Батареї забезпечують до 17% річного прибутку, а іноземні інвестори знову активізують будівництво в Україні: розмова з керівником Elementum Energy про енергетичний сектор під час війни -- Delo.ua.

Попри регулярні обстріли та логістичні виклики, українська вітроенергетика переживає етап активної трансформації. Якщо ще два роки тому залучити іноземних фахівців на будівництво ВЕС було майже неможливо, то сьогодні Україна входить у десятку європейських лідерів за темпами впровадження систем накопичення енергії.

В інтерв'ю для Dilo СЕО компанії Elementum Energy Ольга Рибачук пояснює, чому інвестиції в будівництво одного мегавата вітрової генерації за 1,5 мільйона євро залишаються вигідними. Вона також розповідає про те, як колоковані промислові батареї можуть забезпечити до 17% прибутковості та чому міжнародні кредитори виявляють готовність фінансувати енергетичні проєкти в Україні.

Тенденції в галузі вітрової енергетики та ціноутворення проектів.

Які ключові тренди в українській вітровій енергетиці цього року можна відзначити?

Я б не сказала, що на нашому ринку відбулися суттєві зміни в трендах. У сфері вітрової енергетики продовжують активно реалізовуватися проєкти. Навіть у регіонах, де ще не розпочато будівництво, спостерігається активна діяльність у сфері девелопменту, зокрема, щодо отримання дозволів, підготовки ділянок та збору всіх необхідних документів для майбутніх робіт. Таким чином, ринок вітрової енергетики залишається досить активним, і, на нашу думку, ця тенденція збережеться в майбутньому.

Крім того, сектор енергетичного зберігання розвивається з надзвичайною швидкістю. В минулому році все тільки починалося, і ця тема викликала великий інтерес. У цьому ж році, на мою думку, Україна займає одне з провідних місць у Європі за активністю впровадження та встановлення систем накопичення енергії.

Яка загальна потужність вітрових електростанцій, що вже були введені в експлуатацію на сьогоднішній день? І яке її значення прогнозують до завершення року?

-- З того, що нам відомо, тільки за перше півріччя 26-го року більше 400 МВт нового вітру було введено в експлуатацію. Я думаю, що в другому півріччі ця кількість, певно, зменшиться. Тому що сезонно з інсталяцією та монтажем турбін треба встигнути до сезону високих вітрів, тобто до жовтня, листопада в залежності від регіону.

Яка тепер вартість установки одного мегавата вітрової енергії?

Це значною мірою залежить від місця розташування, якості з'єднання та обсягу проєкту. Проте, якщо розглядати електростанції з потужністю від 20 МВт, вартість складає приблизно 1,5-1,7 мільйона євро за кожен мегават.

Яку частку в цій сумі становлять вартість землі, підготовки, дозволів та узгодження питань із владою та громадами?

Основну частину витрат формують кошти, спрямовані на закупівлю обладнання, будівництво та підключення систем. Наступними у списку йдуть витрати на девелоперські послуги та логістику. Витрати на розробку складають приблизно 5-7% від загальної вартості всіх капітальних витрат проєкту.

Особливість цих витрат полягає в тому, що вони закладаються задовго до початку будівництва вітропарку, тому що девелопмент зазвичай триває два-три роки. Інвестор повинен понести їх в перші роки, задовго до того, як він ухвалить рішення про безпосереднє будівництво. Тож ця інвестиція потребує особистих коштів інвестора.

Регуляторна база трохи спростилася за останні роки?

Я б не погодилася з цим. Навпаки, ситуація суттєво ускладнюється через вимоги інтеграції в Європейський Союз, яких ми маємо дотримуватися, а також через обставини воєнного часу. Тому нам необхідно знаходити баланс між цими вимогами, нашими можливостями та місцевими потребами.

Чи зазнає погіршення ситуація для виробників екологічної продукції? На мою думку, це навряд чи так. Важливість цього сектора та взаємодія з державними органами значно змінилися в порівнянні з тим, що ми спостерігали 5-7 років тому. Проте варто відзначити, що всі регуляторні зміни залишаються надзвичайно складними. Часто вони вводяться швидко, безладно та неорганізовано.

