Політичний травень: лідерство Зеленського, налагодження союзів із Залужним та стратегічні наміри щодо Білецького.

Весна добігає кінця, і жодних ознак наближення миру або бодай припинення вогню не спостерігається.

Прогнози від The Economist стосовно травневих виборів не виправдалися. Хоч весна поступово завершується, мир або навіть хоча б припинення вогню поки що не передбачається. Проте політичні процеси продовжуються: можливі кандидати активізують пошук партнерів, залучають виборців і намагаються залишатися в центрі суспільної уваги. Якщо провести аналогію з автоспортом, то можна сказати, що вони «підготовлюють шини» для швидкого старту.

Успішне лідерство

У травні 2025 року Київський міжнародний інститут соціології провів дослідження, оцінюючи рівень довіри до десяти політичних діячів, без згадки про військових, таких як Залужний. Серед опитаних лише Володимир Зеленський та Сергій Притула отримали позитивний баланс довіри. Президенту довіряють 74%, тоді як 22% висловлюють недовіру. У випадку з Притулою ці показники становлять 50% та 38% відповідно. Третє місце, незважаючи на негативний баланс довіри, зайняв Віталій Кличко: міському голові Києва довіряють 43%, а не довіряють 47%.

Необхідно підкреслити, що електоральні перспективи Зеленського безпосередньо залежать від тривалості конфлікту та умов, за яких буде досягнуто мир. Його команда, яка контролює всі рівні влади, стикається з критикою щодо існуючих проблем в країні. Рано чи пізно їм доведеться дати відповідь - з моментом завершення війни, цей бумеранг може завдати президенту серйозного удару.

Коментуючи рівень довіри, Антон Грушецький, заступник директора КМІС, зазначив, що високі показники підтримки Зеленського в значній мірі пояснюються ефектом "згуртування навколо прапора". Це свідчить про наявність запиту на нове покоління лідерів у суспільстві. "Оскільки найвищою довірою в Україні користуються Сили оборони та волонтери, не дивно, що саме з цих груп українці очікують побачити тих, хто зможе вести країну через відновлення та реформи до кращого майбутнього в європейській спільноті", - підкреслив соціолог.

Увага до Залужного і Білецького

"Залізний генерал" Валерій Залужний залишається у вигідному становищі. Його дипломатична роль дозволяє йому залишатися на виду в медіа-середовищі, водночас захищаючи його від непопулярних рішень. Він робить заяви, які зазвичай викликають позитивний відгук у публіки. Проте реальні політичні амбіції Залужного та його погляди залишаються в тіні, оскільки ніхто не знає, що насправді ним рухає. За даними Центру соціальних і маркетингових досліджень "СОЦИС" у березні 2025 року, його рейтинг довіри становив 62%, а недовіри - 29,7%. Відповідно до дослідження агенції Info Sapiens у квітні 2025 року, довіра до Залужного продовжувала зростати.

Образ переможця і народна любов роблять Залужного бажаним активом для опонентів Зеленського. За даними ЗМІ, переговори з послом України в Великобританії вели (або досі ведуть) Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Віталій Кличко. Найбільш вагомого "першого номеру" у партійному списку годі й шукати. Це добре розуміють у стані "Європейської солідарності", лідеру якої терміново потрібно щось робити із великим антирейтингом. За даними КМІС, Порошенку довіряють все ті ж "золоті" для нього 25%, а не довіряють - 70%.

Незважаючи на парадоксальність ситуації, ненависний Зеленський може стати несподіваним союзником у певних обставинах. Існує думка, що за допомогою санкцій та активізації кримінального переслідування влада прагне залучити виборців Порошенка, щоб вивести у другий тур президентських виборів більш прийнятного для себе опонента, а не Залужного.

Лідерами "другого вибору" серед військових співрозмовники УП називають Кирила Буданова та Андрія Білецького. Обидва знані, популярні і авторитетні. Рівень довіри до начальника ГУР має позитивну динаміку. Засновник "Азову", Третьої штурмової бригади і нині командир Третього армійського корпусу Білецький давно прописався у всіх можливих рейтингах. Його називають лідером нового типу, до якого прислухаються у найвищих військових кабінетах.

