"У віці 16 років я отримав свої перші 700 доларів", - ділиться український боксер про свій дебют у світі заробітків, зміни у спортивній кар'єрі та труднощі, з якими стикався через суддівство.

Арнольд Хегай зізнався, що його шлях у професійний бокс розпочався з несподіваного збігу обставин.

- Як відбувся ваш перехід з тайського боксу у бокс?

Це сталося внаслідок отриманої травми.

Зірковий український боксер виправдався за бої на Росії: "Ніхто мені нічого пред'явити не може"

Що трапилося з вами?

Лише через два роки після початку занять тайським боксом, коли мені виповнилося 16, я вже представляв дорослу збірну України. У той час мої однолітки ще змагалися на юніорському рівні. Я стартував у ваговій категорії 48 кг, де конкуренція була меншою, ніж, наприклад, у 60 кг. У 2008, 2009 і 2010 роках я брав участь у чемпіонатах світу. У 2011 році мені вдалося відвідати чемпіонат Європи. Я завжди повертався з медалями з міжнародних змагань.

У мене навіть не було думок, що я кудись піду з тайського боксу. Планував переходити в організацію К1, яка тоді дуже сильно розвивалася. Проте у 2011 році на чемпіонаті України, який слугував відбором на чемпіонат світу, я у першому ж раунді першого бою травмував коліно. І хоча продовжив поєдинок та виграв його, відчув, що в мене є суттєві проблеми.

На наступний день я звернувся до лікаря збірної України через проблеми з коліном, яке не піддавалося згинанню. Він спершу припустив, що це може бути травма меніска. Ми прийняли рішення скасувати всі змагання, і я відмовився від подальшої участі у відборі. Однак після операції мені обіцяли, що через півроку я знову зможу виступати на чемпіонаті.

Потім, коли я прийшов до іншого лікаря, який конкретно займається колінами, дізнався, що в мене розірвана передня хрестоподібна зв'язка. Він сказав, що на відновлення мені знадобиться мінімум шість-вісім місяців, а то й понад рік. Я був шокований!

Отже, ви так і не змогли повністю позбутися цієї травми?

- Я зробив операцію та через пів року почав тренуватися, однак, коли ставив блок, відчував якийсь дискомфорт у коліні. Зробив МРТ і виявилося, що в мене трохи розтягнулася зв'язка. Це сталося або під час відновлення, або так зробили під час самої операції. Мені потрібно було або звикати, або робити операцію наново.

Я продовжив відвідувати спортзал, зосередившись виключно на тренуванні ударів руками. Раніше я використовував їх лише для того, щоб відвертати увагу суперників, а основну частину своїх атак здійснював ногами. У той час я навчався в університеті, і мій науковий керівник одного разу запропонував мені взяти участь у боксерських змаганнях між навчальними закладами. Оскільки більше ніхто не бажав брати участь, я вирішив спробувати свої сили. Я провів два вдалих бої. У півфіналі, після кількох нокдаунів, здолав майстра спорту, а у фіналі зійшовся з Миколою Буценком, який також навчався в Одесі. Я вважаю, що для свого другого боксерського поєдинку в житті я виступив гідно. У той момент я зрозумів, що здатен на більше.

Чи не з цього турніру почалася ваша боксерська кар'єра?

Отже, всього через місяць я вже брав участь у наступному турнірі, і так розпочалася моя подорож по змаганнях. Я навіть встиг відвідати один або два чемпіонати України. На одному з них у 2012 році, до речі, ми знову зустрілися з Буценком у першому раунді, і я програв йому.

У мене завжди виникало відчуття, що в Україні боксери не дуже люблять тайський бокс. Чому так, важко сказати. Можливо, це пов'язано з тим, що український бокс більше акцентує увагу на техніці та рухливості: завдав удару — відійшов. На відміну від цього, тайський бокс більше зосереджений на фізичній боротьбі. Коли я тільки починав свої боксерські поєдинки, я завжди намагався влаштувати справжню битву, незалежно від того, проти кого виходив. Думаю, навіть ті, хто перемагав мене, добре запам'ятали наші зустрічі.

А ще у мене була звичка з тайського боксу видихати на ударі: "Ааа". Деякі рефері не дозволяли мені дихати, або казали, щоб я робив це тихо. Наскільки знаю, то немає такого правила у боксі, щоб я закрив рота й не дихав. Однак вони мені заважали на початку. Пізніше вже почали звикати.

Чи згадуєте ви свої перші заробітки, отримані завдяки боксу?

- Перші гроші я заробив за друге місце на чемпіонаті світу з тайського боксу - 700 доларів. Мені тоді було 16 років. Віддав гроші мамі у розпорядження, бо родина їх потребувала, - розповів Хегай в інтерв'ю Sport-express.ua.