Вшанування пам'яті хірурга Олександра Полякіна, відомого під позивним "Поляк".

З 2018 року провів понад 20 ротацій у Першому добровольчому медичному шпиталі

Олександр з'явився на світ 13 лютого 1962 року в місті Магнітогорськ, Росія. У 1979 році він завершив навчання в школі, вже перебуваючи в Роздільній, розташованій в Одеській області. У тому ж році він почав навчання в Одеському медичному училищі №3.

У період з 1982 по 1984 рік я проходив строкову військову службу, а після цього продовжив освіту в Одеському медичному інституті. У 1990 році отримав спеціальність хірурга і до 2015 року працював у залізничній лікарні в Роздільній. Слід зазначити, що я намагався мобілізуватися ще в 2014 році, але через нестачу фахівців у медичному закладі отримав бронь.

З 2015 року обіймає посаду завідувача хірургічного відділення Роздільнянської багатопрофільної лікарні. У 2018 році приєднався до лав Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ) як волонтер. До початку повномасштабного вторгнення провів шість ротацій, а між ними продовжував виконувати операції на пацієнтах у Роздільній.

За відгуками колег, Олександр був лікарем, який дійсно втілював благородство своєї професії. Він завжди ставив потреби пацієнтів на перше місце, нерідко жертвуючи власним часом на відпочинок. "Це була чудова людина і справжній фахівець. Найвищий професіоналізм серед хірургів, з якими я коли-небудь працював", - ділиться спогадами Іван Черненко, колега з Роздільнянської багатопрофільної лікарні.

У вільний час Олександр захоплювався риболовлею, приготуванням аджики та копченням м'яса. Свої кулінарні витвори він часто відправляв побратимам на фронт.

На момент початку повномасштабної війни Олександр вже мав 60 років. З цієї причини його не мобілізували, але він вирішив служити добровольцем. З лютого 2022 року він пройшов 18 ротацій у Першому добровольчому мобільному шпиталі. Під час однієї з ротацій у селищі Орли на Дніпропетровщині Олександр отримав поранення від осколків. Як зазначає керівник шпиталю Геннадій Друзенко, чоловік вижив у цій ситуації справжнім дивом.

"Викликом було його транспортування до столиці, оскільки в Запоріжжі - за всієї поваги до місцевих медиків - в нього не було шансів. Ми десяток разів чули "пацієнт не транспортабельний". Аеромедична евакуація нам відмовила. Але ми ризикнули", - розповідав Друзенко.

Лікарі у столичній "Феофанії" боролися за життя Олександра три місяці, однак 17 жовтня від наслідків поранення чоловік помер. Похований у Роздільній.

Протягом свого життя Олександр Полякін здобув безліч відзнак, серед яких медаль "За сприяння Збройним Силам України", президентська нагорода "За сприяння обороні", відзнака Святого великомученика і цілителя Пантелеймона, а також "Хрест пошани" від міністра оборони України. Після його смерті він був удостоєний ордена "За мужність" III ступеня.

У лютому 2026 року в Роздільнянській багатопрофільній лікарні встановили меморіальну дошку на честь Олександра Полякіна. У той же час Одеський національний медичний університет започаткував стипендію, названу його ім'ям.

"Ініціатива створення стипендії належить Першому добровольчому мобільному шпиталю ім. Миколи Пирогова у співпраці з ОНМедУ. Разом із родиною Олександра Борисовича вони зробили крок, який перетворює біль втрати на силу майбутнього. Стипендія покликана підтримати тих, хто обирає хірургію -- одну з найскладніших і найвідповідальніших спеціальностей у медицині. Саме їй Олександр Полякін присвятив усе своє життя", - повідомили у навчальному закладі.

Вічна пам'ять нашому Герою!

На основі інформації від Суспільне Одеса, Роздільнянська територіальна громада.

Зображення: Іван Черненко, Роздільнянська територіальна громада, Суспільне. Одеса.

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ у партнерстві з Українським інститутом національної пам'яті та онлайн-платформою Міністерства оборони України АрміяInform.