Чому в Києві досі не встановлено пам'ятників Мазепі, Петлюрі та Скоропадському: пояснення УІНП.

Цю інформацію поділив голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП), історик і майор запасу Збройних сил України Олександр Алфьоров під час інтерв'ю для проекту "Не перебивайте!" з Володимиром Куренним, як повідомляє РБК-Україна.

Комплекс неповноцінності і відсутність відваги.

Як зазначає Алфьоров, столиця країни не може залишатися з ідеологічної та сакральної точки зору недорозвиненою. Однак, у питанні вшанування свого історичного пантеону, Київ протягом років демонструє брак політичної волі та відваги.

"Ви маєте сміливість поставити в Незалежній Україні пам'ятник Петлюрі? Пам'ятник Мазепі? Пам'ятник Скоропадському? Ми питаємо про інші міста, питаємо, чому в Одесі Катерина II стояла... Так ви не будьте м'якотілими і дайте собі відповідь на це запитання відверто", - наголосив очільник УІНП.

Він зазначив, що хоча в столиці можна знайти відображення важливих постатей князівської епохи та козаччини (таких як Володимир, Ярослав Мудрий, Сагайдачний, Хмельницький, Орлик), ключовий етап визвольних змагань та створення державності XX століття залишається майже "замороженим".

Культ "попередників" та інертність суспільства

Алфьоров підкреслив, що українці протягом тривалого часу проявляли терпимість до радянських монументів, які роками створювали спотворені уявлення в центрі столиці.

"У нас Ленін стояв до грудня 2013 року. Мами водили дітей, діти питали: хто це такий? Він ніколи тут не бував, розпочав репресії, знищив українську державність - а відповідь була: "хай стоїть". У столиці немає пам'ятників трьом ключовим особам, і про що ми після цього говоримо?" - підкреслив історик.

За його словами, хоча концепція створення пам'ятника Мазепі на Бесарабській площі, де раніше стояв пам'ятник Леніну, не раз обговорювалася на найвищому рівні держави, місто досі не втілило цю і інші важливі меморіальні ініціативи в життя.

Недоліки в увічненні пам'яті та сучасні виклики

Серед численних нагальних системних викликів, що постають перед столицею в контексті національної пам'яті:

* Відсутність Пантеону: У Києві досі не створено Національного Пантеону та меморіалу, де були б перепоховані видатні діячі української історії, які померли в еміграції.

* Невстановлений основний меморіал війни: Незважаючи на те, що протягом більше десяти років триває російсько-українська війна, у столиці досі відсутній єдиний меморіал, що увічнює пам'ять загиблих захисників і захисниць України.

* Суперечності з імперською символікою: Процес деколонізації часто зазнавав перешкод на рівні місцевих адміністрацій, які боялися виникнення конфліктів з виборцями та намагалися зберегти радянські й російські назви географічних об'єктів.

Алфьоров підсумував, що Київ має нарешті стати справжнім ідеологічним центром країни, де історія виступатиме не "шкільною казочкою", а фундаментальною опорою суверенітету та дороги в майбутнє.