Відомий український боксер пояснив свої виступи в Росії: "Ніхто не має права мене звинувачувати".

Ваша професійна кар'єра стартувала в Росії. Які причини цього?

В якийсь момент я усвідомив, що для досягнення значних результатів у любительському боксі та потрапляння до національної команди потрібно буде присвятити багато часу. Тому я вирішив одразу спробувати свої сили на професійному рівні. У 2015 році я отримав візу для поїздки до США і вирушив туди на три місяці з метою знайти менеджера. Мені тоді було близько 22 років.

Російський боксер без боротьби поступився титулом абсолютного чемпіона світу, а вакантний пояс дістався його кривднику, українському спортсмену.

У Сполучених Штатах я провів тренування, взяв участь у спарингах та вивчив місцеві методи. Я мав можливість попрацювати з багатьма боксерами, які мають вражаючі показники, і зрозумів, що можу конкурувати на їхньому рівні, хоча ще є над чим працювати.

У той момент я зустрів одного потужного російського боксера, який мав менеджера вірменського походження, що жив у Москві та організовував там боксерські шоу. Він звернувся до мене з пропозицією: "Давай я переговорю зі своїм менеджером про тебе". Завдяки цьому я отримав можливість провести свій перший професійний бій, який завершився перемогами нокаутом у першому раунді. Мій ударний стиль, що вражав, справив враження на менеджера, і він у той же вечір запропонував мені контракт. Протягом свого першого року в професійному боксі я виходив на ринг практично кожного місяця.

Коли я здобув перемогу нокаутом у фінальному раунді, подолавши суперника з рекордом 11-0, стало очевидно, що настав час для нових викликів. Мій попередній менеджер більше не міг забезпечити мені розвиток кар'єри, оскільки це вимагало значних фінансових вкладів. Тож я уклав свій перший контракт з американською промоутерською компанією Дмитра Саліти.

Чи відчуваєте ви сумніви щодо того, що виступали в Росії після початку війни у 2014 році?

Як я можу сумувати за тим, що вже сталося? Минуле неможливо змінити. Якщо проаналізувати все, що трапилося, виявляється, якби я не брав участі в тих боях, можливо, моя спортивна кар'єра взагалі не продовжилася б.

Я намагався знайти промоутера в Україні, який міг би зацікавитися моєю особистістю. Я навіть приїжджав до Києва для спарингів і відвідував інші міста, але, на жаль, таких людей не зустрів. Потім спробував шукати можливості в Європі, але й тут не вдалося укласти жодну угоду. Мабуть, причина в тому, що у мене не було досвіду в аматорському спорті, що є важливим фактором при переході на професійний рівень. До того ж, я нещодавно переніс травму, і мені знадобилося б чимало часу, щоб повернутися до колишньої форми у тайському боксі. Але я отримав безцінний досвід з цього всього.

На той момент у нас начебто були нормальні відносини. Мене впускали, я спокійно бився та приїздив додому. Ніяких проблем. Зараз вже важко про це думати.

А ви досі підтримуєте зв'язок із своїми знайомими з Росії?

Мій колишній менеджер вітає мене після боїв. Час від часу надсилає повідомлення. Він грав важливу роль у моїй кар'єрі, і я не можу просто ігнорувати спілкування з ним. Це не має сенсу для мене.

Залежить ще від людини, як вона ставиться до усього цього. В мене серед нових контактів не було друзів. Більшість друзів з Одеси, які жили та працювали там, поїхали. Ми з ними на зв'язку.

Чи отримували ви критику від українців за свої виступи в Росії?

- Коли почалася війна, то було лише таке, що мені писали, мовляв: "Чому ти не закликаєш своїх знайомих з Росії виходити на вулиці?". Близькі та друзі розуміють, що я - громадянин України та всюди її представляю. Тому ніхто мені нічого пред'явити не може. Якщо ми захочемо один одному висловити якесь невдоволення, то зробимо це напряму в очі, - заявив Хегай в інтерв'ю Sport-express.ua.

Варто зазначити, що корені боксера походять з Південної Кореї, але він з'явився на світ 15 березня 1992 року в Одеській області. На жаль, його батько загинув внаслідок автокатастрофи, коли Арнольду було всього три роки, а його мати вже давно повернулася на батьківщину в Південну Корею.