Про системи зберігання енергії на базі батарей у сфері вітрової енергетики

Ви торкнулися теми УЗЕ. Яким чином ця технологія трансформує економіку проектів у галузі вітрової енергетики?

Існує три основні операційні моделі: перша полягає у перенесенні енергії в часі, що відоме також як арбітраж. Друга модель стосується управління обмеженнями, що включає команди на зменшення або збільшення навантаження, отримані від оператора енергосистеми. Третя модель зосереджена на управлінні небалансами.

Ми активно використовуємо арбітраж електроенергії. І менш активно, але також використовуємо роботу з небалансами. Ці дві основні моделі суттєво покращують економіку вітрових електростанцій.

Якщо ми говоримо про небаланси, то у вітрової генерації вони становлять до 30% від загального обсягу прогнозованої генерації. Зрозуміло, що це залежить від сезону, регіону та потужності.

Які проєкти УЗЕ ви змогли реалізувати?

Ми реалізували наш перший пілотний проєкт системи накопичення, що має загальну потужність 10 МВт і ємність 20 МВт·год. В даний час ми активно проводимо його тестування та досліджуємо операційну модель і економічні результати на практиці. На цей момент ми досить задоволені отриманими результатами і плануємо подальше масштабування проекту.

Що це дає вам на практиці?

На даний момент ми не готові оголошувати конкретні цифри, оскільки ведемо спостереження за моделлю вже понад три місяці. Проте ми помітили, що рентабельність акумульованої батареї, встановленої на генераційному об'єкті, може досягати 17%. Якщо ми можемо заряджати батарею за рахунок надлишкової генерації та постачати електроенергію в пікові години споживання, це відкриває можливості для додаткового прибутку.

Експерти на ринку електричної енергії зазначають, що прибутки від арбітражних операцій можуть бути непередбачуваними...

Так, наразі ми маємо менше системних кейсів або циклів, ніж хотілося б. Тому поки що не можна говорити про усталену операційну модель. Проте за місяць ми зафіксували чимало випадків, коли цінові коливання дають можливість ефективно застосовувати арбітражну модель. Досягнення двох стабільних циклів на день було б відмінним результатом.

Очевидно, що доступність та кількість цих випадків варіюються влітку та взимку. Для повного розуміння динаміки циклів, маржі на кожному з них і втрат, що трапляються з батареєю, необхідно мати дані за цілий рік.

Коли ви плануєте закінчити тестування і розпочати масштабування цього рішення?

-- Ми плануємо до кінця року ухвалити рішення щодо масштабування нових потужностей. Потрібно поспішати, бо з весни наступного року почнуть діяти нові регуляторні правила, які будуть збільшувати витрати власників та операторів УЗЕ.

Отже, до наступної весни значна кількість проектів, які планують скористатися законодавчими пільгами, буде принаймні або введена в експлуатацію, або активно реалізовуватись.

А які саме зміни погіршать економіку УЗЕ і наскільки?

Можливі зміни у підходах до оплати послуг мережевих операторів. Наразі існуюча система, яка базується на розрахунках за різницю між завантаженням та вивантаженням енергії з акумуляторів (так звана практика сальдування), може бути замінена новою методикою. Ця методика передбачає стягнення плати як за введення енергії в мережу, так і за її завантаження в акумулятори. В результаті, інвесторам доведеться платити двічі, що негативно вплине на фінансову ефективність їхніх проєктів.

Ми пояснювали регулятору, що це не відповідає практикам ЄС і буде стримувати впровадження технології. В процесі діалогу було вирішено запровадити перехідний період, протягом якого УЗЕ, введені в експлуатацію до весни наступного року, а також проєкти, що виконають визначені законодавством вимоги та будуть введені в експлуатацію до весни 2028 року, зможуть зберегти модель оплати за механізмом сальдування до 2037 року.

