Втрата 500 мільйонів щомісяця: які наслідки для України від закриття портів?

Олег Хоменко, генеральний директор "Українського клубу аграрного бізнесу

Уся сподіваність на Дунаї.

Пане Олеже, які у вас враження від цьогорічного збору урожаю та обставин, пов’язаних з його транспортуванням?

У цьому році урожай виявився досить добрим, незважаючи на не найкращі погодні умови. Можемо очікувати, що результати приблизно відповідатимуть рівню минулого року.

Рекламное объявление

Коли функціонував глибоководний порт Одеси, ми зазвичай експортували приблизно 5-5,5 мільйона тонн продукції щомісяця протягом року. Зазвичай основні сільськогосподарські культури вивозилися до закінчення маркетингового року, тобто до червня, щоб звільнити місце для нового врожаю. Таким чином, за 11 місяців вдавалося експортувати до 55 мільйонів тонн товарів. Натомість у серпні спостерігалося різке падіння експорту — лише 1,7 мільйона тонн. У вересні відзначили деяке збільшення в порівнянні з серпнем: альтернативними маршрутами (залізницею через західні переходи та через порти на Дунаї, а також перевантажувальні пункти в Рені та Ізмаїлі у напрямку Констанци) було відправлено 2,4 мільйона тонн, що становить майже 45% від звичного обсягу експорту. Ситуація така, що ми не можемо вивезти половину зерна, яке вже зібрано або буде зібране.

Які результати це може мати?

Першою ключовою проблемою є фінансовий аспект на макро- і мікрорівнях. Підприємства стикаються з втратами ліквідності, адже раніше продаж продукції дозволяв здійснювати виплати зарплат, орендної плати та податків до кінця року. Було заплановано весняну посівну кампанію, закупівлю пального, добрив, техніки, засобів захисту рослин та насіння. Однак зараз ресурси відсутні, оскільки половина обсягу, який ми можемо експортувати, становить лише половину від потреб аграрного сектору для підтримки своєї ліквідності.

Изображение: EPA/UPG

Одночасно країна втрачає валютні надходження: щомісячний недобір досягає 500 мільйонів доларів. Обмеження експорту нашої продукції кожного місяця негативно впливають як на аграрні підприємства, так і на загальний стан економіки держави.

Компанії обрали курс на максимально ефективну економію, скорочуючи всі капітальні інвестиції, аби забезпечити свою стабільність на найбільш тривалий період. Вихід з цієї ситуації не є швидким. На початковому етапі кризи ми розглянули три можливі сценарії: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий. Наразі ми перебуваємо в стадії змін, які суттєво вплинуть на фінансовий стан підприємств, а також на площі і структуру посівів під час весняної кампанії. Компанії будуть змушені економити та обирати найбільш продуктивні регіони для посіву, що може призвести до зміни у наборі вирощуваних культур.

Підвищення цін на добрива та пестициди, а також їх обмежена доступність, також можуть спричинити скорочення площ посівів. В результаті ми отримаємо менший обсяг зерна. Найголовніше — запобігти банкрутству сільськогосподарських підприємств.

Що може поліпшити ситуацію, навіть якщо тільки на деякий час?

Рекламное объявление

Існує значний потенціал для розширення експорту, коли рівень води в Дунаї підвищиться, що дозволить заходити суднам з більшим вантажопідйомністю. Проте навряд чи це викликає оптимізм, враховуючи повідомлення про атаки на судна в міжнародних водах поблизу Болгарії та Румунії. Російська сторона усвідомлює наші слабкі місця, які негативно позначаються на економіці країни, і активно використовує цю ситуацію.

Изображение: Novinite

Уражене судно у берегів Болгарії

Як реагують глобальні ринки? Чи сподіваються вони, що Туреччина та ООН зможуть досягти угоди з Росією щодо зернового коридору?

Усі ці обговорення про можливі переговори та спроби врегулювання суттєво впливають на ціну зерна на міжнародних ринках. Торгові компанії знаходяться в режимі очікування, сподіваючись, що проблема незабаром буде вирішена. Вони не поспішають збільшувати обсяги закупівель, що не дозволяє підвищити ціни. Хоча вартість на світовому ринку трохи зросла, цього підвищення недостатньо, щоб компенсувати всі додаткові витрати на логістику. Наприклад, щоб дістатися до порту Констанци, нам потрібно платити додаткові 50-60 євро за тонну, а до Гданська — 90 євро. Ці витрати не покриваються поточною ціною на зерно, і виробники змушені реалізовувати свою продукцію зі збитками, аби підтримувати робочі колективи та продовжувати діяльність.

