Коли корупціонер стає реформатором: справа Вербицького як індикатор для НАБУ.

Якщо ви думали, що в Україні все бачили - тримайтеся. У нас новий рівень сатири по-українськи: екс-заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький, фігурант гучних журналістських та антикорупційних розслідувань, вийшов у публічну площину з філософською колонкою "Реформування правоохоронної системи чи просто ротація кадрів?". Мовляв, "реформи правоохоронних органів не спрацювали, корупція жива, система зсередини гнила". І додає: "Справжнє реформування - це зниження корупційних ризиків". Мдя, тепер я бачив все!

Що ж, як то кажуть, не щодня людина, яку звинувачують у клрупції та незаконному збагаченні настільки відверто тролить антикорупційні органи. Але якщо органи гальмують, то він тролить. Читаєш таке - і хочеться видати державну премію за акторську майстерність. Але замість оплесків - розкладемо по пунктах.

Хроніки "величних" заощаджень

Історія Вербицького – це не просто анекдот про таємні фінанси прокурора. Це захоплююча детективна історія. Все розпочалося влітку 2024 року з розслідування "Схем": в елітному районі "Коник" під Києвом за смішну ціну було оформлено маєток на племінника прокурора. Одночасно стало відомо, що дівчина Вербицького, Христина Ільницька, стала власницею заміського будинку та Porsche Macan T, загальна вартість яких сягнула 52 мільйони гривень. Цікаво, що її загальний дохід за десятирічний період становив лише 360 тисяч гривень.

Далі - Туреччина. У Анталії квартира, розташована на першій лінії узбережжя, що належить колишній дружині чиновника Вікторії, була задекларована на суму 3,9 мільйона гривень, хоча її реальна ринкова вартість становить не менше $320 тисяч. Крім того, були виявлені два автомобілі Lexus, готівка на 2 мільйони, криптовалюта, а також офісний центр в Одесі, оформлений на членів родини.

Згідно з оцінками Національного агентства з питань запобігання корупції, сума необґрунтованих активів становить близько 29 мільйонів гривень. І що ж зробив Вербицький? Він звернувся до суду проти НАЗК, звинувачуючи їх у "пошкодженні репутації". На його думку, важливіше не походження коштів, а "гідність". Ця особа займала посаду заступника Генерального прокурора. Це майже свідчить про серйозні проблеми в Генпрокуратурі.

Політика розподілу пайків

Замість того, щоб залишитися в тіні, Вербицький вирішив змінити свій статус: з жовтня 2024 року він не лише колишній прокурор, а й очільник благодійного фонду "Країна Добра", який був заснований на базі перетвореної організації одеського адвоката. Його партнеркою у цій благодійній ініціативі стала та ж Ільницька, тепер уже в модному головному уборі від Ruslan Baginskiy, вартістю 15 000 гривень. Патріотично, чи не так?

Акції фонду - типова передвиборча "гречка": безкоштовні діагностики, фото з пенсіонерами, рожеві кульки та банери з логотипом "Батьківщини". А сам Вербицький вже став офіційним обличчям цієї партії в Хаджибейському районі Одеси. Цікаво, кого ще з зашкварених корупцією підтягнуть до себе ближче до виборів?

Для підсилення образу "соціального героя" було розгорнуто масштабну медійну кампанію: позитивні відгуки у місцевих Telegram-каналах, рекламні статті в ЗМІ, де Вербицький представлений як "меценат", "волонтер" та "символ нового патріотизму". Останній аспект викликає чимало запитань. Уся ця активність виглядає як димова завіса, що приховує мільйони незадекларованих гривень та політичне повернення за відпрацьованими схемами: трохи гуманітарної допомоги - і ти знову в грі.

Імітація активної боротьби з корупцією.

На цьому тлі особливо гостро виглядає мовчання НАБУ. Справа зареєстрована 13 травня 2024 року за ст. 368-5 КК України - незаконне збагачення. В наявності: акти НАПК, десятки журналістських розслідувань, закордонна нерухомість, розбіжності в деклараціях, підставні особи, неадекватні ціни на майно та ознаки схем виведення активів на коханок і родичів. Але за рік ні підозри, ні обшуку, ні арешту. Суд перенесли, адвокати не з'явилися, обвинувачений - тим більше. Станом на червень 2025 року, справа фактично паралізована.

А в самому НАБУ, як повідомляють джерела, негласне правило: "своїх колишніх" не чіпати. Особливо, якщо ті "в темі" і знають, як все влаштовано - від тендерів до слідчих процедур. Вербицький - класичний приклад "вбудованого" прокурора, який не просто уникнув переслідування, а перетворив свою позицію на захисний актив. Замість правосуддя - прес-конференції. Замість підслідності - маніфести про корупцію, де фігурант виступає в ролі експерта. І замість інституційного удару по системі - її ритуальне відбілювання руками самої системи.

Парадокс у цій ситуації полягає в тому, що сам факт наявності справи в реєстрі НАБУ вже слугує Вербицькому як прикриття. Він стверджує: "Якби справа була дійсно серйозною, її давно б розглянули". Цей феномен недостатнього розслідування не лише вказує на слабкість системи, а й свідчить про системний збій, коли відсутність дій по справі перетворюється на своєрідну індульгенцію. Внаслідок цього правоохоронні органи - від НАБУ до САП - виконують роль громовідводу, але не справляються з покладеними на них функціями.

Коли зміни стають лише ілюзією.

Іронія в тому, що саме Вербицький у своїй колонці пише: "Корупція стала ще глибшою і винахідливішою". Згоден. Але ж він сам і є уособленням цієї "винахідливості". Його дівчина з Porsche, квартири на родичів, закордонні активи. Все це і є система, яку він нібито критикує.

Вербицький не є збитком для системи; він є її невід'ємною частиною. Він обізнаний у всіх нюансах та механізмах. І тепер, у часи, коли НАБУ не виконує своїх функцій, він виходить на поверхню і ділиться своїми порадами щодо того, як зменшити рівень корупції в системі. Все за звичним принципом: "Не в змозі подолати корупцію? Тож очоліть її!"

Справа Вербицького виходить за межі лише одного прокурора. Це питання стосується НАБУ, яке виявляє обережність у справах, пов'язаних із "своїми" людьми. Це стосується майбутнього цієї організації. Це також про політичні партії, де піар на пенсіонерах стає заміною справжньої політичної відповідальності.

У цьому дещо спотвореному відображенні ми помічаємо суттєве: в Україні реально придбати котедж за 2 мільйони, оформити його на кохану жінку… і стати "активістом" реформ. Можна мати статус колишнього прокурора з помешканням в Аланії та водночас виступати як "політик", який скаржиться на "втрату професіоналізму у правоохоронних органах".

Доти, доки такі персонажі не сидять на лаві підсудних, а роздають гуманітарну допомогу і планують йти в Раду - ніякі реформи не працюють. Тому що боротьба з корупцією у виконанні корупціонерів - це не очищення. Це грим.