Після того, як «прилетіли» на Миколаївський хлібозавод №1, пекарі звернулися до директора з питанням, коли їм виходити на роботу.

Нескорені Миколаївщини і Херсонщини з одного тіста зліплені

Поряд із Херсонським шосе в Миколаєві є особливе місце, де завжди відчувається приємний аромат свіжоспеченого хліба. Тут холодний північний вітер втрачає свою крижаність, замість цього приносячи запахи тепла та домашнього затишку. Щодня з непримітних воріт заводу вирушають хлібовози, наповнені ароматною продукцією, готові відправитися в різні напрямки. На них чекають навіть у тих місцях, де війна наблизилася так, що чути відлуння артилерії - у Херсоні та його навколишніх селах, в громадах Баштанщини. Незважаючи на блекаути, морозні температури, повітряні тривоги, обстріли та руйнування доріг, тут щодня випікають 20 тонн хліба. Це одне з героїчних підприємств прифронтового міста, яке не лише вистояло, але й продовжує працювати, надихаючи місцевих жителів на стійкість та незламність.

Слідкуйте за МН у Telegram: тільки найголовніші новини!

Хліб та порох

Директорка Миколаївського хлібозаводу №1 Альона Ракова розповіла, що коли 13 травня 2023 року прилетіло від окупантів, було непереливки. Рухнув цілий цех, касетні снаряди посікли стіни, розтрощено автопарк, територія підприємства опинилася у вогні. Тільки екологічні збитки від удару склали майже 400 мільйонів гривень!

"Знаєте, що першим запитанням від наших дівчат було, коли я тільки прилетіла?" - розповідає Альона Ракова. "Вони цікавилися, коли ж я вийду на зміну."

Наступного дня на заводі знову полиці хлібних вагонеток були повні свіжоспечених буханців.

У найважчі дні війни буханці були безкоштовними

Миколаївський хлібозавод №1 є однією з основних візитівок обласного центру. Його історія налічує понад півстоліття, адже завод був заснований у 70-х роках минулого століття. До початку війни тут щодня випікали хліб для мільйонів людей. Проте, у перші роки російського вторгнення ситуація стала складною: місто та область зазнали масової еміграції, виробничі потужності залишалися без діла, а обсяги виробництва різко зменшилися. Участь у програмі ООН World Food Programme допомогла трохи поліпшити становище. Завдяки міжнародній фінансовій підтримці вдалося відновити випічку та організувати безкоштовну роздачу хліба для тих, хто найбільше цього потребував — людей похилого віку, багатодітних сімей та осіб з обмеженими можливостями.

У 2022 році це півмільйонне місто, здавалося, знелюдніло. Після обіду на вулицях не було жодної живої душі. Війна не відступала, але хлібозавод адаптувався до нових умов і прагнув зберегти свій колектив. Тут змогли організувати роботу цілодобово, встановили потужні генератори, залучили благодійні кошти, зокрема з Швейцарії, і отримали нові замовлення та успішно вигравали тендери. Пробурили артезіанську свердловину та оновили асортимент своєї продукції!

Виробничі потужності навіть у блекаут дозволяють випікати до ста тонн хлібобулочної продукції на добу. Та це поки перспектива. Адже з п'яти сотень людей на підприємстві залишилася трохи більше половини. Заводчани-чоловіки взяли до рук зброю і пішли воювати. Хтось виїхав подалі від війни, хтось просто не став ризикувати. Виробництво ж потребує не лише пекарів, але й водіїв, технологів, логістів, маркетологів, комірників. А якраз і не вистачає.

Група... людей, які шукають роботу.

У той холодний лютневий ранок біля входу на хлібозавод зібралось чимало людей. Керівництво заводу зустрічало "делегацію"... безробітних. Прийом був на такому ж високому рівні, як і для закордонних гостей. Адже підтримка міжнародних партнерів у сфері харчової промисловості є надзвичайно важливою, так само, як і питання зайнятості та працевлаштування, які зараз стоять вкрай гостро.

Серед візитерів - Олена. Вона - з Таврійського, це між окупованими Каховкою та Новою Каховкою на Херсонщині. Коли туди зайшла орда, виїхала на Київщину, отримала статус ВПО. Нещодавно повернулася на південь країни, до Миколаєва.

"Шукаю можливість працевлаштування в місті. Сьогоднішня зустріч із заводом, вірю, буде пізнавальною, корисною та змістовною. Я зможу більше дізнатися про Миколаїв і його мешканців. Проте мої думки повертаються до рідного села, де залишилися мої близькі та друзі," - ділиться Олена.

Вона - одна з двох десятків людей, які того дня завітали на хлібозавод в пошуках роботи і які перебувають на обліку в центрі зайнятості. Крім вимушених переселенців, тут ще мешканці обласного центру і прилеглих сіл. Більшість - жінки. Вони знайомилися з технологічним циклом - від первинної документації до технологічних процесів випікання хліба.