У листопаді 2024 року Центр "Соціальний моніторинг" зафіксував, що Білецький отримав 6% підтримки виборців. Це число аналогічне підтримці, яку отримали Притула та Тимошенко. Білецький здобув репутацію сучасного лідера, який має потенціал змінити українську армію та навіть вплинути на хід подій на фронті. Такі сподівання покладаються на його новостворений корпус. Він не лише піднімає питання проблем армії та необхідності реформ, але й відкрито критикує Міністерство оборони, висловлює своє бачення розвитку військово-промислового комплексу, правоохоронних структур, міжнародних відносин і навіть освітньої системи.

Цей контраст не міг залишитися непоміченим впливовими групами. В одному з інтерв'ю Юрій Бутусов розповів, що Третя штурмова бригада має куратора з великого бізнесу, який допомагає їй задовольняти свої потреби. Начебто, підтримка командира Третього корпусу також проявляється з боку впливових осіб, пов'язаних з демократичною партією США. Після критики Білецького на адресу Міністерства оборони щодо постачання дронів, командир отримав підтримку від керівників Центру протидії корупції Віталія Шабуніна та Дар'ї Каленюк, волонтерів Сергія Стерненка і Марії Берлінської, а також журналістів Юрія Бутусова і Юрія Ніколова. Часті виходи командира в ефірі медіа, що належить Томашу Фіалі, також не є випадковими.

Звісно, після інавгурації Дональда Трампа, згортання діяльності USAID і зміни посла США в Україні, вплив цієї групи дещо знизився, але він все ще залишається достатнім для лобіювання важливих рішень. Наприклад, кадрових. За однією з версій, завдання "мінімум" для цих груп - вивести Білецького на керівні посади у командуванні ЗСУ та/або Міноборони. Після чого можна буде замахнутися вже й на вищі позиції, аж до глави держави..

Це вже траплялося раніше.

Якщо відкинути волонтерів та військових, на передньому плані постають знайомі обличчя. Згідно з даними КМІС, у травні Олексій Гончаренко та Дмитро Разумков мають однаковий рівень довіри - по 27%. Водночас 41% респондентів не довіряють Гончаренку, тоді як рівень недовіри до Разумкова становить 32%. Цікаво, що 34% опитаних взагалі не знають, хто такі ці політики - це, безсумнівно, заслуга національного телемарафону, який фактично виключив з інформаційного поля опозиційні голоси. Наразі Разумков має власну депутатську групу і в майбутньому може спробувати "відкусити" частину електорату "Батьківщини" або забороненого ОПЗЖ.

Не знати, хто такий Гончаренко, в наші дні складно. Його медійна активність все частіше перетинає межі скандальності. На думку Ігоря Чаленка, голови Центру аналізу і стратегій, у такий спосіб Гончаренко збирає протестний електорат, щоб відсторонитись від Порошенка. "Є різні версії -- чи Гончаренко сам хоче балотуватися в мери Одеси, чи хоче все ж таки спробувати отримати навіть загальнонаціональну силу для проходження в парламент. Я думаю, що його одеські перспективи все-таки більш реалістичні", - сказав експерт в ефірі Громадського радіо.

У травні Юлія Тимошенко зберігає свої звичні показники довіри на рівні 14% та недовіри – 80%. Як зазначають журналісти Bihus.info, діяльність її штабу не зупинялась і наразі набирає особливих обертів. Технологи Тимошенко вирішили оновити свою цільову аудиторію, активно просуваючи лідерку "Батьківщини" в TikTok, що вже дало позитивний результат в Румунії.

У рейтингу довіри, складеному КМІС, останні позиції займають Олексій Арестович, Юрій Бойко та Євген Мураєв. Їхній рівень довіри коливається в межах 6-7%, тоді як недовіра становить від 47 до 79%. Індивідуально їхні перспективи на повернення в політичну арену виглядають маловірогідними, але в разі об'єднання така можливість може стати реальною. Структури забороненої ОПЗЖ активно розробляють нові політичні ідеї. Особи, які раніше дискредитувалися через симпатії до Росії, можуть знову з'явитися у Верховній Раді під "оновленими" символами.

Чи виправдають себе старання політичних сил і чи складуються нові союзи, покажуть вибори. Прогнозувати, коли вони відбудуться, справа невдячна. Днями у Кремлі підхопили трампівську тезу про вибори і зробили їх ще однією умовою для підписання так званої мирної угоди. Можливо, провести їх зараз - не найгірший варіант для чинної влади, допоки довіра до Зеленського залишається великою. От тільки зробити це під час воєнного стану неможливо ні з позиції законодавства, ні з позиції здорового глузду. Не можна не зважати й на думку громадян України - 71% респондентів виступають проти виборів навіть у разі перемир'я з гарантіями безпеки.