Про будівництво вітропарків

Наприкінці минулого року ви озвучували плани щодо запуску ВЕС Дунай 60 МВт на Одещині до кінця цього року. Чи вдасться ці плани реалізувати повною мірою?

— Це буде непросто. Наша діяльність значною мірою залежить від безпеки та логістичних умов. Ми не плануємо зупинятися і продовжуємо працювати над цим проєктом. Зараз не хотіла б вдаватися в деталі його стану. Проєкт активно реалізується, але терміни затримуються через регулярні обстріли Одещини та загрози, яких ми прагнемо уникнути як для нашої команди, так і для обладнання.

У першому кварталі ви планували запустити будівництво ВЕС на 200 МВт на заході країни. Чи вдалося розпочати будівництво?

На даний момент будівельні роботи ще не стартували. Ми завершуємо етап розробки та плануємо розпочати будівництво або в кінці цього року, або на початку наступного. Для реалізації цього проєкту ми отримуємо фінансування від Світового банку.

Цей масштабний проект потужністю 200 МВт є досить складним у реалізації. Вітрова електростанція розташована на межі трьох регіонів і передбачає зведення підстанції надвисокої напруги. Існує безліч факторів, які потрібно врахувати. Тому ми трохи затримуємо старт, але для проектів такого рівня це є звичайною практикою.

Вплив загострення російських наступів на компанії та енергетичний сектор.

Цього літа росіяни почали масовано атакувати український бізнес. Під прицілом також опинилися склади та порти. Як це вплинуло на вашу компанію?

Важливість цього питання важко переоцінити. У цілому, економічна структура країни є інтегрованою і взаємопов'язаною. Будь-які втрати в ключових галузях можуть суттєво позначитися на загальному стані інфраструктури. Енергетичний сектор є основою цієї інфраструктури. Ми вже спостерігаємо зниження споживання енергії та перебої в постачанні. Порти, склади для розподілу товарів та металургійна промисловість — це великі споживання енергії.

Другий важливий аспект — це наша тісна залежність від логістичних процесів. Відновлення та реконструкція енергетичної інфраструктури України безпосередньо залежать від можливостей транспортування комплектуючих, запасних частин і працівників. Це ускладнює ситуацію і постає перед нами значним викликом. Ми стикаємося з труднощами у плануванні витрат та вчасної доставки критично важливих елементів. Додатково, існують ризики для безпеки наших співробітників і підрядників під час перевезення.

Чи я правильно зрозумів? Тобто, навіть під час війни, закордонні підрядники все ж таки прибувають в Україну для зведення вітрових електростанцій? У них є значні бонуси за ризики?

Існують різноманітні гібридні та дистанційні формати супервайзингової підтримки, однак фахівці все ж відвідують місця виконання робіт. У нас дійсно працюють міжнародні підрядники, які прибувають в Україну для виконання ремонтних робіт, налаштування та запуску установок тощо. Звісно, є певна премія, але вона, як правило, адекватна ризикам та цінності присутності міжнародних підрядників на місці.

Раніше іноземні підрядники не відвідували Україну, і підприємствам доводилося самостійно готувати та сертифікувати своїх спеціалістів...

Справді, всього два роки тому залучити іноземних підрядників сюди було практично нереально. Вони скаржилися на труднощі з особистим страхуванням своїх працівників, військовими ризиками та отримували певні зауваження від своїх урядових установ.

Проте ситуація зазнала змін. Багато нових проєктів, що реалізуються, часто включають в себе договірну підтримку, яка передбачає фізичну присутність співробітників виробника на місці виконання робіт. Звичайно, це не є універсальним підходом, адже існують і певні гібридні варіанти. Проте, варто зазначити, що за останні два роки обставини дійсно покращилися для нас.

Як Ви думаєте, з чим це пов'язано?