Ситуація стає все більш складною, що викликає значні загрози для фінансової стабільності компаній.

На додачу до всього у держбюджету проблема з поверненням ПДВ при експорті. Днями відбулася нарада з податковою службою і казначейством. ДПС підтвердила, що переказала казначейству близько шести мільярдів гривень на бюджетне відшкодування ПДВ, а те пояснило, що відшкодовуватиме, якщо на рахунках будуть гроші. А грошей нема. Ми підрахували: тільки у нас в асоціації близько 160 мільйонів гривень не відшкодованого ПДВ. Нехороші сигнали про стан справ в економіці і сільському господарстві зокрема.

Вивезення альтернативними шляхами досягли стелі можливостей? Про Дунай -- зрозуміло, але ж бачимо також, що росіяни атакують фури на під'їзді до пунктів пропуску на кордоні з Молдовою. Чи є в таких умовах можливості для масштабування?

Изображение: superagronom.com

Протягом 2022-2023 років наша місячна виробнича потужність становила приблизно 3,7 мільйона тонн. Однак, коли розпочалась велика війна навесні, ми опинилися у ситуації, коли мали велику кількість запакованого збіжжя, яке потрібно було вивозити. Тим часом у Європі вже завершили експорт, переробку та відправлення врожаю, тому вся доступна інфраструктура була відносно вільною. Наразі ж сусідні країни також активізували вивіз свого зерна, що створює додаткове навантаження на залізничну та портову інфраструктуру, ускладнюючи нам доступ до цих маршрутів. До завершення збору врожаю в Європі, наші можливості використовувати навіть наявні вікна у графіку залізниць сусідніх країн будуть обмежені. Ми можемо наростити обсяги, але тільки з часом, особливо коли запрацює повноцінний Дунай. Нещодавно в Румунії відбулися переговори, в результаті яких досягнуто угоди щодо роботи Сулінського каналу, який раніше функціонував лише вдень, що ускладнювало заходження українських суден для вантаження. Сподіваюсь, найближчим часом ми зможемо досягти показника 2,8-3 мільйони тонн, що стане позитивним кроком у зменшенні залишків зерна на складах.

Рекламное объявление

А якщо не вдасться досягти покращення, чи це вже катастрофа, чи все ще прийнятна ситуація?

Якщо ми експортуємо лише половину продукції, то відповідно отримуємо лише половину валютних надходжень, що ускладнює процес закупівлі добрив, насіння та інших необхідних ресурсів. Це змусить нас суттєво зменшити витрати.

Потрібно більше підтримки та взаєморозуміння з фінансовими установами.

Крім того, постане питання зберігання мільйонів тонн врожаю. Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький. зазначив, що буде відчуватися нестача приміщень для зберігання від 8 до 11 мільйонів тонн продукції.

Зображення: Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.

Уже наприкінці жовтня та на початку листопада ми зіткнемося з нестачею місць для зберігання, коли розпочнеться збір кукурудзи. Наразі триває жатва соняшнику, проте ситуація з ним також складна: обсяги експорту олії не відповідають необхідним вимогам, а для безперебійної роботи маслоекстракційних заводів щомісяця потрібно вивозити близько 400 тисяч тонн. У вересні ж було експортовано лише 135 тисяч тонн. Через це підприємства змушені будуть частково зупиняти свої виробництва, оскільки не матимуть достатньо місця для зберігання готової продукції. Зазвичай, запаси олії на заводі забезпечують лише двотижневу-тритижневу роботу. На сьогодні площа, засіяна соняшником, становить 5,2 мільйона гектарів, що відповідає приблизно 10,5 мільйона тонн насіння, яке потрібно переробити на олію. Це створює серйозні проблеми зі зберіганням, адже соняшник є дуже делікатною культурою: він не може довго зберігатися і потребує специфічних умов, інакше його кислотність зростає, що робить насіння непридатним для виробництва олії.

