В Одеській області рятують малюків червонокнижного лісового кота, які чудом уникнули загибелі - Стиль життя.

Трьох "хлопчиків" й двох "дівчаток" планують забрати до нацпарку, де їм підкріплюватимуть природний інстинкт.

Наприкінці літа, неподалік від села Главані в Арцизькій громаді, один місцевий мешканець натрапив на мертву лісову кішку, яка, судячи з усього, раніше годувала своїх кошенят. Чоловік поділився цією знахідкою з сусідом, і той вирішив допомогти, вирушивши на пошуки малюків. В результаті він знайшов п'ятьох виснажених кошенят, які ховалися неподалік. Рятівник забрав їх додому, розмістив у клітці для голубів і протягом приблизно місяця годував їх молоком з піпетки, як звичайних домашніх кошенят. Однак, усвідомивши, що не може впоратися з дикими тваринами, він почав шукати для них новий дім. Фахівці Ізмаїльської станції юних натуралістів погодилися прийняти смугастих малюків під свою опіку.

— Кошенята мали запалені очі та набряклі животи, — розповідає Людмила Філобок, директорка станції. — Якби не той добрий чоловік, який їх врятував, усі п’ятеро були б приречені на загибель. Проте домашнього догляду їм виявилось недостатньо. Ми обробили їхні очі спеціальним засобом від кон'юнктивіту, провели курс лікування від глистів, а згодом вакцинували. Серед них три "хлопчики" та дві "дівчинки" — маленькі, але дуже відважні. Вони шиплять, кусається і дряпаються, не даючись до рук. Я змушена була ловити їх у спеціальних рукавицях, щоб, наприклад, дати ліки. Однак, що цікаво, малюки справляють свої потреби лише в спеціально підготовлений лоток — це для них важливо. Кошенята проведуть зиму у нас, ми облаштували для них окремий вольєр. Намагатимемося мінімізувати контакт з ними, щоб вони не звикали до людей. Сподіваюся, навесні зможемо повернути їх у дику природу. Наразі годуємо їх такою їжею, яку вони могли б знайти в лісі чи на полях — переважно сирим пташиним м’ясом. Нехай набираються сил.

-- Чи зможуть ці тварини адаптуватися на волі?

Вже пройшло приблизно чотири місяці з моменту народження кошенят. І навіть після того, як людина кормила їх молоком з піпетки, у них зберігся природний інстинкт до полювання, -- зазначає Іван Русєв, керівник науково-дослідного відділу Національного природного парку "Тузлівські лимани" в Одеській області. -- Нещодавно я відвідав малюків і приніс їм дикого птаха, так вони активно змагалися між собою за здобич. У березні плануємо перевезти кошенят до національного парку, де я надам їм живих птахів і мишей, щоб підсилити їх природні інстинкти. Лісові коти відрізняються від домашніх більшими розмірами та витривалістю. Сподіваюся, що для цих звірят буде світле майбутнє. Дуже хотілося б знайти кошти для покупки хоча б одного спеціального передавача, щоб прикріпити його до найактивнішого кошеняти та слідкувати за його шляхом у житті й адаптацією.

Лісовий кіт є занесеним до Червоної книги України видом. За даними досліджень, в нашій країні залишилось лише кількасот особин цієї тварини, оскільки вони часто стають жертвами браконьєрських пасток, -- зазначає Марія Науменко, зоолог-генетик з громадської організації "Інститут фелінології". -- В Україні на сьогоднішній день не існує спеціальних ініціатив щодо створення зелених коридорів для диких тварин на автомобільних шляхах, що призводить до їх загибелі на дорогах. Лісовий кіт наразі мешкає лише в Карпатах, на Поділлі та в Бессарабії. Тому арцизькі кошенята справді мають удачу, адже їх урятували небайдужі люди, а ми, сподіваюсь, зможемо спостерігати за життям цих дивовижних створінь у майбутньому.