Вже минуло майже п'ять років з початку повномасштабного вторгнення, і відбулася певна адаптація до ризиків та розуміння, як їх ефективно долати. Багато українських підприємств, зокрема інженерні компанії, змогли успішно реалізувати свої проекти та надавати послуги навіть в умовах війни. Це дало зрозуміти, що хоча ризики є досить значними, з ними можна працювати. Завдяки безпековим протоколам, укриттям та ретельному логістичному плануванню, підприємства все ж знаходять шляхи для продовження своєї діяльності.

Вони усвідомлюють, що Україна являє собою справжній величезний ринок із значними потребами. І Україна не лише обговорює свої виклики. Українські девелопери та інвестори дійсно реалізують будівельні проєкти та вкладають свої кошти. Іноземні виробники обладнання насправді спостерігають за кількістю підключень і реальними проєктами, що реалізуються.

З серпня з ринку електроенергії зник великий споживач — металургійна галузь. Яким чином це відобразилося на ринку та виробниках?

У короткостроковій перспективі, зниження, яке ми спостерігали влітку, мало незначний вплив на енергетичний баланс системи, що можна підтвердити цінами. Прямої кореляції тут не спостерігається. У серпні ціни залишалися досить прийнятними, і ми продовжуємо фіксувати цю тенденцію у вересні. Сфера енергетики зараз є надзвичайно цікавою, оскільки не завжди існує миттєва пряма залежність між загальним зниженням споживання в країні та цінами в окремих сегментах енергетичного ринку. Значно більше на ситуацію впливають економічні фактори в різні години, регіональні особливості та роль великих гравців на ринку.

Але в довгостроковій перспективі, якщо в нас буде скорочуватися споживання через закриття підприємств або призупинення їхньої роботи, це, звісно, вплине на споживання електроенергії, ціни та розвиток проєктів.

Наскільки змінилися терміни поставки певного обладнання через обстріли?

-- Затримки сягають тижнів і місяців. Але головне -- не втратити обладнання, яке ми веземо. Тому іноді ми свідомо йдемо на певні запізнення з поставкою, якщо це забезпечує нам кращу контрольованість логістичних маршрутів і кращу безпеку для наших вантажів.

Щодо підтвердження джерел електричної енергії та залучення фінансування для проектів у сфері вітрової енергетики.

Найзначнішим викликом для української промисловості у 2023 році став CBAM, який почав діяти з першого січня. Цю ситуацію можна було б частково пом'якшити через запровадження системи гарантій походження електричної енергії. Але що ж стримує розвиток цього сегмента ринку?

Щоб стимулювати розвиток цього ринкового сегменту, важливо досягти широкого міжнародного визнання українських сертифікатів походження. Це є невід'ємною складовою частиною євроінтеграційного курсу, який Україна безумовно реалізовуватиме. Однак це питання пов'язане з міжнародними переговорами, інтеграцією відповідного програмного забезпечення, а також з розвитком інституційної спроможності українських державних структур.

Інструмент гарантій походження був введений в експлуатацію позаминулого року, і ми активно його використовуємо. Проте наразі не існує фінансових стимулів для великих промислових виробників купувати ці гарантії. У нас вже є кілька клієнтів, зокрема міжнародних, які звертаються до нас, але це поки що не стало масовим трендом.

Якщо це ще не є бізнес інструментом, то для чого вашим клієнтам потрібні гарантії походження?

По-перше -- соціальна відповідальність. У багатьох виробників є внутрішні цілі, за якими вони зменшують вуглецевий слід, щоб звітувати перед інвесторами та клієнтами. Також дуже часто бізнес починає працювати з інструментом, знайомиться з ним, бачить, як він відповідає його потребам. І вже потім починає інкорпорувати його в глибші бізнесові процеси. Тож, я думаю, це природний етап, який скоро стане більш широко вживаним бізнесовим інструментом.

Коли це може запрацювати повною мірою?

Ми щиро сподіваємося, що в наступному році ця ситуація почне набирати обертів, і ми зможемо обговорювати більш розвинений та динамічний ринок сертифікатів походження. Віримо, що українські сертифікати походження стануть невід'ємною частиною європейської системи енергетичних сертифікацій.