Читайте також: Порти під охороною, зерно в запасах. Які економічні наслідки матиме війна на виснаження?

Пробуємо знайти вихід із ситуації в контакті з урядом. Уряд допоміг, як зміг: за допомогою донорів була розширена кредитна програма "5-7-9". Також звернулися до Єврокомісії, щоб Україні виділили 1,1 мільярда євро на покриття витрат, які додатково несуть виробники при експорті продукції. Шукаємо різні варіанти, як пом'якшити наслідки кризи.

Изображение: gronom.com.ua

Модульні зерносховища та елеватори

А такі засоби, як рукави і модульні зерносховища, не надто порятують?

В рукав можна запакувати пшеницю і кукурудзу. Це дієвий механізм, але він не може бути основним для зберігання. Тому, думаю, у нас буде так: десь 30 % кукурудзи ляже на елеваторах, 25 % -- в рукави, а решта, якщо не запрацює зерновий коридор, зимуватиме в полі. Це не новина, кукурудза і минулого року в нас залишилася в полі (через погодні умови). Будуть втрати, але не суттєві.

Рекламное объявление

Тобто рукави і модульні зерносховища -- операційні засоби, цілком здатні забезпечити зберігання. Їх просто ще не так багато завезли в Україну. У нас є і власне виробництво поліпропіленових рукавів, і ймовірно їх ще завозитимуть з-за кордону. Але відкрите питання соняшнику.

Чи мають аграрії уявлення про те, які конкретні ініціативи могли б їм допомогти?

Необхідно забезпечити фінансову стабільність та ліквідність аграрних підприємств. Для цього їм потрібні нові кредити, можливості перекредитування та реструктуризація існуючих боргів, які вони не можуть сплатити. Це є першим і найважливішим питанням, яке потребує обговорення. По-друге, варто забезпечити відшкодування витрат на експорт. Однак це потребує значних коштів, які держава не в змозі забезпечити самостійно, тому необхідна підтримка міжнародних партнерів. Також існує проблема зберігання кадрового потенціалу в аграрному секторі. Хоча важливість цієї галузі є очевидною, ситуація залишається нестабільною. Ми вже зверталися до президента та уряду з проханням пом'якшити деякі вимоги до роботи водіїв під час збору врожаю. Хоча ці питання регулюються дуже суворо, ми ще не є членами ЄС, а нормативно-правова база щодо обліку робочого часу має бути більш гнучкою, враховуючи особливості воєнного стану.

Image Source: Facebook/Corteva Agriscience

Ілюстраційне зображення

Ще одним суттєвим викликом стало підвищення тарифів Укрзалізниці на 30%. Процес прийому вантажів організований таким чином, що виникли великі черги. Наразі в чергах до західних перевалочних пунктів перебуває близько чотирьох тисяч вагонів, завантажених зерновими. Пропускна спроможність настільки обмежена, що для проходження через чергу потрібно чекати до сорока днів.

Також УЗ винесла на аукціони таку дефіцитну річ, як візки під європейську колію (пристосування, на яке переставляють вагони, щоб могли рухатися по вужчій європейській колії, -- Ред). Зробила це таким чином, що через кордон із перестановкою візків може везти тільки УЗ, а пропускна спроможність визначається кількістю візків на кордоні. Вартість користування вагоном зросла від 3000 гривень до 11 000-11500.

Навесні посіють менше, а в черзі на експорт може з'явитися пріоритетність

Нещодавно ви поділилися своїм баченням, що у нашій ситуації пріоритетом має бути експорт товарів з високою доданою вартістю. Це означає, що ми повинні зосередитися на збільшенні обробки сировини. Які саме види продукції ми могли б виготовляти, і які інвестиції для цього будуть потрібні?

Ми вже займаємося виробництвом продукції з високою доданою вартістю. В умовах обмеженої пропускної здатності на кордонах, нам слід змінити підхід до експорту, відмовившись від звичного підрахунку тон. Щоб підтримувати стабільність економіки країни і забезпечити ліквідність підприємств, важливо говорити про експорт у мільйонах доларів. Наприклад, експортуючи тонну зернових, ми отримуємо близько 200 доларів, тонна олії приносить 900, тонна курятини – 3500, а тонна цукру – 350-400 доларів. У нас є вся ця продукція, проте вона наразі не реалізується у потрібній кількості. Тому ми звернулися до уряду з проханням розглянути можливість пріоритетного експорту тих товарів, які можуть забезпечити максимальний валютний дохід.