Локальне співробітництво в сфері зайнятості - це синергія між державними структурами та бізнесом.

Недостатність кадрів стає серйозною проблемою для всіх міст, що знаходяться поблизу фронту. Щоб підтримати завод, ініціативу виявив Центр підтримки бізнесу Миколаєва під керівництвом Артема Ващиленка, а також Миколаївський обласний центр зайнятості на чолі з Дмитром Обороньком. Виникла вдала ідея організувати зустріч на території підприємства для тих, хто в цей непростий період шукає роботу.

Олена Горячева, менеджерка з комунікацій Місцевого партнерства зайнятості, зазначає, що організація профорієнтаційних заходів в зонах, близьких до фронту, стала можливою завдяки злагодженій співпраці між місцевими підприємствами, державними структурами та міжнародними партнерами.

"Ми маємо досвід співпраці в рамках проєкту Міжнародної організації праці під назвою 'Підтримка створення робочих місць та розвитку соціального діалогу в Миколаївській і Одеській областях', фінансованого міністерством закордонних справ Данії. Проте, ми прагнули доповнити звичні формати, такі як навчальні тренінги, круглі столи та онлайн-зустрічі. Нам стало цікаво, що було б, якби шукачі роботи змогли відвідати підприємства та поспілкуватися з їхніми працівниками. Це, безумовно, допомогло б їм у виборі. А підприємства, у свою чергу, мали б можливість оцінити потенційних кандидатів на роботу", - ділиться своїми думками Олена Горячєва.

Ідея "візиту" виявилася настільки привабливою, що керівниця заводу Альона Ракова вирішила особисто зустрітися з претендентами на роботу. Вона організувала екскурсію цехами та навіть пригостила гостей свіжим заводським хлібом і різноманітними ласощами.

Проте, звичайно, на підприємство не приходять лише за приємними пропозиціями. Тут гарантують повний соціальний пакет, офіційне оформлення, можливість бронювання, роботу в дружньому колективі та перспективи для кар'єрного зростання.

Дмитро Оборонько, керівник Миколаївського обласного центру зайнятості, висловив свою підтримку ініціативі та особисто взяв участь у зустрічі. "Подібні партнерські зв'язки створюють надійну основу для прогресу на ринку праці та допомагають людям знайти стабільне працевлаштування", - зазначив він.

Після війни - на рідний завод

На підприємстві зараз можна зустріти багато нових співробітників. Проте, незважаючи на всі зміни, деякі колишні працівники поступово повертаються. Василь, до початку війни працював вантажником, потім вступив до лав Збройних Сил України. Він отримав серйозне поранення, але після лікування знову повернувся на рідний завод. Тут його дуже цінують за відданість справі та старанність.

"Робота не монотонна, щодня щось нове. Думав, після армії не знайду з цивільними спільної мови. Коли влаштовувався, то для мене замовили формений одяг. Та поки дійшов до "побутівки", хто штани, хто черевики приніс. Так і одягнули одразу", - посміхається Василь.

Не можна заперечувати, що процес соціальної адаптації ветеранів до цивільного життя є надзвичайно делікатною темою. Це усвідомлює наш колектив, тому докладає всіх зусиль, щоб допомогти військовим швидше інтегруватися у робоче середовище та надати їм необхідну моральну підтримку.

"Водіїв вшанували за їхній внесок у захист Миколаєва"

Нещодавно мер міста Олександр Сєнкевич вручив нагороди водіям Миколаївського хлібозаводу №1. За їхню стійкість і відданість справі, відзнаку "За оборону Миколаєва" отримали Микола Кудринський, Микола Ковшов, Віктор Калінін, Дмитро Артеменко, Руслан Дубчак та Сергій Шакула. Їхній високий рівень професіоналізму підкріплений відповідальністю та мужністю. Адже маршрути автомобілів, які доставляють хліб, проходять через прифронтові території, де часто виникає загроза від ворожих FPV-дронів. Тому ця нагорода дійсно заслужена. Директорка підприємства Альона Ракова зазначила, що вони з нетерпінням чекають на прийом ще десяти надійних водіїв до своєї команди.

Величезні серця та милими сердечка.

На полицях малих крамничок Миколаєва зараз можна знайти широкий асортимент смаколиків. Відкриваються нові фірмові магазини, а мережі супермаркетів пропонують власні пекарні. Проте продукція заводу №1 вирізняється серед інших. Хто не знайомий із фірмовими хлібами на основі льону чи "житніми", що містять висівки і приготовані на заквасці? Нещодавно популярність здобули пампушки з різноманітними начинками - абрикосами, вишнями, згущеним молоком та шоколадом. А до Дня Святого Валентина кондитери потішили нас незабутньою випічкою. Ці ніжні біло-червоні сердечка та вишукані кексики цього тижня стануть ідеальним подарунком для мешканців незламного Українського Півдня.