Захоплюючий Стамбул

Редакційна команда Цензор.НЕТ не завжди поділяє думки авторів. Відповідальність за публікації в розділі "Блоги" лежить на самих авторах.

Переговори в Стамбулі передбачувано завершилися нічим, бо нічим і не могли завершитися. Рашизм діє цілком традиційно й передбачувано. Це, між іншим, не значить, що у них є покроковий план. Але відсутність такого плану аж ніяк не привід розслаблятися.

Спершу агресори зробили вигляд, ніби здатні піти на припинення вогню. Їхня пропаганда одразу заспівала осанну Путіну, який "перехопив порядок денний" у Зеленського.

По суті, обманути могли лише росіян, і лише ту їх частину, яка споживає виключно пропагандистські матеріали. Навіть республіканські ЗМІ в США відзначали, що перша ініціатива щодо припинення вогню, яка з'явилася ще в березні, насправді належала Україні.

Проте проєвропейські ЗМІ не упустили можливості зазначити, що в той час цю ініціативу підтримала також адміністрація Трампа, хоча згодом про це якось «забули».

Було дуже цікаво спостерігати, як офіційні російські медіа висвітлювали ситуацію в перші години після несподіваної промови Путіна в ніч на 11 травня. Наприклад, з посиланням на "проросійське підпілля" і при повній тиші з боку Міноборони Росії поширилася інформація про нібито значні удари по Києву та Одесі. Насправді ж це була перероблена новина від 6 травня, що легко підтвердити, наприклад, за допомогою пошуку фрази "ресторан+Британія+удар".

При цьому Повітряні сили тієї ночі доповіли тільки про 10 шахедів і 0 ракет. Інакше кажучи, російська пропаганда підтримувала настрої своїх агресивних підопічних, водночас позірно демонструючи "затишшя" для пасивної більшості - а в першу чергу, звичайно, для Заходу.

Проте вже наступного дня ситуація знову повернулася до попереднього стану: близько 150 безпілотників, ракетні обстріли, п'ятеро загиблих і більш ніж 15 поранених цивільних осіб у різних куточках України. А на передовій бойові дії не вщухали.

З усіх цих фактів стало зрозуміло, що Москва не має наміру вести переговори про припинення вогню. Склад делегації, яка була відправлена до Стамбула під керівництвом відомого Мединського, не представив нічого нового в цьому контексті.

Не варто вважати дивиною абсурдну вимогу російської делегації про "вивід військ" з Херсона та Запоріжжя, які досі не були захоплені окупантами. Це лише свідчить про те, що Путін намагається підкреслити свою відсутність бажання до будь-яких компромісів.

На жаль, свою роль відіграє і продовжує відігравати ще одна не менш відома риса Дональда Трампа – його "неоднозначність". У своєму першому твіті після згаданого виступу Путіна, американський президент на весь екран проголосив, що Україні слід взяти участь у переговорах у Стамбулі. Але перед цим, дрібнішими літерами, він висловив свої сумніви щодо успіху цієї ініціативи. Чомусь цей аспект отримав значно менше уваги у цитатах.

Інформаційний хаос, що виникає з уст Трампа, вводить в оману численні верстви населення. Що ж до тих повідомлень з Америки, які отримують наші можновладці у таємному режимі, ми можемо лише здогадуватися.

У будь-якому випадку, зрозуміло, що Київ не має можливості просто ігнорувати переговори. І, на жаль, цим питанням повинні займатися навіть найвищі посадовці, включаючи президента.

А агресор тим часом продовжує тиснути на фронті. І не тільки на фізичному. Ті ж російські рупори останніми днями активно розкручують нібито початок великої операції проти Слов'янсько-Краматорського укріпленого району.

У той же час, серед багатьох новин, "зникло" повідомлення про те, що Путін офіційно подовжив термін дії "оборонного плану" Росії на два роки.

В Збройних Силах України вже тривалий час очікують на літній наступ противника. Проте залишається питання, чи усвідомлює командування основний напрямок цього наступу. Непідготовленість у цьому аспекті, навіть з точки зору звичайної логіки, виглядає значно більш небезпечною, ніж симуляція переговорів у Стамбулі або будь-де; адже там ситуація цілком зрозуміла.

Якщо ворогу хоч щось вдасться, нинішню катавасію зі псевдопереговорами там оголосять геніальним обманним маневром геніального вождя. Якщо ні - зроблять вигляд, ніби нічого й не було. От і весь план.

Чи реально донести ці очевидні істини до Трампа та його команди, щоб вони бодай не створювали перешкод - це велике питання. Проте в Україні важливо, щоб усі усвідомлювали це, незалежно від своїх позицій.