Зображення: з публічних ресурсів.

Аграрії звертаються з проханням надати перевагу експорту більш вигідних товарів.

Обговорення аграрного сектору на глобальному рівні сьогодні неможливе без врахування того, що чорноморські порти є нашою вразливою ланкою. Необхідно вкладати кошти та залучати фінансування для розвитку переробної промисловості, щоб кожна тонна продукції приносила максимальну вигоду у вигляді робочих місць, податкових надходжень та валютних доходів. Але ці кроки слід реалізовувати вже після закінчення війни.

Читайте також: Бізнес під загрозою. Чи здатна держава надати підтримку?

Рекламное объявление

Чи можемо ми розширити вибір таких товарів, чи це стосується тільки цукру та олії, які ми виробляємо?

Також борошно робимо, зокрема, кукурудзяне.

В даний час інвестування в нові потужності для переробки є неймовірно складним завданням; навряд чи хтось наважиться на це. Інвестиції в переробну галузь є капіталомісткими, і я сумніваюся, що знайдуться іноземні інвестори, готові вкладати кошти у заводи з переробки.

Потрібно виходити з того, що є, і забезпечувати першочергове вивезення продукції, яка і покриє додаткові логістичні витрати, і не може довго зберігатися.

Але ж якщо в першу чергу експортувати певну продукцію, виживуть не всі гравці. Звісно, в інтересах усієї держави це виглядає виправданим, але ж як бути господарствам, які, наприклад, не виробляють олію і цукор?

Це зрозуміло, і ми не виробляємо стільки такої продукції, щоб заповнити нею прикордонні переходи. Так, олія займе 15% пропускної спроможності, а зараз займає 7%. Борошно, соєві продукти тощо їдуть в порядку загальної черги.

Вплив на малого або середнього фермера не буде настільки значним, щоб позбавити його можливості експорту. Як правило, вони не займаються експортом самостійно, а скористуються послугами трейдерів.

Але трейдер у нього не купить те зерно, якщо знатиме, що в першу чергу через кордон поїде олія...

У будь-якому разі у кожного фермера є сівозміна, він не тільки пшеницю сіє. Обов'язково у кожного є соняшник, який він не матиме, куди подіти, якщо заводи не будуть його використовувати. Зокрема з олією: не бачу проблеми, якщо зараз на місяць їхало 135 тисяч тонн, а поїде 400 (саме така потреба експорту, відкинувши власне споживання). Додаткові 250 тисяч тонн -- не ті цифри, які можуть впливати на доступ фермера до експорту продукції.

Був би хоч мільйон -- це я розумію, це вже впливає.

Изображение: Telegram/Олег Синєгубов

Якщо глобальні обставини залишаться незмінними, умовно кажучи, Єгипет та ООН навряд чи зможуть знайти вагомі аргументи для Росії, щоб досягти угоди. Що ж нас чекає навесні? Якою стане площа посівів, і чи змінять аграрії орієнтацію на інші культури? Можливо, вони перейдуть на олійні рослини, якщо з'являться перспективи щодо збуту олії. А враховуючи високу вартість пального, що може ще підскочити в ціні, це питання стає ще більш актуальним.

Існує кілька варіантів розвитку подій. У випадку повної зупинки або значного скорочення експорту, наслідки можуть бути катастрофічними. Ми будемо залежати лише від озимих культур, які будуть висіяні в даний момент. Фермери, у свою чергу, обиратимуть посіви, що забезпечують найбільшу прибутковість.

Водночас переробні потужності адаптовані до посівних площ. Якщо кількість сої та ріпаку виявиться надмірною, це призведе до падіння цін на ринку, адже попит знизиться через відсутність можливостей для їх переробки в олію. Тому важливо ретельно підходити до вибору культур для вирощування. Я вважаю, що агрономи обиратимуть більш витривалі культури, щоб оптимізувати технологічний процес: із мінімальною потребою в добривах та спрощеною технологічною картою для внесення засобів захисту рослин, аби зменшити витрати на паливо. Однією з таких культур, яка здатна довго зберігатися і є досить невибагливою (за винятком дощів), є кукурудза.