть з'явитися вже найближчим часом. За його словами, щонайменше п'ять українських компаній розробили відповідні рішення й випробовують їх.

Водночас Шмідт звертає увагу й на інші загрози, з якими стикається Україна: російські балістичні ракети, для перехоплення яких іноді бракує засобів ППО; потужні планерні авіабомби; можливу появу наступного року російської супутникової мережі "Рассвет", подібної до Starlink; а також імовірність масштабної мобілізації в Росії.

За словами Шмідта, Україна здатна боротися з кожною з цих загроз поодинці. Проте, справитися з усіма ними одночасно без допомоги західних союзників буде надзвичайно важко.