Для українських проєктів досить складно було залучати зовнішнє фінансування. Як ситуація змінилася з війною?

Раніше сектор енергетики не користувався особливим попитом серед інвесторів: хоча українські банки надавали певну підтримку, міжнародні фінансові установи були значно менш активними. Висока залежність енергетичної галузі від держави, зокрема через "зелений" тариф, відлякувала інвесторів, які не бажали ризикувати платоспроможністю держави. На ринку накопичилися значні борги, і хоча з часом спостерігалися деякі позитивні зміни, загальна негативна тенденція залишалася.

У перші роки конфлікту міжнародні фінансові установи виявляли обережність щодо інвестицій, оскільки не мали чіткого уявлення про те, як буде функціонувати сектор в умовах війни та вільного ринку. Крім того, вони мали на увазі приклади негативного досвіду, пов'язаного з від'ємними цінами та ринковими моделями в інших країнах. Це викликало сумніви в тому, що українська ринкова модель здатна забезпечити належну кредитоспроможність для залучення довгострокових інвестицій. Проте за останні два роки ми спостерігаємо значні зміни у ставленні як міжнародних інституційних інвесторів, так і українських банків. Програми фінансування енергетичного сектору в Україні вже вимірюються мільярдами. Крім того, існує безліч фондів та можливостей для отримання фінансування з боку міжнародних установ. На даний момент ми ведемо переговори з групою Світового банку щодо довгострокової кредитної лінії для нашого вітрового парку. Таким чином, фінансові ресурси для української енергетики вже доступні.

Щоб залучити закордонного інвестора до ринку країни, що перебуває у війні, цей ринок повинен мати певний преміальний характер, аби компенсувати ризики. Яка різниця в дохідності таких проєктів у порівнянні з Європейським Союзом?

По-перше, в Україні ціна на електроенергію має певну надбавку у порівнянні з європейськими тарифами, що зумовлено браком потужностей та військовими ризиками. Ми спостерігали надбавки у межах 10-15 євро за МВт·год у порівнянні з країнами-сусідами.

По-друге, у нас дохідність проєктів вища. Хоча ми досить багато говоримо про нашу регуляторну недосконалість, непослідовність, інвестори часто не розуміють, як саме будуть змінюватися правила гри. Але порівняно з європейськими практиками ми доволі швидко рухаємося.

Ми значно скоротили час на отримання технічних умов, укладення угод про приєднання, а також на проведення девелопменту, що стосується земельних аспектів, досліджень і отримання дозволів. Це сприяє більш оперативному втіленню проєктів і забезпечує інвесторам більшу впевненість у термінах виконання.

Чи відбулися якісь зміни в комунікації з нашими західними партнерами після збільшення обстрілів влітку цього року?

Звичайно, у них є певні побоювання. Проте, важливо не ігнорувати один аспект. Україна перебуває в умовах масштабної війни та постійних атак з боку Росії. У таких обставинах банки оцінюють показники відновлення та реалізації будівельних проєктів. Для них критично важливо, щоб інвестор мав досвідчену команду та необхідні знання, а також був готовий працювати в цих умовах. Це ускладнює ситуацію, але, оскільки ми залишаємося відданими цьому ринку і не плануємо зменшувати нашу присутність, банки продовжують нас підтримувати і йти разом із нами.

Деякі з ваших колег на ринку почали залучати фінансування від дрібних інвесторів для своїх проєктів або ж пропонують їм купівлю часток у вже функціонуючих вітропарках. Чи розглядали ви подібну можливість для себе?

Ми займаємося реалізацією проєктів великого масштабу, тому нас більше цікавить інституційний капітал. Зазвичай, наші проєкти мають обсяг від 50 мільйонів євро і вище, і для них залучення роздрібних інвесторів не є найефективнішим варіантом фінансування. Проте мені дуже приємно бачити, як ця модель розвивається в Україні, і як малий та середній бізнес активно залучається до процесу енергетичної відбудови.